Рішення № 79523961, 23.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Справа № 160/8817/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України, Комісії національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 40108578) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі – позивач) з позовною заявою до Національної поліції України (далі – відповідач-1), Комісії національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (далі – відповідач-2), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_2, що прийняте 11.07.2018 року № 5/ІІ/ІV/17;

- зобов'язати Національну поліцію України в особі Комісії національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, надати ОСОБА_2 статус учасника бойових дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час служби в полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в період з 15.01.2016 року по 24.02.2016 року, з 09.04.2016 року по 20.05.2016 року та з 20.05.2016 року по 17.06.2016 року він забезпечував виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» в районах проведення антитерористичної операції у м. Бахмут Донецької області. Оскільки в зазначений період був в розпорядженні керівника антитерористичного центру Служби Безпеки України та входив до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, то відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право отримати статус учасника бойових дій як працівник поліції. У зв’язку з чим позивач вважає, що Комісією національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України протиправно відмовлено у наданні йому статусу учасника бойових дій.

Ухвалою суду від 23 листопада 2018 року дану справу прийнято до провадження, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

26 грудня 2018 року представником Національної поліції України подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що оскільки положенням Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чітко встановлений перелік осіб, які можуть бути визнані учасниками бойових дій і серед вказаного переліку відсутня категорія, що включає в себе працівників Національної поліції, які не є поліцейськими, позивачу правомірно відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій. Позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки Комісією відносно позивача прийнято одне з допустимих та правомірних рішень - відмова у наданні статусу учасника бойових дій. Крім того, зобов’язання Національної поліції України в особі Комісії національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України встановити статус учасника бойових дій є формою втручання в дискреційні повноваження суб’єкта при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства. Відповідач вважає, що Національна поліція України не наділена ознаками суб’єкта владних повноважень по відношенню до позивача в даних конкретних правовідносинах, тому вважає помилковим зазначення останньої відповідачем. На підстав викладеного у задоволенні позову просили відмовити.

Справу розглянуто судом відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 призначений слюсарем з ремонту автомобілів полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління Національної поліції, про що свідчать копії витягів з наказів ГУНП в Дніпропетровській області №5 о/с від 11.01.2016 року, № 352 о/с від 09.12.2016 року.

Згідно копії витягу з наказу ГУНП в Дніпропетровській області №11 о/с дск від 15.01.2016 року відряджено позивача у службове відрядження для виконання трудових обов'язків фахівців полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" ГУНП з 15 січня 2016 року до особливого розпорядження, у розпорядження керівника антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей до міста Артемівськ Донецької області.

24.02.2016 року позивач вибув із складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, згідно копії наказу ГУНП в Дніпропетровській області № 46 о/с дск від 25.02.2016 року, що також підтверджується копією посвідчення про відрядження № 174 з 15.01.2016 року по 24.02.2016 року.

Згідно копії витягу з наказу ГУНП в Дніпропетровській області №47 о/с дск від 25.02.2016 року відряджено позивача у службове відрядження для виконання трудових обов'язків фахівців полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" ГУНП з 25 лютого 2016 року до особливого розпорядження, у розпорядження керівника антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей до міста Бахмут (Артемівськ) Донецької області.

09 квітня 2016 року позивач прибув з відрядження, згідно копії витягу з наказу № 85 о/с дск від 09.04.2016 року про повернення з відрядження працівників полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" ГУНП, що також підтверджується копією посвідчення про відрядження № 1079 від 25.02.2016 року.

Відповідно до копії витягу з наказу ГУНП в Дніпропетровській області №124 о/с дск від 20.05.2016 року відряджено позивача у службове відрядження для виконання трудових обов'язків фахівців полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" ГУНП з 20 травня 2016 року до особливого розпорядження, у розпорядження керівника антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей до міста Бахмут Донецької області.

17 червня 2016 року позивач прибув з відрядження, згідно копії витягу з наказу № 160 о/с дск від 17.06.2016 року про повернення з відрядження працівників полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" ГУНП, що також підтверджується копією посвідчення про відрядження № 2600 від 20.02.2016 року до 17.06.2016 року.

Відповідно до копії витягу з наказу ГУНП в Дніпропетровській області №16 о/с дск від 18.01.2017 року позивача відряджено у службове відрядження для виконання трудових обов'язків фахівців полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" ГУНП з 18 січня 2017 року до особливого розпорядження, у розпорядження керівника антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей до міста Часів Яр Донецької області.

17 березня 2017 року позивач прибув з відрядження, згідно копії витягу з наказу № 90 о/с дск від 16.03.2017 року про повернення з відрядження працівників полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" ГУНП, що також підтверджується копією посвідчення про відрядження від 18.01.2017 року до 17.03.2017 року.

В березні 2018 року позивач звернувся до Комісії національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України для вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій.

Рішенням Комісії національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України № 5/ІІ/IV/17 від 11.07.2018 року відмовлено ОСОБА_2 у наданні статусу учасника бойових дій на підставі п.19 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», аб.2 п.2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413, абз.2 п.2 розділу ІІ Положення про Комісію національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2016 р.№ 405, зареєстрованим у міністерстві юстиції України 14.06.2016 року № 857/28987.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-ХІІ) (тут і надалі в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

За приписами ст. 1 Закону 3551-ХІІ Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Згідно ст. 5 Закону 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону 3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації визначаються відповідно до Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Процедура надання статусу учасникам бойових дій, регламентується Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (далі - Порядок №413).

За приписами п. 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобовязаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзвязку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Таким чином, Закон 3551-ХІІ та Порядок № 413 чітко окреслюють категорію осіб за посадою та статусом, які за наявності совокупних ознак (участь у захисті незалежності, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення), визнаються учасниками бойових дій.

Відповідно до пункту 6 Положення № 413 Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

Так, в матеріалах справи містять копії довідок ГУНП в Дніпропетровській області від 21.06.2016 року 3518/Рп11.07.2016 року №25/651, від 29.06.2016 року, від 18.11.2016 року про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Як вбачається з рішення, що є предметом оскарження та з відзиву представника відповідача, позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій з підстав того, що позивач не є поліцейським, однак правової оцінки даним довідкам в рішенні відповідача від 11.07.2018 року №5/ІІ/ІV/17 не надано.

Згідно п. 1 розд. 2 Положення № 405 Основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання та позбавлення статусу учасника бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, розгляд питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 2, 13 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Як встановлено п. 4 розд. ІІ Положення № 405 Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни, у разі: відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни; відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни; надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення; виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення, у тому числі про участь особи у виконанні бойових завдань із захисту Батьківщини; наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Пунктом 5 Порядку № 413 встановлено, що рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мінюсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзвязку, ДСНС, ДФС.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_2, що прийняте 11 липня 2018 року №8/ІІ/ІV/17 прийнято не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 2 надати статус учасника бойових дій позивачу - гр. ОСОБА_2, то суд не підміняє суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Повноваження ж відповідача щодо визнання осіб учасниками бойових дій є дискреційними, а відповідно до вимог статтей 6, 8, 19, 124 Конституції України суд не може підміняти собою орган управління в реалізації владних функцій.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України повторно розглянути питання про надання статусу учасника бойових дій позивачу - громадянину ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 40108578), Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 40108578) про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_2, що прийняте 11 липня 2018 року №8/ІІ/ІV/17.

Зобов’язати Національну поліцію України в особі Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України повторно розглянути питання про надання статусу учасника бойових дій громадянину ОСОБА_2.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 23.01.2019 року.

Суддя Н.В. Боженко