Ухвала суду № 79523875, 29.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 січня 2019 р. Справа №200/1292/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., одержавши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, згідно тексту позовної заяви, позивач просить суд: визнати неправомірними дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо проведення розрахунку пенсії із використанням індивідуального коефіцієнту середнього заробітку 2,47152; зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок пенсії із використанням заробітних плат отриманих за період роботи з 01.01.2001 року по 31.12.2005 року дані про який були наявні у відповідача в індивідуальній відомості про застраховану особу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Крім того, пунктом 6 цієї статті передбачено, що суддя також має з'ясувати, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами, судом встановлено наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Частина четверта цієї статті визначає, що учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Вказані положення також кореспондуються із нормами частин першої та третьої статті 14 Закону України “Про засади державної мовної політики”, відповідно до яких судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Державною мовою України є українська мова (стаття 10 Конституції України).

Водночас, позовна заява складена російською мовою, а відтак не відповідає вимогам статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Верховного Суду від 15.01.2018 у справі №К/9901/965/18.

Разом із тим, згідно ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Преамбулою Закону України “Про судовий збір” встановлено, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтями 1, 2 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частиною 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 24 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1921,0 грн.

У разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Зі змісту позовних вимог судом з'ясовано, що в даному випадку позивачем по суті заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, а саме: визнання протиправною відмову відповідача щодо видачі паспорту у відповідні й формі та вимогу щодо зобов’язання відповідача оформити та видати вищезазначений документ.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що вимоги про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності, є однією вимогою, судом встановлено, що за подання до суду даної позовної заяви позивач повинен сплатити судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1921,00 х 0,4 = 768,40грн.

Судом встановлено, що позивачем до позовної заяви долучено квитанцію про сплату судового збору за пред'явлення цього адміністративного позову, у 741,20 грн.

З огляду на що позивачу необхідно доплати суму судового збору у порядку та в розмірах визначених Законом України "Про судовий збір", у розмірі 27,20 грн. докази чого надати до суду.

Окрім того, суд зазначає, що в порушення вимог п.11 ч.5 ст. 160 КАС України позивачем не надано власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду доказів про доплату судового збору, у розмірі 27,20 грн., позовної заяви, складеної державною мовою та власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав

Відповідно до ч.3 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу у семиденнний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки поданого адміністративного позову шляхом надання до суду: доказів про доплату судового збору, у розмірі 27,20 грн., позовної заяви, складеної державною мовою та власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.

Копію ухвали направити позивачу.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Буряк І. В.