Рішення № 79524090, 30.01.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/6138/18

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинення дій,

встановив:

ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- зобов'язати відповідача включити до страхового стажу для призначення пенсії, періоди: роботи в колгоспі "Зоря Полісся" с. Болячів з 01.12.1991 по 26.10.1993 та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію по інвалідності.

В обґрунтування позову зазначено, що з 26.09.2018 позивач визнана інвалідом 3 групи загального захворювання, безстроково. Вказує, що звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Листом від 18.12.2018 позивачу відмовлено у призначені пенсії, оскільки не зараховано до загального стажу стаж роботи з 01.12.1991 по 26.10.1993 з посиланням на порушення п.3 Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993№ 637. Таку відмову у призначені пенсії по інвалідності та не зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивач вважає протиправною, та такою що порушує її права.

Ухвалою суду від 29.12.2018 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи.

25 січня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що позивачу не можуть бути зараховані до страхового стажу стаж робота з 01.12.1991 по 26.10.1993 у зв'язку з тим, що у трудовій книжці у розділі "відомості про заохочення" внесено виправлені дані.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК від 23.10.2018 Серія 12 ААБ №099457 (а.с.14).

Позивач заявою від 07.11.2018 уповноважила співробітника банку передати заяву про призначення пенсії до відповідного органу пенсійного фонду (а.с.16).

За результатами розгляду заяви, позивачу надіслано лист від 29.11.2017 №13833/02-3, в якому відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з тим, що стаж роботи становить 3 роки 7 місяців і 3 дні. Крім того, заява про призначення пенсії подається заявником особисто (а.с.25).

14 листопада 2018 року позивач особисто звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності (а.с.13).

Листом від 18.12.2018 №14693/02-3 відповідач повідомив ОСОБА_1 про розгляд повторного звернення та зазначив, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року (із змінами) обов'язковою умовою для призначення пенсії як особі з інвалідністю третьої групи, є наявність страхового стажу в залежності від віку, в якому особу визнано інвалідом або на день звернення за пенсією необхідно мати страхового стажу у віці від 43 до 45 років включно - 10 років. Враховуючи подані документи, страховий стаж позивача становить 9 років 3 місяці 1 день, що не дає права для призначення пенсії як особі з інвалідністю третьої групи. Період роботи з 01.12.1991 по 21.10.1993 у колгоспі "Зоря Полісся" с.Болячів не зараховано до страхового стажу роботи відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (а.с.12).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У пункті 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV законодавцем реалізовано Конституційне право громадян на соціальний захист - право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ч.2 ст.30 вказаного Закону).

Частиною першою статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що єдиною підставою для визначення трудового стажу є трудова книжка, а у разі її відсутності або відповідних відомостей у ній уточнюючі довідки або рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Із копії трудової книжки серії АА№197856 ОСОБА_1 видно, що з 01.12.1991 по 21.10.1993 працювала дояркою в колгоспі "Зоря Полісся". Була звільнена 21.10.1993 згідно поданої заяви (а.с.9-10).

Зі змісту листа від 18.12.2018 встановлено, що підставою відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 стала відсутність необхідного стажу, у зв'язку з незарахуванням до страхового стажу для призначення пенсії періоду роботи з 01.12.1991 по 21.10.1993. Підставою незарахування вказано порушення п.3 Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637.

Так, п.3 Постанови визначено, що трудовий стаж не зараховується за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Підставу відмови у листі від 18.12.2018 не конкретизовано, в чому саме полягає порушення та які недоліки містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 не зазначеною.

Водночас, зі змісту відзиву встановлено, що в трудовій книжці позивача в розділі "відомості про заохочення" внесено виправлені дані.

З копії аркушу "відомостей про заохочення" з трудової книжки ОСОБА_1 судом не встановлено жодних виправлень. Крім того, внесено записи, що підтверджують роботу позивача дояркою у період з 1991 по 1993 роки (а.с.10).

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Так, зі змісту відповіді архівного сектору Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області на звернення ОСОБА_1 від 08.11.2018 №112 встановлено, що документи колгоспу "Зоря Полісся" с.Болячів за 1991-1993 на зберігання до архівного сектору не надходили (а.с.28).

Згідно відповіді від 09.11.2018 №189 встановлено, що документація по особовому складу колгоспу "Зоря Полісся" с.Болячів до КУ "Трудовий архів Брусилівської селищної ради" не передавались (а.с.29).

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача.

Також до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.

Отже, доводи відповідача про те, що в трудовій книжці є внесені виправлення, що можуть бути підставою для незарахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.12.1991 по 26.10.1993 є безпідставним.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вказаний період роботи позивача слід зарахувати до стажу роботи для призначення пенсії, оскільки він підтверджений належним чином оформленими записами в трудовій книжці.

Водночас по змісту позовної заяви позивач стверджує, що відмова відповідача є протиправною і такою що порушує її права, однак в прохальній частині позову не просить визнати дії відповідача щодо відмови протиправними.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням того, що без встановлення факту порушення прав позивача суд не може приймати рішення про відновлення таких прав, існують законні підстави вийти за межі позовних вимог і визнати дії Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 протиправними.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зауважує, що позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності є похідною від позовної вимоги про зобов'язання включити до страхового стажу період роботи з 01.12.1991 по 26.10.1993.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

З огляду на викладене, з метою відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з моменту звернення з заявою, тобто з 14.11.2018.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, про, що свідчать квитанції № № 50, 51 від 21.12.2018 (а.с.4-5).

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням повного задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплаченого позивачем судового збору у сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Гагаріна,2, м.Коростишів, Житомирська обл., 12504, ЄДРПОУ 40380694) щодо відмови у призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 (вул.І.Франка,21 а, с.Вільшанка, Брусилівський р-н, Житомирська обл., 12631, інд. код НОМЕР_1).

Зобов'язати Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області включити до страхового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1, період роботи в колгоспі "Зоря Полісся" з 01.12.1991 по 26.10.1993 та призначити пенсію по інвалідності з 14.11.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коростишівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 704,80 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва