Рішення № 79523393, 31.01.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

31 січня 2019 р.справа № 400/2641/18

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Щербакової А.М.

у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_2, АДРЕСА_1

до відповідачаГолови ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001

провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів в розмірі 280,0 грн.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі - позивач або ОСОБА_2) звернувся із адміністративним позовом до Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області (надалі - відповідач або УМВС), в якому, з урахуванням заяви, поданої на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху (а. с. 32-34), просить суд:

1) стягнути з відповідача кошти, які витрачені позивачем на формений одяг, для проходження служби, в розмірі 280,0 грн.;

2) кошти перерахувати на особистий рахунок позивача протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили;

3) стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 131,50 грн., за копіювання додатків до позовної заяви в розмірі 46,50 грн., за відправлення на адресу відповідача кореспонденції в розмірі 23,0 грн., і 62,0 грн. за отримання диску аудиозапису судового засідання.

Позовна заява залишалась без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 25-26), зокрема у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

На усунення недоліків позову, позивач подав заяву, в який просив визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду (а. с. 33-34), які судом визнані поважними та відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: у період з 2008 р. і до 6 листопада 2015 р. ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ. Закон України "Про міліцію", чинний на час проходження позивачем служби, передбачав забезпечення міліціонерів форменим одягом, але за весь час проходження служби позивача ним не забезпечували, у зв'язку із чим він вимушений був придбати формений одяг за власні кошти, на що витратив 280,0 грн. У листопаді 2015 р. ОСОБА_2 звільнився з органів внутрішніх справ і в листопаді 2016 р. звернувся до відповідача із заявою про виплату йому компенсації за придбаний формений одяг в розмірі 280,0 грн., на що відповідач відповів відмовою, яку позивач в листопаді 2016 р. оскаржив до Центрального районного суду м. Миколаєва, який лише у вересні 2018 р. вказав, що даний спір підсудний Миколаївському окружному адміністративному суду. Позивач наполягає на тому, що має право на компенсацію своїх витрат у виді придбання форменого одягу. В судовому засіданні позивач пояснив, що перед прийняттям на службу до органів внутрішніх справ, він був зобов'язаний пройти навчання у закладі освіти МВС, в якому йому і вказали на необхідність придбання міліцейського одягу перед зарахуванням на навчання.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у своєму відзиві просив відмовити в його задоволенні (а. с. 42-45). Як зазначає відповідач, речове майно позивачу дійсно не видавалось, але відсутня і заборгованість за цим платежем перед звільненням позивача. В судовому засіданні представник відповідача звернув увагу на той факт, що придбання позивачем форменого одягу відбулось до моменту зарахування на службу до органів внутрішніх справ, а тому фактично це є його приватними витратами.

Також, відповідач клопотав про залишення позову без розгляду, у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 пропустив строк звернення до адміністративного суду (а. с. 56-59). Клопотання відповідача вирішено протокольною ухвалою в судовому засіданні та у його задоволенні відмовлено, так як причинам поважності пропуску позивачем строку звернення до суду надана оцінка під час розгляду заяви позивача та відкриття провадження в адміністративний справі, а нових обставин з цього приводу відповідач у своєму клопотанні не повідомив.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як слідує з поданого позивачем товарного чеку від 31 липня 2008 р. № 165, він придбав костюм вартістю 130 грн. і взуття, вартістю 150,0 грн., а всього на суму 280,0 грн. (а. с. 14). Саме ці витрати на придбання одягу і взуття позивач просить стягнути з відповідача.

2 листопада 2016 р. позивач подав до УМВС заяву, в якій просив повернути кошти в сумі 280,0 грн. за придбаний одяг, на яку отримав відповідь про відсутність фінансування таких витрат (а. с. 22-23).

Як свідчить надана УМВС довідка, ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з 4 серпня 2008 р. до 6 листопада 2015 р., а тому ОСОБА_2 поніс витрати в сумі 280,0 грн. ще до прийняття його на службу до МВС - товарний чек датований 31 липня 2008 р., тоді як зарахування на службу відбулось тільки 4 серпня 2008 р.

Положення про забезпечення речовим майном органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затверджене наказом МВС України 5 грудня 2003 р. № 1489 і чинне до 22 липня 2010 р., не передбачало можливості відшкодування вартості речового майна, придбаного особою за власні кошти до початку проходження служби в органах МВС.

Таким чином, суд погоджується із відповідачем в тому, що витрати позивача є особистими витратами і не можуть бути компенсовані за рахунок коштів УМВС. Твердження позивача про те, що придбати формений одяг йому рекомендували перед початком навчання у закладі МВС, юридичного значення не має і не змінює природу витрат, які поніс позивач.

Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступне.

Обидві сторони подали суду атестат № 3 на предмети речового майна, з якого слідує, що на момент звільнення ОСОБА_2 взагалі не забезпечувався жодним речовим майном (а. с. 12 і зворот).

Разом із тим, питання забезпечення позивача речовим майном і виплати його грошової компенсації за цим атестатом, не є предметом спору в даній справі - вимоги позивача стосуються виключно компенсації 280,0 грн. за товарним чеком від 31 липня 2008 р., а тому суд не досліджує питання чи правомірно відповідач не виплатив позивачу при звільненні компенсацію за атестатом № 3 на предмети речового майна.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, так як витрати позивача на придбання одягу і взуття, про стягнення яких він просить в даній справі, здійсненні ним ще до прийняття на службу до органів МВС і їх подальша компенсація не передбачена нормативними актами.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, жодні судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 40108735) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів в розмірі 280,0 грн., відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз