Рішення № 79522434, 29.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 січня 2019 р. Справа № 120/4785/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - УПФУ в м. Вінниці, відповідач) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмови у зарахуванні заробітної плати за період 1981 з по 1984 та з 1991 по 1993 роки у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки ПАТ "Автобусний парк". Позивач вважає, що обов'язок проведення зустрічної перевірки покладається виключно на орган Пенсійного фонду, неможливість проведення якої не позбавляє права пенсіонера на застосування ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою від 29.12.2018 відкрито провадження у справі та, зокрема, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Копію зазначеної ухвали сторони отримали 11.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення та розпискою.

У строк, встановлений судом, відповідач не надав відзив на позов, про причини неподання відзиву суду не повідомив.

У зв'язку з ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин відповідно до ч. 6 ст. 126 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в м. Вінниці з 07.03.2018 та отримує пенсію за віком. Відповідно до наявних у справі доказів позивач подав відповідачу довідку № 32 від 28.03.2018 про отриману ним заробітну плату за період з 1981 по 1984 та з 1991 по 1993 роки у ПАТ "Автобусний парк" з метою подальшого врахування доходу при обрахунку пенсії згідно з п. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Листом від 08.11.2018 за № 348/К-1 УПФУ в м. Вінниці відмовило позивачеві у зарахуванні вказаної заробітної плати для обрахунку пенсії, зазначивши, що спеціалістом сектору по первинному призначенню пенсій було направлено в управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області замовлення № 496 від 26.06.2018 на проведення зустрічної перевірки довідок про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи на ПАТ "Автобусний парк". Вказано, що отримано відповідь про те, що замовлення на проведення перевірки залишається без виконання, оскільки на лист-повідомлення від 25.07.2018 № 6727/09-48/08 уповноваженої особи не надали згоду на проведення такої перевірки. Запропоновано позивачеві для врахування довідки про заробітну плату за періоди роботи в ПАТ "Автобусний парк" для обчислення пенсії надати завірені копії особових рахунків по нарахуванню заробітної плати за 1981-1984 та за 1991-1993 роки.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок).

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з частиною 5 вказаної статті Закону заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За приписами п. 2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

У довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 28.06.2018 № 32, що видана ОСОБА_1 ПАТ "Автобусний парк", міститься інформація про суми заробітної плати за періоди з 1981 по 1984 та з 1991 по 1993 роки. Крім того, з наданої позивачем довідки також вбачається, що довідка видана на підставі особистих рахунків за періоди з 1981 по 1984 та з 1991 по 1993 роки. Відповідно до довідки ПАТ "Автобусний парк" від 28.03.20018 № 33 суми заробітної плати, які зазначені в довідках(ці) про заробітну плату № 32 від 28.03.2018 та була видані для обчислення пенсії на підставі особових рахунків за 1981-1984 та 1991-1993 роки, які знаходяться в архівних справах №№ 286,300, 321, 334, 424, 445, підтверджені первинними документами, особовими рахунками, які прошнуровані та пронумеровані. У довідці ПАТ "Автобусний парк" від 28.03.2018 № 32 вказано, що у Вінницького автотранспортного підприємства 01021 було змінено індекс АТП 01021 на 30121 наказом №122 Т від 09.06.1978; у 1986 році Вінницьке автопідприємство 30121 перейменовано у автопідприємство 10529 наказом № 215 від

Відповідачем жодним чином не спростовано факт роботи позивача на ПАТ "Автобусний парк" у зазначені у довідці періоди, та не спростовано достовірності відомостей про заробітну плату.

Відмова у зарахуванні даних довідок на підставі неможливості проведення зустрічної перевірки при наявності первинних документів не ґрунтується на нормах закону та є протиправною та порушує право позивача на врахування для обчислення пенсії заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000, визначене ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії".

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права. Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити пенсію позивачеві з урахуванням заробітної плати до 2000 року згідно з довідками публічного акціонерного товариства "Автобусний парк" №№ 31, 32, 33 від 28.03.2018 відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є обґрунтованою.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, відповідачем не доведено правомірності своїх дій, не спростовані доводи позовної заяви. Неподання відповідачем відзиву без поважних причин суд відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України кваліфікує як визнання позову. А відтак суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань УПФУ в м. Вінниці понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, викладену у листі від 09.11.2018 № 348/К-1, у нарахуванні ОСОБА_1 пенсії з урахуванням заробітної плати до 2000 року на підставі довідок публічного акціонерного товариства "Автобусний парк" відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці нарахувати і виплатити пенсію ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати до 2000 року згідно з довідками публічного акціонерного товариства "Автобусний парк" №№ 31, 32, 33 від 28.03.2018 відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці судовий збір у сумі 704,80 (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович