Рішення № 79523267, 31.01.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1375/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, заінтересована особа: Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 30-Б, 28.01.2019 року звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2, який народився 31.12.1977 року у м. Ровеньки Луганської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та помер 25 серпня 2018 року у м. Луганськ, що є тимчасово окупованою територією.

Заявник в обґрунтування заяви посилається на те, що він є рідним братом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Ровеньки Луганської області, який помер 25 серпня 2018 року у місті Луганськ Луганської області.

Відповідно до постанови Верховної ради України від 17 березня 2015року №254-VІІІ «Про визнання окремих районів міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», м. Ровеньки Луганської області є тимчасово окупованою територією України.

В січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського міського відділу державно реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області з заявою про державну реєстрацію смерті ОСОБА_3 на території України, однак йому було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті брата листом від 26.01.2019 року №657/51-47, у зв'язку з тим, що надане свідоцтво про смерть не відповідає умовам діючого законодавства та не створює правових наслідків, так як видане на тимчасово окупованій території України.

Заявник стверджує, що отримати свідоцтво про смерть він не має можливості, оскільки отримані ним документи не підтверджують факт смерті особи на території України так як не відповідають вимогам законодавства України з оформлення свідоцтва про смерть. Заявникові необхідно встановити факт смерті його брата – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження – сел. Михайлівка, м. Ровеньки Луганської області, місце смерті – м. Ровеньки Луганської області, що є тимчасово окупованою територією. Смерть настала 21 грудня 2017 року внаслідок хронічної недостатності кровообігу, дифузного кардіосклерозу, ішемічної хвороби серця.

Встановлення факту смерті матері необхідно заявниці для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, для подальшого отримання спадщини після смерті її матері, у тому числі соціальних виплат.

Відповідно до ухвали судді Приморського районного суду міста Одеси Єршової Л.С. від 27 квітня 2018 року заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження з призначенням справи до розгляду в порядку окремого провадження.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з’явився, надав до суду заяву, в якій зазначив, що вимогу про встановлення факту підтримує, просить суд задовольнити, розгляд справи провести за його відсутності.

Представник Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, народився у місті Ровеньки Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НІ-ЕД №380834, виданим 19 жовтня 1983 року Міським відділом РАЦС у м. Ровеньки, актовий запис №888, в якому в графі відомості про батька зазначено – ОСОБА_4, в графі відомості про матір - ОСОБА_5.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, щодо встановлення факту смерті якого звернувся ОСОБА_1, народився у місті Ровеньки Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІ-ЕД №350021, виданим 23 січня 1978 року Міським відділом РАЦС у м. Ровеньки, актовий запис №36, в якому в графі відомості про батька зазначено – ОСОБА_4, в графі відомості про матір - ОСОБА_5.

Таким чином, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2.

Згідно з копією паспорта громадянина України серії ЕМ 715963, виданого 05 жовтня 2000 року Ровеньським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Суд також встановив, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 25 серпня 2018 року в м. Луганськ внаслідок поєднаної тупої травми голови, тулуба, кінцівок, з переломами кісток скелета, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 27.08.2018 року № 1203.

Єдиними наявними документами, що підтверджують факт смерті ОСОБА_1 25 серпня 2018 року на території непідконтрольній державній владі України, що відповідно до Постанови Верховної ради України від 17.03.2015 року № 254-УІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» одночасно є тимчасово окупованою територією України, є: лікарське свідоцтво про смерть від 27.08.2018 року № 1203; свідоцтво про смерть серії І-ВВ № 066886 від 28.08.2018 року; довідка виконавчого комітету Дзержинської селищної ради м. Ровеньки від 28.08.2018 року про проведення реєстрації смерті; довідка від 27.08.2018 року, надана відділом судово-медичної експертизи трупів про причини смерті; дозвіл виконавчого комітету Дзержинської селищної ради від 28.08.2018 року на поховання на цвинтарі в районі вул. Піщаної смт. Дзержинський.

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_2, померлого 25 серпня 2018 року, його рідний брат ОСОБА_1 звернувся до Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області з заявою про державну реєстрації смерті ОСОБА_2, померлого 25 серпня 2018 року. Однак, 26 січня 2019 року листом Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки надане свідоцтво про смерть не відповідає умовам діючого законодавства та не створює правових наслідків, так як видане на тимчасово окупованій території України. У зв'язку з вищевикладеним, заявниця була вимушена звернутись до суду з відповідною заявою.

Зі змісту ст. 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п.5 ч.3 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

У абзаці першому п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

17.03.2015 року Верховною Радою України прийнято постанову «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями».

Враховуючи, що м. Ровеньки Луганської області відповідно до розпорядження №1275-р Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року, являється територією на якій здійснювалась антитерористична операція, тобто є територією, що непідконтрольна Україні, та приймаючи до уваги постанову Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015року, суд приходить до висновку, що до даних правовідносин підлягають застосування положення ст. 317 ЦПК України та Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Згідно з ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою. За приписами п. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Мінюсту від 18.10.2000 № 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, який набрав чинності 27.04.2014 р., державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення звязків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Проведення державної реєстрації смерті рідного брата заявника, не вбачається за можливе навіть в будь-якому органі РАЦС на території, підконтрольній українській владі, оскільки відсутній належний документ, який, відповідно до законодавства, підтверджує факт смерті ОСОБА_2.

У п. 2 ч. 1ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті фізичної особи проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Заявнику необхідно встановити факт смерті його рідного брата ОСОБА_2, померлого 25 серпня 2018 року, для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, і подальшого отримання спадщини після смерті брата, у тому числі соціальні виплати.

З урахуванням викладених обставин, дослідивши надані до суду документи в їх сукупності, з метою захисту законних прав та інтересів заявника, суд приходить до висновку про задоволення заяви та вважає за можливе встановити факт смерті особи – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження –м. Ровеньки, Луганської області, місце смерті – м. Луганськ, Луганської області, що є тимчасово окупованою територією. Смерть настала 25 серпня 2018 року внаслідок поєднаної тупої травми голови, тулуба, кінцівок, з переломами кісток скелета.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 5, 76-80, 265, 259, 315-317, 319 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території, - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження – м. Ровеньки, Луганської області, місце смерті – м.Луганськ, Луганської області, що є тимчасово окупованою територією України. Смерть настала 25 серпня 2018 року внаслідок поєднаної тупої травми голови, тулуба, кінцівок, з переломами кісток скелета.

Рішення підлягає негайному виконанню, його оскарження не зупиняє виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи без повідомлення сторін, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31 січня 2019 року.

Суддя Л.С. Єршова