Рішення № 79524423, 31.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2019 року № 640/20089/18

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просив:

визнати бездіяльність відповідача, яка полягає в неперерахунку розміру пенсії позивача за додатковими документами, поданими із заявою про перерахунок пенсії від 03 жовтня 2018 року та дії, які полягають у нарахуванні та виплаті пенсії позивачу з 07 березня 2018 року без урахування грошового забезпечення в розмірі, зазначеному у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28 вересня 2018 року № 68, протиправними;

зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі 70% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28 вересня 2018 року № 68 без обмеження максимальним розміром, починаючи з 07 березня 2018 року;

зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 07 березня 2018 року однією сумою;

зобов'язати відповідача подати протягом 15 днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що адміністрація Державної прикордонної служби України надала позивачу довідку від 28 вересня 2018 року № 68 про розмір грошового забезпечення за посадою Голови Державної прикордонної служби України, встановленого з 07 березня 2018 року, у зв'язку з чим 03 жовтня 2018 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії через збільшення грошового забезпечення за посадою, яку він займав до звільнення з військової служби. При цьому, до зазначеної заяви позивачем додано оригінал вказаної довідки. Проте, листом від 12 листопада 2018 року № 109410/03 позивачу відмовлено в належному перерахунку пенсії, з огляду на що позивач вважає бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні перерахунку пенсії, протиправною.

У додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що формулювання у судовому рішенні «без обмеження максимальним розміром» є важливим для позивача, оскільки стало відомо, що у прийнятих судом рішеннях з аналогічних справ, без чіткого формулювання з посиланням на відсутність обмеження у виплаті розміру пенсії, є проблемним при виконанні судових рішень ГУ ПФУ в м. Києві.

11 січня 2019 року відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що у лютому 2017 року здійснив перерахунок пенсії позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» на підставі наданої уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення за посадою Голови Державної прикордонної служби України за нормами, чинними з 01 травня 2016 року, з урахуванням посадового окладу - 12 061, 00 грн. Оскільки розмір пенсійної виплати позивачу після проведеного перерахунку не змінився, доплата різниці пенсії відсутня.

На виконання ч. 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначені нові умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, яка набрала чинність 01 березня 2018 року.

Згідно з затвердженою схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту (додаток 2) остання штатна посада, яку позивач займав на день звільнення з військової служби не включена.

Отже, грошове забезпечення за останньою штатною посадою, яку позивач займав на день звільнення з військової служби визначається постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу». Відтак, відповідач вважає, що підстави для проведення перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року згідно з постановою № 704 відсутні.

Також відповідач зазначив, що до списків осіб, які перебувають на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, отримують пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пенсії яких підлягають перерахунку в зв'язку з прийняттям постанови № 704, для надання довідок про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними з 01 березня 2018 року, позивача включено не було.

Щодо виплати нарахованої пенсії без обмеження, відповідач вказав на те, що існує єдиний законодавчий порядок перерахунку пенсій у зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення за посадою позивача, а запропоноване позивачем власне тлумачення правових норм у випадку перерахування його пенсії, порушить однакове застосування правових норм про перерахунок пенсії.

У відповіді на відзив позивач стверджує про безпідставність позиції відповідача щодо не включення позивача у списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку в зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 704, вважаючи, що збільшення грошового забезпечення військовослужбовців є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього військовослужбовця, на підставі вказаної постанови.

Також позивач зазначив, що дії, які полягають у неперерахунку пенсії позивача відповідач вчиняє не вперше, про що свідчить рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року у справі № 761/42528/17.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач проходив військову службу та був звільнений у запас 06 жовтня 2014 року, у зв'язку з чим позивачу призначена пенсія за вислугу року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та він перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення, що також підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року (рішення набрало законної сили 08 травня 2018 року) у справі № 761/42528/17 (провадження № 2-а/761/323/2018) за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача та зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії та виплачувати в подальшому позивачу пенсію без обмеження максимального її розміру та виплатити недоплачену частину основного розміру пенсії з 01 січня 2017 року, яким позов задоволено.

В свою чергу, позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України з заявою про надання довідки про грошове забезпечення за посадою Голови Державної прикордонної служби України, у зв'язку з набранням чинності 07 березня 2018 року постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 121 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 718», запровадження для військовослужбовців з 01 березня 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» нових розмірів окладів за військовим званням та розміру надбавки за вислугу років.

За результатами розгляду такого звернення, Адміністрація Державної прикордонної служби України надала позивачу довідку від 28 вересня 2018 року № 68 (т. 1 а.с. 22) про розмір грошового забезпечення за посадою заступника Голови Державної прикордонної служби України, встановленого з 07 березня 2018 року.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з заявою від 03 жовтня 2018 року (т. 1 а.с. 20) про перерахунок пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного з 07 березня 2018 року, за посадою, яку він обіймав, з урахуванням тих видів грошового забезпечення та військового звання, які він отримував на день звільнення з військової служби, відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28 вересня 2018 року № 68. При цьому, до вказаної заяви позивачем долучено названу довідку.

