Рішення № 79523514, 30.01.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 р. № 400/2926/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2017 року № Ф №1194-20, Ф № 1195-20, від 01.11.2018 року Ф № 513224-1320-1411, Ф № 513223-1320-1411,ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.04.2017 № 1194-20 та № 1195-20, від 01.11.2018 № 513224-1302-1411 та № 513223-1302-1411.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення - рішення є безпідставними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач помилково визнав його суб'єктом господарювання за податковими вимогами.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в задоволені позову необхідно відмовити, оскільки платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 20.04.2017 № 1194-20 та № 1195-20, від 01.11.2018 № 513224-1302-1411 та № 513223-1302-1411, якими визначив позивачу суми податкових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки площею 68,7736 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та земельна ділянка площею 207,7701 га. (кадастровий номер НОМЕР_3), які знаходяться на території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

04.11.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі (далі також - Договір 1), за умовами якого Орендодавець надає на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.09.2015 № 873СГ, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка в межах території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області площею 207,7701 га, у тому числі 207,7701 га ріллі, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_3. Договір укладений на 15 років.

Згідно пункту 8 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата сплачується орендарем у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 13 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Також, 04.11.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі (далі також - Договір 2), за умовами якого Орендодавець надає на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.09.2015 № 873СГ, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка в межах території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області площею 68,7736 га, у тому числі 68,7736 га. ріллі, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2. Договір укладений на 15 років.

Згідно пункту 8 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата сплачується орендарем у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 13 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

07.04.2016 позивач створив фермерське господарство «ОСОБА_1» (номер запису: 1 522 102 0000 033196, Ідентифікаційний код 40407936), що підтверджується наданим Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.11.2018 року та стала його головою. Основним видом економічної діяльності Господарства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Вищевказані земельні ділянки включені позивачем до майна фермерського господарства «ОСОБА_1», що підтверджується актами прийому-передачі від 08.04.2016 (а.с. 38-39).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом. Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України «Про фермерське господарство»).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Відповідно до статті 270 ПК України об'єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Об'єктом плати за землю є земельні ділянки, надані в оренду з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказані земельні ділянки передані до складеного капіталу фермерського господарства "ОСОБА_1", яке реалізуючи права землекористувача має обов'язок внесення плати за землю. Орендар передав право користування земельною ділянкою створеній ним юридичній особі, реалізуючи таким чином форму підприємницької діяльності, а контролюючий орган оскаржує права фермерського господарства як землекористувача, визначаючи останнім фізичну особи орендаря, із чим пов'язує обов'язок внесення плати за користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно застосовано податкові зобов'язання до позивача, оскільки в даному випадку орендну плату за земельні ділянки покладаються на фермерське господарство «ОСОБА_1», а тому податкові повідомлення-рішення від 20.04.2017 № 1194-20 та № 1195-20, від 01.11.2018 № 513224-1302-1411 та № 513223-1302-1411, якими визначено позивачу суми податкових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб - підлягають скасуванню.

Дана правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 13.03.2018 року у справі №348/992/16-ц.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено перед судом правомірність своїх дій щодо прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив присудити на його користь за рахунок відповідача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката

Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, сторони у справі (крім суб'єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

При цьому, аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Між тим, в обґрунтування заявленого клопотання позивачем не надано доказів, що підтверджують відповідність заявлених ним витрат на правову допомогу фактично виконаній адвокатом роботі (описи, детальна калькуляція затраченого адвокатом часу, підтвердження оплати, тощо).

Внаслідок чого, суд позбавлений можливості встановити суму понесених на професійну допомогу витрат.

В даному випадку, вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 квітня 2018 року (справа № 814/1258/16), у якій зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку із детальною конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 134, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_4) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20.04.2017 № 1194-20 від 20.04.2017.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20.04.2017 № 1195-20 від 20.04.2017.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 01.11.2018 № 513224-1302-1411 від 01.11.2018.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 01.11.2018 № 513223-1302-1411 від 01.11.2018.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 5 215,18 грн. (п'ять тисяч двісті п'ятнадцять гривень 18 коп.), сплачений квитанцією № 18492907 від 23.11.2018 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко