Рішення № 79522900, 28.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 р. Справа№200/13908/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - Великоновосілківське УПФУ, відповідач) про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії повністю і визнати дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними та зобов'язання призначити пенсію за віком від дати прийняття заяви про призначення пенсії за віком з урахуванням неврахованих періодів у відповідності записам у трудовій книжці, а саме з 21.11.1977 року по 27.06.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії. Рішенням відповідача №1001 про відмову в зарахуванні довідок від 04.10.2018 року при призначенні пенсії вирішено не враховувати довідки №14 від 25.06.2018 року, №5 від 07.04.2015 року і №367 від 03.07.2018 року через неможливість проведення достовірності виданих довідок, оскільки архіви підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території. Позивач вважає, що спірним рішенням їй відмовлено в призначенні пенсії, тому воно підлягає скасуванню, оскільки УПФ не врахувало надану позивачем трудову книжку з відповідними записами, не перевіряло та не допомагало в одержанні відповідних довідок, документів для призначення пенсії, створюючи перешкоди для здійснення прав і законних інтересів позивача.

У зв'язку з наведеним, позивач просить скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії повністю і визнати дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними, а також зобов'язати УПФ призначити пенсію за віком від дати прийняття заяви про призначення пенсії за віком з урахуванням неврахованих періодів у відповідності записам у трудовій книжці, а саме з 21.11.1977 року по 27.06.2014 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року відкрито провадження у справі № 200/13908/18-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

22 січня 2019 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що пенсію позивачу призначено на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак при розгляді документів управлінням 04.10.2018 року прийнято рішення №1001 про відмову в зарахуванні довідок, наданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії, оскільки надані ОСОБА_1 довідки про стаж роботи №14 від 25.06.2018 року, №5 від 07.04.2015 року і довідка про заробітну плату №367 від 03.07.2018 року, видані ПАТ «АВК», місцезнаходженням якого є м. Донецьк. Відповідач зазначив, що всі документи, видані на непідконтрольній українській владі території, вважаються недійсними та не створюють правових наслідків. З огляду на наведене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки рішення про відмову в зарахуванні довідок №14 від 25.06.2018 року, №5 від 07.04.2015 року і №367 від 03.07.2018 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є внутрішньо переміщеною особою з м. Донецьк до с. Максимільянівка, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 6-10).

Судом встановлено, що позивач звернулась до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою від 27.09.2018 року про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №1001 від 04.10.2018 року позивачу при призначенні пенсії не враховано довідки №14 від 25.06.2018 року, №5 від 07.04.2015 року і №367 від 03.07.2018 року, тому що не має можливості перевірити достовірність наданої інформації, оскільки архіви підприємства знаходяться на території, непідконтрольній українській владі (а.с. 22).

Разом з тим, у довідці № 367 від 03.07.18 року, яка видана ПАТ «Кондитерська фабрика «АВК», зазначено, що заробітна плата позивача, яка враховується при обчисленні пенсії, склала 28103.11 грн. Підставою видачі довідки визначені дані особових рахунків за 1995-2000 роки, які знаходяться за адресою: Донецьк, вул. 1-ша Олександрівка, 9 (а.с. 19).

Відповідно до довідки №14 від 25.06.2018 року, яка видана ПАТ «Кондитерська фабрика «АВК», ОСОБА_1 дійсно працювала в ЗАТ «АВК» інженером по якості дирекції з інновацій і управлінню якості за сумісництвом з 01 жовтня 1999 року, звільнена за власним бажанням 08 січня 2003 року.

Довідкою №5 від 07.04.2015 року, яка видана ПАТ «Кондитерська фабрика «АВК», підтверджено, що позивач дійсно працювала в ПАТ «АВК» за договором підряду з 09 січня 2003 року по 01 грудня 2004 року в технічній дирекції, а за договором підряду в дирекції по виробництву і інноваціям - з 16 лютого 2005 року по 31 грудня 2007 року.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 3 пунктом 2.1. Порядку № 22-1 передбачено, що для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Форму такої довідки затверджено додатком № 1 до Порядку № 22-1.

Згідно пункту 4.1. Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3. Порядку).

Положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку № 22-1 визначено можливість враховування заробітної плати для обчислення пенсії довідки про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року. Проте, статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передумовою врахування заробітку, визначеного в довідках про заробітну плату визначення її підтвердження первинними документами.

Аналогічна правова позиція щодо обов'язковості підтвердження нарахування заробітної плати, визначеної в довідці по заробітну плату для призначення пенсії первинними документами викладена в Постанові Верховного суду України від 15.12.2015 по справі № 21-4722а15.

Отже, на час прийняття органом пенсійного фонду рішення про призначення пенсії має бути встановленим факт підтвердження чи навпаки, непідтвердження, відомостей довідки про заробітну плату первинними документами.

Разом з тим, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі Порядок №637), також передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п.3 цього Порядку (в редакції, чинній у спірний період) за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п.20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

З огляду на викладене, суд зазначає, що за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Водночас, при дослідженні питання щодо проведення відповідачем перевірки відомостей, зазначених у наданих позивачем довідках, судом встановлено наступне.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у доданих позивачем довідках про стаж роботи №14 від 25.06.2018 року, №5 від 07.04.2015 року та довідку про заробітну плату №367 від 03.07.2018 року до заяви про призначення пенсії.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З аналізу вищенаведених норм нормативно-правових актів суд приходить до висновку, що правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. Отже, у разі сумніву в розмірі заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, відповідач мав право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Проте це є правом, а не обов'язком відповідача.

В даному випадку відповідач з формальних підстав, у зв'язку з тим, що архіви підприємства, яке видало довідки, знаходяться в м. Донецьку, не вжив жодних заходів спрямованих на повне, всебічне з'ясування спірного питання, відмовив у врахуванні довідок при призначенні пенсії.

Право особи на призначення пенсії, яке гарантоване чинним законодавством, також підпадає під дії та захист гарантованих прав, визначених ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.).

Суд не може розцінювати факт не підтвердження даних довідок первинними документами та факт відсутності тимчасового доступу до них, як рівнозначні обставини, що позбавляють права позивача на призначення належної пенсії, з урахуванням принципів здійснення адміністративного судочинства. Факт відсутності первинних документів, на підставі яких видані спірні довідки, не встановлений.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були створені до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач працював.

У зв'язку з тим, що будь-яких посилань на невідповідність довідок діючому законодавству відповідачем не наведено і вимог для надання (витребування) у нього уточнюючих довідок не існує, отже і відмова у врахуванні довідок про стаж роботи №14 від 25.06.2018 року, №5 від 07.04.2015 року та довідку про заробітну плату №367 від 03.07.2018 року за вказаними в довідках періоди роботи позивача є неправомірною.

Таким чином суд вважає, що надані позивачем довідки про стаж роботи №14 від 25.06.2018 року, №5 від 07.04.2015 року та довідку про заробітну плату №367 від 03.07.2018 року, відповідають вищезазначеним вимогам ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому повинні прийматись до розрахунку (перерахунку) пенсії.

Крім того, жодним законодавчим актом не заборонено враховувати стаж роботи і заробітну плату при нарахуванні (перерахунку) пенсій за той період, коли особа, яка набула права на пенсію, працювала на території Донецької області, а громадянин не може нести особисту відповідальність за те, що відбувається на території вказаної області, та не може відповідати за діяльність інших осіб.

Разом з цим, позовні вимоги з приводу скасування рішення про відмову в призначенні пенсії повністю є необґрунтованими, оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії відповідачем не приймалось.

При цьому, суд вважає протиправним рішення Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №1001 про відмову в зарахуванні довідок від 04.10.2018 року, тому таке рішення підлягає скасуванню.

Позовні вимоги про визнання дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними, задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення, через те, що самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії - рішення №1001 про відмову в зарахуванні довідок від 04.10.2018 року.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання призначити пенсію за віком від дати прийняття заяви про призначення пенсії за віком з урахуванням неврахованих періодів у відповідності записам у трудовій книжці, а саме з 21.11.1977 року по 27.06.2014 року, суд зазначає, що у спірному рішенні № 1001 про відмову в зарахуванні довідок від 04.10.2018 року питання щодо включення (чи не включення) до стажу позивача наведені періоду часу роботи не вивчалося, та рішення з цього приводу не приймалося, а отже позов у цій частині також задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з цим, у відповідності до ст. 81 Закону 1788 призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Отже, правовідносини із призначення та виплати пенсій відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження пенсійного органу.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання призначити пенсію за віком від дати прийняття заяви про призначення пенсії за віком з урахуванням неврахованих періодів у відповідності записам у трудовій книжці, а саме з 21.11.1977 року по 27.06.2014 року, підлягає задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути довідки на позивача, які надійшли до управління 27.09.2018 року №5538 для призначення пенсії, з урахуванням висновків суду першої інстанції, що викладені у цьому рішенні.

Наведена позиція підтверджується судовою практикою Донецького апеляційного адміністративного суду, в тому числі у справах: №233/3831/17 (постанова від 7 лютого 2018 року, колегія суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.), № 233/3573/17 (постанова від 7 лютого 2018 року, колегія суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.), №233/2864/17 (постанова від 28 лютого 2018 року, колегія суддів: Блохін А.А., Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.), та ін.

На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

А отже, спірне рішення від 04.10.2018 року не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним і підлягає скасуванню, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Додатково до наведеного суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем, з урахуванням висновків суду.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 708,40 грн., з Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області підлягає стягненню 354,20 грн.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.10.2018 року №1001 про відмову в зарахуванні довідок ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути довідки на ОСОБА_1, які надійшли до управління 27.09.2018 року рег. №5538 для призначення пенсії, з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому судовому рішенні.

4. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Центральна, 103, смт. Велика Новосілка, Донецька область, 85500, код ЄДРПОУ 42171290) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1 понесені судові витрати з судового збору у розмірі 354 (триста п'ятдесят чотири) гривні 20 копійок.

Повне судове рішення складено 28 січня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.