Рішення № 79523846, 24.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 січня 2019 року №826/15064/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Європа - транс ЛТД" доОфісу Великих платників податків державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2018 №0012464208, за участі:

представника позивача - Нечіпайла Р.С.,

представника відповідача - Мельник І,О.,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 січня 2019 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа - транс ЛТД" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Великих платників податків державної фіскальної служби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018 №0012464208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Офіс Великих платників податків державної фіскальної служби протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 29.05.2018 №1523/28-10-42-08/32605152 прийняв податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018 №0012464208. Так, позивач наголосив, що отримані ним послугу від контрагента в особі товариства з обмеженою відповідальністю «Салютем Плюс» є беззаперечно фактичними, підтверджені належними первинними документами. Крім того, висновки акта перевірки не містять висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що укладений між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Салютем Плюс» договір не опосередковуються з реальним виконанням операцій, які становлять його предмет. Документи, надані позивачем під час проведення перевірки не відповідають приписам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Під час судового провадження судом оголошувалась перерва, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Офісом Великих платників податків державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Європа - транс ЛТД" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та сплати податків при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Салютем Плюс» за липень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Європа - транс ЛТД" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1 064 228, 00 грн.

За наслідками перевірки Офісом Великих платників податків державної фіскальної служби складено акт від 29.05.2018 №1523/28-10-42-08/32605152 (далі - Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач подав до Офісу Великих платників податків державної фіскальної служби заперечення на Акт перевірки.

За результатами розгляду заперечення, відповідачем було прийнято висновок від 14.06.2018 №24886/10/28-10-42-08-11, згідно з яким, висновки акта перевірки від 29.05.2018 №1523/28-10-42-08/32605152 викладено таким чином «перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Європа - транс ЛТД" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 538 036, 00 грн.

На підставі викладеного, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018 №0012464208, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 538 036, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 19.06.2018 №0012464208 до вищестоячого контролюючого органу, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 30.08.2018 №28015/10/99-99-11-01-0228, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Європа - транс ЛТД" без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа - транс ЛТД", не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку..

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України..

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як вбачається з Акта перевірки Офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2018 №1523/28-10-42-08/32605152, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що на думку контролюючого органу, операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Салютем Плюс» були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, який не має реального товарного характеру, так як нереальність первинного формування активу та первинної поставки доводять нереальність послідуючого придбання саме цього товару.

Так, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що автотранспортні послуги на перевезення вантажу, згідно наданих до перевірки товаро-транспортних накладних, здійснювались через третіх осіб та їх транспортними засобами та безпосередньо товариством з обмеженою відповідальністю «Салютем Плюс». Також в акті перевірки зазначено, що невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності створили суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), а саме: товариство з обмеженою відповідальністю «Салютем Плюс».

Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Європа - транс ЛТД" є, зокрема, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21).

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Європа - транс ЛТД" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Салютем Плюс» (виконавець) було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 10.06.2015 №ТЕЩ-15/306-ЦО-ЄТ, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом (відповідно із товарно-транспортною накладною) до відповідного пункту призначення у встановлений Договором або Замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію вказаного договору, копії товаро-транспортних накладних та актів надання послуг.

Суд зазначає, що на момент господарської діяльності між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Салютем Плюс», діяльність останнього не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Салютем Плюс» відповідачем не надано.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право позивача на включення певних витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а в даному випадку його контрагентами.

Недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Також, суд зазначає, що платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

В даному випадку контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують фіктивність реєстрації контрагента позивача, доказів узгодженості дій позивача та його контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди.

Водночас суд вважає необхідним зазначити, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), відповідачем не доведено порушення фіскальних інтересів держави.

При цьому, суд звертає у вагу, що в судовому засіданні 12.11.2018 від відповідача було витребувано інформацію щодо наявності/відсутності вироку суду відносно контрагента позивача, інформацію щодо сплати податків контрагентом позивача за відповідний період (липень 2015 року), інформацію щодо відображення в податковій декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Салютем Плюс» за липень 2015 податкових зобов'язань.

Разом з тим, станом на 24.01.2019 контролюючим органом витребувану судом інформацію надано не було, а лише письмово повідомлено, що ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 11.04.2017 кримінальне провадження №32016220000000058, про яке власне йдеться в акті перевірки, та яке стало підставою для висновків щодо фіктивності контрагента позивач, - закрито.

Крім того, доказів проведення податкової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Салютем Плюс» та винесення податкових повідомлень-рішень відносно контрагента позивача за липень 2015 року, відповідачем суду також не надано.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на всебічному дослідженні договорів позивача з контрагентом.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Що стосується тверджень контролюючого органу в акті перевірки відносно того, що автотранспорті послуги згідно наданих до перевірки транспортних накладних здійснювались третіми особами, то суд звертає увагу, що вказана обставина не є підставою для визнання господарських операцій між позивачем та контрагентом безтоварними, оскільки залучення контрагентом позивача третіх осіб (працівників) є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Салютем Плюс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2018 №0012464208 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 19.06.2018 №0012464208.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Європа - транс ЛТД" (Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, кв. 20, код ЄДРПОУ 32605152) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 070, 54 грн. (вісім тисяч сімдесят гривень п'ятдесят чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Великих платників податків державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 30.01.2019.