Рішення № 79523694, 15.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2019 року Справа № 280/4463/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Шкільна, 31, інн. НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач, або ОСОБА_1М.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі – відповідач), в якій позивач просить суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення №0025705-5602-0811 від 30.05.2018 на суму 32282 грн. 37 коп. та №0025706-5602-0811 від 30.05.2018 в сумі 9231 грн. 36 коп. (за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

В обґрунтуванні позовних вимог, позивач посилається на те, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала несплата позивачем як власником нежитлової будівлі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки нежитлові приміщення, які належать йому на праві власності складаються з будівель промисловості та споруд сільськогосподарського призначення. При цьому, відповідно до положень пп. “є” п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об’єктом оподаткування податку на майно. На думку позивача, право на отримання пільги мають як юридичні, так і фізичні особи.

Ухвалою від 29 жовтня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження, по справі призначено судове засідання на 20 листопада 2018 року з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано в п’ятнадцятиденний строк надати до суду відзив на позовну заяву.

19.11.2018 відповідачем було надано відзив на адміністративний позов (вх. №37297), в якому відповідач зазначає, що у зв’язку з тим, що нерухомість знаходиться у власності фізичної особи ОСОБА_1, пільги визначені підпунктами «є» та «ж» пункту 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України до даних об’єктів не застосовуються. З огляду на викладені у відзиві обставини, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

20.11.2018 судове засідання відкладено до 18.12.2018

У зв’язку перебуванням судді на лікарняному, судове засідання відкладено 26.12.2018.

26.12.2018 ухвалою суду за клопотанням представників сторін, провадження у справі зупинено для надання сторонам строку для примирення до 15.01.2019.

15.01.2019 представником позивача та відповідача подано клопотання (вх. №1792, 1733) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Крім того, 15.01.2019 представником відповідача подано додаткові пояснення (вх. №1731), відповідно до яких зазначено, що відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд поняття «будівлі промисловості» (аналогічно викладено в абз. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України) відносить не тільки до будівель з відповідною класифікацією у технічній документації на об’єкт нерухомості, а і належать підприємству.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовується сторонами, ОСОБА_1 на праві власності належить нерухомість:

житловий будинок загальною площею 90,9 м.кв., розташований за адресою Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул.. Шкільна, 31;

комплекс загальною площею 5044,12 м.кв., розташований за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, пров. Макаренко, 31;

комплекс загальною площею 1442,4 м.кв., розташований за адресою: Запорізька область. Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул.. Дорожна, 101.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 30.05.2018 винесено податкові повідомлення-рішення:

№0025705-5602-0811, яким позивачу, згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст .266 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов’язання за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості” за 2017 рік у розмірі 32282 грн. 37 коп.

№0025706-5602-0811, яким позивачу, згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст .266 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов’язання за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості” за 2017 рік у розмірі 9231 грн. 36 коп.

Згідно пояснень відповідача, розрахунок податкового зобов’язання здійснено на підставі рішення Костянтинівської сільської ради таким чином:

Житловий будинок площею 90,9 м.кв., - податкове зобов’язання 0 грн.;

Комплекс (нежитловий) площею 5044,12 м.кв. – податкове зобов’язання 32282,37 грн.;

Комплекс (нежитловий) площею 1442,4 м.кв. – податкове зобов’язання 9231,36 грн.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 20.06.2018, що не заперечується сторонами.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 6.3 ст.6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Згідно з п. 7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 Податкового кодексу України - "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).

Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

З системного аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що у разі наявності об’єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов’язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.1, п.п.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

У свою чергу, за приписами п. “є” п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. При цьому, законодавець не визначає жодних обмежень щодо використання чи невикористання таких об’єктів.

Верховний Суд у своїй постанові по адміністративній справі з подібних правовідносин за позовом фізичної особи-підприємця до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області зазначив, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу “Будівлі нежитлові” (група 125 “Будівлі промислові та склади” клас 1251 “Будівлі промисловості”).

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 “Будівлі промисловості”, що включає підкласи: 1251.1 “Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості”; 1251.2 “Будівлі підприємств чорної металургії”; 1251.3 “Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості”; 1251.4 “Будівлі підприємств легкої промисловості”; 1251.5 “Будівлі підприємств харчової промисловості”; 1251.6 “Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості”; 1251.7 “Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості”; 1251.8 “Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості”; 1251.9 “Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне”.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (постанова Верховного Суду від 31.01.2018 по справі № 822/2624/16, № 71939089 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовується сторонами, ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова нерухомість:

- за адресою с. Костянтинівка, пров. Макаренко, 31 нежитлове приміщення – механізований ток, до скдаду якої входять: будівля (склад) - літера А-1, будівля (склад) – літера Б-1, будівля (склад) – літера В-1, навіс з бункером (виробничий) – літера Г-1, будівля (склад) – літера Д-1, будівля (склад) – літера Е-1, убиральна – літера Ж-1, душова – літера Л, будівля (вагова) – літера М-1, будівля – літера Н-1, сарай – літера П-1, будівля (склад) – літера С-1, будівля (склад) – літера Т-1, огорожа - №1, водогін - №2, водоймище пожежне - №3.

- за адресою с. Костянтинівка, вул. Дорожна, 101, комплекс – механізована бригада, до складу якої входять: будівля (майстерня) – літера А-1, будівля – літера Б-1, будівля – літера В-1, будівля – літера Г-1, будівля – літера Д-1, будівля – літера Ж-1, будівля ангару (склад) – літера К-1, будова (сарай) – літера Л-1, ємність №1, ємність №3, оглядова яма №4, зливна яма №5.

Рішенням Костянтинівської сільської ради від 24.05.2006 №24 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 під розміщення та обслуговування комплексу будівель та споруд площею 3,4048 га під за адресою с.Костянтинівка, пров. Макаренко, 31. На підставі договору оренди земельної ділянки від 10.04.2007 Костянтинівська сільська рада (орендодавець) передає, а ОСОБА_1 (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Костянтинівської сільської ради в межах населеного пункту за адресою: с. Костянтинівка, пров. Макаренко, 31 для розміщення та обслуговування механізованого току. Земельна ділянка з кадастровим номером 2323081200:06:005:0014 передається разом із комплексом будівель та споруд які на ній знаходяться.

Отже, оскільки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об’єктом оподаткування у розумінні з п.п. “є” 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, а належні позивачу комплекс будівель та споруд, у свою чергу, за своїми характеристиками та цільовим використанням відповідає категорії будівель промисловості, суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття двох оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання за 2017 рік за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості”.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом 31.01.2018 в адміністративній справй № 822/2624/16 з подібних правовідносин (№71939089 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Відповідно до п.п.5.2, 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Оскільки, у даному випадку, судом встановлено відсутність об’єкта оподаткування податком на нерухоме майно, то дії контролюючого органу щодо визначення суми грошового зобов’язання з податку на нерухоме майно для ОСОБА_1 не відповідають чинному законодавству, а оспорювані податкові повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по об’єктах нежитлової нерухомості є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на це, адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач, на переконання суду, обґрунтував та довів протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на відсутність у відповідача підстав для нарахування позивачу у 2017 році податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а відтак – адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно квитанції №5325-05-016/С від 05.10.2018 сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., який підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Шкільна, 31, інн. НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0025705-5602-0811 від 30.05.2018 на суму 32282 грн. 37 коп. та №0025706-5602-0811 від 30.05.2018 в сумі 9231 грн. 36 коп. (за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с.Костянтинівка, вул. Шкільна, б. №31, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 15.01.2019.

Суддя О.О.Артоуз