Рішення № 79523855, 30.01.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2789/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – Луцьке ОУПФ, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Апеляційного суду Волинської області №57 від 14 серпня 2018 року за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що працювала суддею і після виходу у відставку перебуває на обліку у відповідача як суддя у відставці, отримуючи щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. 14 серпня 2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у зв’язку із зміною складових суддівської винагороди на відповідній посаді судді Апеляційного суду Волинської області. Проте, відповідач листом від 19 жовтня 2018 року за № 483/с-01 повідомив позивача, що провів такий перерахунок, однак не з 01 січня 2018 року, а з 01 серпня 2018 року, виходячи з того, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15 травня 2018 року №2415-VIII (далі – Закон № 2415-VIII) проводиться з 01 серпня 2018 року.

Позивач вважає, що їй протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року, оскільки зміна з 01 січня 2018 року розміру складових суддівської винагороди, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 1 762 грн 00 коп., є також підставою для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 10 січня 2019 року №346/06-14 відповідач позов заперечив, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції вказав, що правові підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої Апеляційним судом Волинської області від 14 серпня 2018 року №57, з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року відсутні, оскільки Закон № 2415-VIII набрав чинності 22 липня 2018 року та не має зворотної дії в часі. Відтак, відповідно до поданої позивачем 14 серпня 2018 року заяви, їй проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 серпня 2018 року. З наведених підстав у задоволенні позову відповідач просив відмовити.

29 січня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд не бере до уваги, оскільки відповідно до частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи у даній категорії справ є позов та відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку у Луцькому ОУПФ та одержує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Апеляційний суд Волинської області 14 серпня 2018 року видав ОСОБА_1 довідку №57 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з якої слідує, що станом на 01 січня 2018 року суддівська винагорода працюючого на відповідній посаді судді, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 31 011 грн 20 коп., у тому числі: посадовий оклад – 19 382 грн 00 коп., доплата за вислугу років – 11 629 грн 20 коп.

14 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до Луцького ОУПФ про перерахунок пенсії, як судді у відставці з 01 січня 2018 року, з врахуванням довідки Апеляційного суду Волинської області № 57 від 14 серпня 2018 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Листом від 19 жовтня 2018 року за № 483/с-01 Луцьке ОУПФ повідомило ОСОБА_1, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв’язку з набранням чинності Законом №2415-VIII, проведено з 01 серпня 2018 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 138 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів (втратив чинність частково, в його первісній редакції, далі – Закон №2453-VI) судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує неоподатковуване щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» були внесені зміни до Закону №2453-VІ, відповідно до яких частина третя статті 138 Закону №2453-VІ була викладена у наступній редакції: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді».

Однак рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, частину третю статті 138 Закону №2453-VI (у редакції Закону №3668-VI).

Відповідно до частини четвертої статті 142 чинного Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною третьою статті 133 Закону №2453-VІ (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд») передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 01 січня 2017 року) установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

22 липня 2018 року набрав чинності Закон України від 15 травня 2018 року №2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Пунктом 6 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону в абзаці другому пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 2017 р., №2, ст. 25) слово та цифри «1600 гривень» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року».

Статтею 7 Закону України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 762 грн 00 коп.

З огляду на зазначене, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів збільшився та встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 762 грн 00 коп.

Таким чином, оскільки посадовий оклад судді місцевого суду з 01 січня 2018 року змінився у зв’язку із прийняттям Закону №2415-VIII (до 31 грудня 2017 року становив 16 000 грн 00 коп., а з 01 січня 2018 року – 17 620 грн 00 коп.), відтак вказане є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, в тому числі і позивачу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не заперечує право позивача на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у зв’язку із прийняттям вказаного Закону, а спір між сторонами виник лише щодо дати, з якої такий перерахунок повинен бути здійснений.

Водночас, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, в тому числі і позивачу має проводитися з 01 серпня 2018 року, оскільки частиною четвертою статті 142 чинного Закону № 1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання ставиться у залежність від зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а відтак, оскільки зміна посадового окладу як складової суддівської винагороди відбулася з 01 січня 2018 року, тому саме з цієї дати позивачу повинен бути здійснений перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Суд також враховує, що Закон № 2415-VІІІ, який набрав чинності 22 липня 2018 року, викладено у такій редакції, яка дозволяє застосовувати як розрахункову величину мінімальної заробітної плати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Крім того, при вирішенні справи суд враховує правову позицію, викладену у рішеннях Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 у справі про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці, у яких Конституційний Суд України зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя; однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором.

Також Конституційний Суд України у своїх рішеннях покликається на норми Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, відповідно до яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1), статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4), а також на рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи від 13 жовтня 1994 року №(94)12, від 17 листопада 2010 року №(2010)12, згідно з якими кожна держава має забезпечити відповідність статусу і винагороди суддів гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; суддівська винагорода має бути достатньою, щоб захистити суддів від дії стимулів, через які можна впливати на судові рішення; мають існувати гарантії виплат у зв'язку з відставкою суддів, які мають відповідати попередньому рівню оплати праці суддів.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Волинської області від 14 серпня 2018 року №57 за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року, а тому виходячи із наданих частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп., сплачений відповідно до квитанцій від 03 січня 2019 року № 0.0.1226764420.1.

Керуючись статтями 72-77, 139, 244-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року на підставі довідки Апеляційного суду Волинської області від 14 серпня 2018 року №57.

Зобов'язати Луцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Грушевського, будинок 1 ,ідентифікаційний код юридичної особи 40370530) здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (43026, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на підставі довідки Апеляційного суду Волинської області №57 від 14 серпня 2018 року за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40370530) на користь ОСОБА_1 (43026, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в сумі 704 грн 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк