Рішення № 79523434, 21.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3919/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

представника відповідача Кондрин І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання перерахувати розмір пенсії,

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області), з вимогами:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення та обрахунку розміру пенсії у відповідності до Тимчасової Угоди між урядом України та Урядом Української Федерації про гарантії прав громадян, які працюють в районах Крайньої Півночі, неправомірними, - які проведені з порушенням міжнародної Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД від 13.03.1992, зокрема, щодо визначення розміру заробітку для обрахунку пенсії (ч. 3 ст. 6 Угоди); обчислення трудового стажу для встановлення права на пенсію на пільгових умовах (ч. 2 ст. 6 Угоди) та зобов'язати перерахувати розмір пенсії відповідно до зазначених норм Угоди 1992 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України провести перерахунок розміру пенсії з 20.01.2013, у зв'язку з досягненням пенсійного віку за законодавством України з урахуванням ч. 3 ст. 6, ч. 2 ст. 7 Угоди 1992 року) та повернути недоначислену частину пенсії з моменту перерахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на наступні обставини. З 20.01.2008 ОСОБА_2 призначена пенсія згідно з Тимчасовою Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантування прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 (далі - Тимчасова Угода), якою передбачено, що громадяни, які працювали не менше 15 календарних років у районі Крайньої Півночі незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію за віком: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років. Зазначає, що за документами пенсійної справи його загальний страховий стаж при первинному призначенні пенсії складав 25 років 2 місяці 24 дні, з яких 21 рік 8 місяців - стаж більше 15 років вироблених в районах Крайньої Півночі до 01.01.1991 та з 2004-2008 - набутий в Україні. Однак, пенсія позивачу обчислена за 21 рік 8 місяців без урахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі після 01.01.1991. При цьому позивач стверджує, що на момент призначення пенсії відповідачу була надана трудова книжка та довідки про особливі умови праці в районах Крайньої Півночі для обчислення спеціального трудового стажу і призначення пенсії на пільгових умовах.

Позивач вважає, що призначення відповідачем пенсії у відповідності до Тимчасової Угоди, яка була чинною в певний період часу - згідно з ст.6 - з дня її підписання і до укладення між сторонами Угоди про соціальне забезпечення, яка була підписана та набрала чинності 30.07.1996, - є незаконним. Зазначає, що відповідно до ч.3 ст.1 Тимчасової Угоди, у випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони. Згідно зі ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, пенсія призначається відповідно до вимог, передбачених раніше діючим законодавством. Також позивач посилається на норми Закону про державні пенсії 1956 року, відповідно до якого, розмір пенсії визначається як 50% від середньої зарплати, яка береться для розрахунку пенсії. Крім цього, наводить положення ч.3 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода), згідно з яким обчислення пенсії проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Також позивач посилається на те, що оскільки пенсія йому не призначалась відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то обчислення пенсії відповідачем за нормами цього Закону є безпідставним і незаконним. Стверджує, що після досягнення 60 років, з 20.01.2013, на підставі ч.3 ст.6, ч.2 ст.7 Угоди, позивач набув права на перерахунок пенсії з дотриманням умов, передбачених п.3 ст.6 цієї Угоди - розмір заробітку для обчислення пенсії визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Таким чином, позивач вважає, що призначення та обчислення розміру пенсії, яке проводить відповідач, не відповідає чинному законодавству про пенсійне забезпечення.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.

19.09.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач покликається на те, що позивач має право на пенсію за віком, яку і отримує, права на жоден інший вид пенсії у позивача немає. А тому, вимога ОСОБА_2 щодо перерахунку пенсії згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення» є безпідставною та не грунтується на чинному законодавстві. Стверджує, що ст.13 та ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на які посилається позивач у позовній заяві не можуть застосовуватись до позивача, оскільки згідно з трудовою книжкою позивач не працював на (спеціальних) посадах, передбачених Списком №1 та №2 та уточнюючі довідки про підтвердження пільгового стажу не надавав. Для призначення пенсії, при зверненні до органу Пенсійного фонду, позивачем були надані тільки довідки про періоди роботи на Крайній Півночі. Крім цього, зазначає, що правильність дій та дотримання норм чинного законодавства органом Пенсійного фонду при призначенні пенсії ОСОБА_2 підтверджує судове рішення Сколівського районного суду у справі № 1320/29/12 від 04.10.2013, що набрало законної сили.

У відповіді на відзив від 01.10.2018 за вх.№ 30725 позивач покликається на те, що відповідно до Указу Президента України «Про соціальний захист населення в умовах лібералізації цін» від 27.12.1991 № 20, при обчисленні пенсії, що призначатимуться (перераховуватимуться) у 1992-1993 роках, сума середньомісячного заробітку за період до 1 січня 1992 року збільшується на 100%. Також позивач вважає посилання відповідача на лист Міністерства праці і соціальної політики України від 26.07.2002 про те, що по 20.11.1992 Україна перебувала в рубльовій зоні, а тому курс гривні необхідно застосовувати до заробітку, вказаного після зазначеної дати, - недоречним. Стверджує, що розмір заробітку визначається виходячи із офіційно встановленого курсу на момент призначення (перерахунку) пенсії, а не у відповідності до листа Міністерства від 26.07.2002. Щодо рішення Сколівського районного суду у справі № 1320/29/12 від 04.10.2013, на яке посилається відповідач, позивач зазначає, що суд при вирішенні спору у справі № 1320/29/12 не взяв до уваги більше 15 календарних років роботи в районах Крайньої Півночі до 01.01.1991, оскільки відповідач приховав і не надав в розпорядження Комісії управління Пенсійного фонду Російської Федерації у м. П.-Камчатському у 2009 році одну із довідок про підтвердження роботи в районах Крайньої Півночі. Також зазначає, що крім довідки про періоди роботи позивачем були надані довідки про особливі умови праці, що є підставою для обчислення стажу і пенсії на пільгових умовах.

У запереченні на відповідь на відзив від 16.10.2018 № 32502 відповідач, зокрема, покликається на те, що стаття 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не підлягає застосуванню до обрахунку пенсії позивачу, оскільки періоди роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі не відносяться до робіт із шкідливими і важкими умовами праці.

З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 20.01.2008 на підставі заяви ОСОБА_2 від 02.04.2008, йому призначена пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно до Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993, обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після досягнення пенсійного віку, а саме 60 років, обчислення пенсії позивачу проводиться згідно зі ст.27-28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 01.03.2009 на підставі заяви ОСОБА_2 від 12.03.2009 та наданої довідки Центрального архіву ФСБ Російської Федерації за період роботи з 01.09.1980 по 30.06.1982 проведений перерахунок пенсії позивачу з урахування заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01.05.1977 по 30.06.1982 та з 01.01.2004 по 31.08.2008 (коефіцієнт заробітної плати - 3,13666).

З 01.04.2010 на підставі заяви позивача від 08.04.2010 проведений розрахунок його пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії.

З 01.11.2013 на підставі заяви ОСОБА_2 від 30.10.2013 та строкового трудового договору до страхового стажу зарахований період роботи в Крайній Півночі з 11.07.1972 по 18.03.1974 в пільговому обчисленні.

Як вбачається з відповіді Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області від 19.01.2018 № 6/У/СКЛ/10-30 на звернення позивача щодо правильності пенсійного забезпечення, страховий стаж ОСОБА_2 складає 28 років 28 днів, стаж роботи у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі - 20 років 4 місяці 22 дні.

До 1 жовтня 2017 року коефіцієнт стажу становив 0, 37800, середньомісячний заробіток за період роботи у ВАТ «Дальенергомонтаж» з 01.05.1977 по 31.07.1979, ВАТ «Камчатжилгражданстрой» з 01.09.1979 по 31.08.1980, в Окремій військово - будівельній дільниці 207 м.Петропавловськ-Камчатський з 01.10.1980 по 30.06.1982 за даними персоніфікованого обліку з 01.01.2004 по 31.03.2008 складав 3757 44 коп., індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3, 13666, показник середньої заробітної плати враховувався за 2007 - 1197 грн. 91 коп.

Розмір пенсії, обчислений за «новою формулою» згідно з ч.1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до 01.10.2017 складав 1963 грн. 43 коп., а саме:

1420 грн. 31 коп. - основний розмір пенсії за віком (3757,44*0,37800);

39 грн. 36 коп. - доплата за 3 роки понаднормативного стажу (1312,00 грн.*3%);

43 грн. 19 коп. - підвищення по статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

300 грн. 57 коп. - підвищення як жителю гірського населеного пункту відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (20%);

100 грн. 00 коп. - доплата згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327;

60 грн. 00 коп. - фіксована індексація.

З 01.10.2017 коефіцієнт стажу становив 0,280000, середньомісячний заробіток 11807 грн. 64 коп., індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3,13666, показник середньої заробітної плати за 2014 - 2016 - 3764 грн. 40 коп.

Розмір пенсійної виплати з 1 жовтня 2017 складав 4019 грн. 64 коп., а саме:

3306 грн. 14 коп. - основний розмір пенсії за віком (11807,64 *0,280000);

43 грн. 56 коп. - доплата за 3 роки понаднормативного стажу (1452,00 669 грн. *3%);

669 грн. 94 коп. - підвищення як жителю гірського населеного пункту відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (20%).

З квітня 2018 року стаж позивача перераховано згідно з ч.5 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який складає 28 років 6 місяців 28 днів, розмір пенсійної виплати становить 4090 грн. 49 коп.

Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення та обрахунку розміру пенсії у відповідності до Тимчасової Угоди між урядом України та Урядом Української Федерації про гарантії прав громадян, які працюють в районах Крайньої Півночі, неправомірними, - які проведені з порушенням міжнародної Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД від 13.03.1992, зокрема, щодо визначення розміру заробітку для обрахунку пенсії (ч. 3 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року); обчислення трудового стажу для встановлення права на пенсію на пільгових умовах (ч. 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та з'ясованим обставинам справи, суд виходить з наступних міркувань.

Згідно статті 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року, питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Пріоритет міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлюється Законом України «Про міжнародні договори України».

Частина 1 ст. 19 цього Закону під назвою «Дія міжнародних договорів України на території України» передбачає, що «чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства», а ч.2 цієї статті встановлює правило, згідно з яким «якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору».

Це твердження ґрунтується також на ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, учасницею якої є Україна: «...учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору».

За приписами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди здійснюється згідно законодавства держави, на території якої вони проживають.

Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди від 13.03.1992 призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).

З огляду на вказану норму, суд відхиляє покликання відповідача на те, що оскільки по 20.11.1992 Україна перебувала в рубльовій зоні, то заробітна плата для призначення пенсії ОСОБА_2, врахована за період роботи в Російській Федерації до вказаного терміну, у відповідності до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 26.07.2002 № 02-1489сл-10, по курсу НБУ не перераховується.

У свою чергу, статтею 5 Угоди від 13.03.1992 визначено, що дана Угода розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Отже, наведені положення Угоди передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Безпосередній зміст Угоди не містить обмежень щодо врахування його положень при призначенні чи перерахунку пенсії. Крім того, в даній Угоді немає жодних застережень з приводу особливостей врахування до складу заробітної плати (заробітку, доходу) районних коефіцієнтів, північних надбавок тощо.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, до страхового стажу позивача зарахований період роботи в районах Крайньої Півночі з 11.07.1972 по 18.03.1974 в пільговому обчисленні. При цьому, в інші періоди робота позивача в районах Крайньої Півночі зарахована до стажу позивача в календарному обчисленні, оскільки, як стверджує відповідач, інформація про те, що позивач укладав строкові трудові договори в інші періоди, в документах, що містяться у його пенсійній справі, відсутня.

Посилання відповідача щодо відсутності у позивача письмових трудових договорів за час роботи у районі Крайньої Півночі суд оцінює критично з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 Постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10.02.1960 № 148, зарахування одного року роботи за один рік та шість місяців було впроваджено з 01.03.1960.

Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26.09.1967 було скорочено тривалість трудового договору, що надає право на отримання пільг, передбачених ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10.02.1960, з п'яти до трьох років.

Отже, єдиною умовою для отримання права на пільгове обчислення стажу при переході на пенсію (застосування коефіцієнту 1.5), починаючи з 01.03.1960, було укладення трудового договору строком не менш ніж на п'ять років, а починаючи з 26.09.1967, цей термін було знижено до трьох років. Слід зазначити, що жодний з вищевказаних нормативно-правових документів не передбачав обов'язкового укладення письмового трудового договору.

Відповідно до положень ст. 24 Кодексу законів про працю Української РСР від 01.06.1972, що діяли на момент виникнення трудових відносин між позивачем та роботодавцями, трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі, укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи. Таким чином, при укладанні трудового договору письмова форма договору в обов'язковому порядку не вимагається.

Гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення, передбачені Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 15.01.1993.

Відповідно до ст. 4 вказаної Тимчасової Угоди, при обчисленні пенсії або її частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, до 01.01.1991, на підставі статті 1 даної Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно з її законодавством.

Згідно з пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10.02.1960, постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26.09.1967 .

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року і від 26.09.1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967 року.

Відповідно до згаданого Переліку, території Магаданської та Камчатської областей, де набутий стаж роботи позивача, відноситься до районів Крайньої Півночі.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документи за її вибором.

Водночас, суд зауважує, що до матеріалів справи долучено копію довідки від 16.04.1986 № 28, виданої командиром Військової частини 49392, про період роботи з 28.09.1982 по 04.06.1984, яка, за твердженням позивача, була надана відповідачу на підтвердження дислокації в/ч в райони Крайньої Півночі (а.с. 175).

Таким чином, факт роботи позивача в період 1982-1984 рр. в районах Крайньої Півночі підтверджено належним чином, а тому дії відповідача щодо неврахування при призначені пенсії стажу роботи позивача при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком, за один рік і шість місяців з 28.09.1982 по 04.06.1984 як роботи в районах Крайньої Півночі з підстав ненадання строкового трудового договору є протиправним.

Таким чином, суд доходить висновку про неправомірність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неперерахунку розміру пенсії ОСОБА_2.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вказує, що практика ЄСПЛ щодо соціальних виплат є сталою та вказує на те, що соціальні виплати є тотожними майновому праву, а отже підпадають під дію статті 1 Першого протоколу КЗПЛ (рішення по справам «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), заяви № 68385/10 та 71378/10 (пункт 31), «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява №44912/98 (пункт 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу КЗПЛ сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98).

Так, статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищенаведене, порушення відповідачем права на соціальний захист позивача автоматично тягне й порушення статті 1 Першого протоколу КЗПЛ, що є неприпустимим у соціальній, правовій державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дії відповідача у межах спірних правовідносин не відповідають зазначеним вимогам, є необґрунтованим, тобто вчинені без врахування усіх обставин, що мають значення; необхідний баланс між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача не дотримано. Відповідачем також не дотримано вимог законодавства при вчиненні оскаржуваних дій, в результаті чого відповідачем не враховано положення Міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Україною, не проаналізовано пакет документів, наданий позивачем та неправомірно здійснено обчислення пенсії.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що надані позивачем документи у своїй сукупності разом з іншими доказами свідчать про наявність у нього права на перерахунок пенсії, та вважає за доцільне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України провести перерахунок розміру пенсії з 20.01.2013.

При цьому не підлягає задоволенню вимога позивача про повернення недоначисленої частини пенсії з моменту перерахунку, оскільки належним і достатнім способом захисту порушеного права суд визнає спосіб, що описаний вище, тоді як належний відповідач в силу власних дискреційних повноважень має визначити актуальну суму поточної заборгованості та здійснити її виплату у спосіб і в порядку, що відображений у даному судовому рішенні.

Саме таку форму правового регулювання в адміністративному судочинстві законодавець передбачив для подібних випадків, зазначивши в абз. 2 ч. 4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неперерахунку розміру пенсії ОСОБА_2 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України провести перерахунок розміру пенсії з 20.01.2013.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул. Митрополита Андеря, 10: код ЄДРПОУ 13814885) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2019.

Суддя В.М. Сакалош