Рішення № 79522375, 21.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 січня 2019 року Справа № 336/4644/18 ЗП/0840/196/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському районі (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівная, 16, код ЄДРПОУ 37573780)

третя особа, яка незаявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському районі (далі - відповідач), третя особа, яка незаявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, в якому позивач просить суд:

- скасувати рішення від 01 серпня 2018 року Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському районі про відмову у призначенні житлову субсидію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 який мешкає за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському районі призначити житлову субсидію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 01 травня 2018 року.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 15 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без відклику сторін та призначено судове засідання на 12 грудня 2018 року.

За вимогами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином останній день розгляду справи є 14 січня 2019 року.

Однак, в період з 14 січня 2019 року 18 січня 2019 року суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В. був відсутній на роботі відповідно до листка непрацездатності серії АДЛ № 303831.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням відповідача від 01 серпня 2018 року відмовлено позивачу у призначенні житлової субсидії з 01 травня 2018 року, у зв'язку з несплатою дружиною позивача ЄСВ протягом трьох місяців. Позивач з даним рішенням не згоден, оскільки є інвалідом 2 групи та на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати ЄСВ. Його дружина зареєстрована у службі зайнятості як така, що шукає роботу з 17 травня 2016 року та до сьогоднішнього часу та у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнена від обов'язку сплати єдиного внеску. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем 10 грудня 2018 року подано до суду відзив на адміністративний позов, з посиланням на вимоги пункту 6 Положення про порядок призначення житлових субсидій, у зв'язку з тим, що дружина позивача - протягом періоду з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року не сплатила єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців. За таких обставин вважає, що відповідно до положення в редакції від 27 квітня 2018 року позивач не мав права на призначення субсидії з 01 травня 2018 року, у зв'язку з несплатою ЄСВ у розмірі меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців. За таких підстав просив в задоволені позовних відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером по інвалідності 2 групи загальне захворювання, що копією пенсійне посвідчення серія НОМЕР_2 наявного в матеріалах справи. Також перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському районну та в період з 01 лютого 2017 року по 30 квітня 2018 року користувався програмою житлових субсидій.

23 травня 2018 року позивач подав декларацію та заяву на оформлення житлової субсидії, в якій зазначив дані всіх членів своєї сім'ї.

01 серпня 2018 рішенням про призначення субсидії уповноваженому власнику / наймачеві ОСОБА_1 не призначено житлову субсидію з 01 травня 2018 року з таких підстав: несплата ЄСВ протягом трьох місяців.

16 жовтня 2018 року позивач подав заяву та декларацію на оформлення житлової субсидії.

Однак відповідач своїм листом від 04 грудня 2018 року №02-14/7107 повідомив про те що управління отримало інформацію про наявність простроченої понад два місяці заборгованості зі сплати житлово комунальних послуг на загальну суму 2581,91 грн. Зазначив, що для отримання житлової субсидії на опалювальний період з його початку необхідно в термін до 03 січня 2019 року подати документи, які підтверджують сплату заборгованості, в разі ненадання вказаних документів в призначенні субсидії буде відмовлено.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 21 жовтня 1995 року №848 затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій (далі - Положення №848).

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Положення №848 (тут і далі за текстом в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 № 329) право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Положення №848 призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Пунктом 4 Положення №848 визначено, що житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, внеску/платежу об'єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов'язкового відсотка платежу, визначеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацу 1 пункту 8 Положення №848 житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку).

Підпунктом 3 пункту 6 Положення №848 встановлено, що житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо:

за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або

нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або

ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадків, коли наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за цих осіб).

Однак, абзацом 7 підпункту 3 пункту 6 Положення №848 встановлено, що житлові субсидії у випадках, передбачених абзацами другим - четвертим цього підпункту, призначаються, якщо особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, протягом такого періоду отримували хоча б один із таких видів доходу, як пенсію, стипендію, допомогу при народженні (усиновленні) дитини, допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу по догляду за особами з інвалідністю I і II групи внаслідок психічного розладу, допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, допомогу по безробіттю.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що станом на час виникнення спірних правовідносин позивач є інвалідом 2 групи загальне захворювання та отримає пенсію по інвалідності, що підтверджує пенсійне посвідчення НОМЕР_1 від 08 жовтня 2014 року Серія НОМЕР_2.

Крім того, дружина позивача - ОСОБА_2 перебуває на обліку, як безробітна в Шевченківському РЦЗ (м. Запоріжжя) з 17 травня 2016 року, про що в матеріалах справи наявна довідка від 07 серпня 2018 року.

Тобто, враховуючи приписи абзацу 7 підпункту 3 пункту 6 Положення №848 позивач мав право на отримання субсидії.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що позивач не мав права на призначення субсидії з 01 травня 2018 року, у зв'язку з несплатою громадянкою ОСОБА_2 ЄСВ у розмірі не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 7 підпункту 3 пункту 6 Положення №848 не передбачена залежність призначення субсидії від сплати єдиного соціального внеску з доходів, зазначених у цій нормі.

А також положенням пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.

Аналогічний припис міститься в підпункті 2 пункті 2 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953.

Отже за таких обставин вбачається, що платником єдиного внеску є орган, який нараховує та виплачує допомогу по безробіттю.

Крім того, представник відповідача у відзиві посилається на отримання відомостей стосовно збору інформації про забезпеченість житлом, відомостей про нарахування плати за житлово - комунальні послуги та про доходи усіх членів домогосподарства. На підставі отриманих відомостей прийнято спірне рішення. Але, доказів, які підтверджують саме несплату дружиною позивача єдиного внеску за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року відповідачем не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що під час прийняття рішення від 01 серпня 2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії з 01 травня 2018 року відповідач діяв не обґрунтовано та всупереч вимог чинного законодавства України, що свідчить про наявність підстав для скасування такого рішення.

Пунктом 3 Положення №848 визначено, що призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Отже прийняття рішень про призначення житлових субсидій та визначення їх розміру відноситься до дискреційних повноважень органів соціального захисту населення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав та законних інтересів ОСОБА_1 є зобов'язання Управління повторно розглянути декларацію та заяву позивача про призначення житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_1, з 01 травня 2018 року, з урахуванням висновків суду.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення про відмову у призначенні позивачу субсидії відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському районі (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівная, 16, код ЄДРПОУ 37573780), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення від 01 серпня 2018 року Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському районі про відмову у призначенні житлову субсидію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 який мешкає за адресою: АДРЕСА_1;

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському районі повторно розглянути декларацію та заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) про призначення житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_1, з 01 травня 2018 року, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 21 січня 2019 року.

Суддя Д. В. Татаринов