За результатами розгляду зазначеної заяви, відповідач листом від 12 листопада 2018 року № 109410/03 повідомив позивачу, що грошове забезпечення за останньою штатною посадою, яку позивач займав на день звільнення з військової служби визначається постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу», тобто відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії позивача згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, з урахуванням грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Також у листі вказано, що до списків осіб, які перебувають на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, отримують пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пенсії яких підлягають перерахунку в зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 704, для надання довідок про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними з 01 березня 2018 року, позивача включено не було.

Не погоджуючись з відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 статті 51 названого Закону перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок проведення перерахунку).

Цим нормативно-правовим актом визначено процедуру перерахунку пенсії та належні для цього підстави.

Так, згідно з п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку проведення перерахунку Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі (п. 4 Порядку проведення перерахунку).

Водночас, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок подання документів).

Відповідно до п. 4 Порядку подання документів заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем проживання.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, затверджено, зокрема, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток 14) та розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (додаток 16).

Таким чином, збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, за висновком суду, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього військовослужбовця на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Крім того, згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 121 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 718», яка набрала чинності 07 березня 2018 року, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 718 викладено в такій редакції: « 1. Затвердити співвідношення між посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, та групами оплати праці на посадах державної служби згідно з додатком. Посадові оклади за посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, встановлюються у розмірах, зазначених у схемі посадових окладів на посадах державної служби, за групами оплати праці у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, відповідно до співвідношення, затвердженого цією постановою.».

Отже, в силу вимог статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п. 4 Порядку проведення перерахунку, позивач отримав право на перерахунок пенсії, яким і скористався шляхом подання відповідачу відповідної заяви та довідки про розмір грошового забезпечення.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача, як на підставу для відмови у перерахунку пенсії позивача, про те, що останнього не включено до списків осіб, які перебувають на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, отримують пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пенсії яких підлягають перерахунку в зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Разом з тим, частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23).

Крім того, відповідно до п. 3 рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 у справі № 1-13/2004, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.

Зважаючи на наведене, суд зазначає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а відтак підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Захист прав власності» і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у розумінні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, в той час як невиплата таких сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Наведена правова позиція підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішеннях від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України» (заява №10972/05), згідно з яким поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення (п. 22) та від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), в якому Суд нагадав, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX).

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача, яка полягає в неперерахунку розміру пенсії позивачу за додатковими документами, поданими з заявою про перерахунок пенсії від 03 жовтня 2018 року та дії, які полягають у нарахуванні та виплаті пенсії позивачу з 07 березня 2018 року без урахування грошового забезпечення у розмірі, зазначеному у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28 вересня 2018 року № 68, протиправними.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення зазначені положення втратили чинність, тобто виплата пенсії особам, які отримують її відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», має здійснюватися без обмеження пенсії максимальним розміром.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду України та Верховного Суду, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Стосовно посилання представника позивача на те, що формулювання у судовому рішенні «без обмеження максимальним розміром» є важливим для позивача, оскільки йому стало відомо, що у прийнятих судом рішеннях з аналогічних справ, без чіткого формулювання з посиланням на відсутність обмеження у виплаті розміру пенсії, є проблемним при виконанні судових рішень ГУ ПФУ в м. Києві, суд не може прийняти його до уваги, оскільки будь-які докази на підтвердження вказаних обставин представником позивача суду не надано.

З огляду на фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що заявлена позивачем вимога про виплату пенсії без обмеження її граничного розміру є передчасною - розв'язання спору на майбутнє, за умови можливого порушення прав позивача, зокрема, перерахуванням пенсії з певними обмеженнями, чинним законодавством не передбачено, з огляду на що така вимога за висновком суду підлягає задоволенню частково, а саме: зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28 вересня 2018 року № 68, починаючи з 07 березня 2018 року.

Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 07 березня 2018 року однією сумою необхідно зазначити, що позовна заява не містить будь-яких доводів та аргументів на обґрунтування такої вимоги, з огляду на що, суд не вбачає належних правових підстав для її задоволення.

Стосовно ж вимоги позивача зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також зважаючи на приписи статті 14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень, статті 287 КАС України щодо можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця в ході виконання судового рішення, та на відсутність об'єктивних обставин, які вказують на невиконання відповідачем рішення суду, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності своїх дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки з матеріалів справи вбачається вчинення відповідачем протиправних дій, які не відповідають наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, останній не підлягає стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у неперерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 за додатковими документами, поданими з заявою про перерахунок пенсії від 03 жовтня 2018 року та дії, які полягають у нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 07 березня 2018 року без урахування грошового забезпечення у розмірі, зазначеному у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28 вересня 2018 року № 68, протиправними.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28 вересня 2018 року № 68, починаючи з 07 березня 2018 року.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк