Ухвала суду № 79525388, 30.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

30 січня 2019 року м. Київ Справа № 320/426/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувшипозовну заявуОСОБА_1доІрпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської областіпровизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо порядку обчислення, нарахування та виплати позивачу пенсії з порушенням вимог чинного законодавства України; зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату додаткової пенсії на підставі судового рішення в адміністративній справі № 2-а-2634/2010р. за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Крім того, ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Так, в силу положень пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються відомості щодо сторін та інших учасників справи, серед яких, зокрема, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

У свою чергу частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, звернення до суду з даним позовом позивач обґрунтовує протиправними діями відповідача, що виявились у невиплаті їй додаткової пенсії у розмірі, передбаченому судовим рішенням в адміністративній справі № 2-а-2634/2010р., за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Водночас з наведеною вище позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду лише 22.01.2019 (відбиток календарного штемпеля підприємства поштового зв'язку на конверті від 22.01.2019), тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, більше ніж на чотири роки.

З огляду на наведені вище обставини, позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку, в якій зазначено, що тільки в середині листопада 2018 року із засобів масової інформації вона дізналась про невиплату їй відповідачем додаткової пенсії на підставі судового рішення.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що питання про перерахунок додаткової пенсії за наведений вище період нею не порушувалось у зв'язку з постійним лікуванням.

На підтвердження зазначених вище обставин, позивачем подано суду довідку від 10.12.2018, видану Комунальним некомерційним підприємством «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області, в якій описано діагноз позивача, а також зазначено про те, що вона перебуває на обліку в Амбулаторії № 2.

Разом з тим, вказана довідка не підтверджує обставин постійного - стаціонарного - лікування, які позбавили позивача можливості звернутись до суду з даним позовом протягом чотирьох років, зокрема, шляхом надсилання позовної заяви засобами поштового зв'язку.

У свою чергу незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не можуть розглядатися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30.08.2018 в адміністративній справі № 813/2897/16.

Крім того, в порушення вимог частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві не зазначено передбачені наведеною вище нормою відомості щодо позивача (адресу електронної пошти (або інформацію про її відсутність) та відповідача (офіційну електронну адресу).

Суд також звертає увагу позивача на наступне.

Відповідно до частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною другою статті 94 цього Кодексу передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При цьому, як зазначив Верховний суд в ухвалі від 04.01.2018 в адміністративній справі № 9901/28/17, копії документів вважаються засвідченими належним чином за умови, якщо учасник справи підтверджує їх відповідність оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Водночас судом встановлено, що позивачем приєднано до позовної заяви ксерокопії документів, які жодним чином не засвідчені.

Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.

Суд також звертає увагу позивача на те, що питання про звільнення від сплати судового збору вирішується судом за результатами виконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. У даному випадку такими вимогами є: 1) подання до суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, не зазначених позивачем у позовній заяві; 2) подання до суду позовної заяви, приведеної у відповідність вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням наведених вище висновків суду; 3) подання до суду копії позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, для її направлення відповідачу; 4) подання до суду належним чином засвідчених всіх доданих до позовної заяви документів у двох екземплярах (для їх направлення відповідачу та для суду).

Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали.

Враховуючи викладене та керуючись частиною першою статті 169, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати (видати) позивачу невідкладно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Харченко С.В.