Рішення № 79522255, 21.01.2019, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1490/18

2/195/60/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

21.01.2019 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Кондус Л.А., при секретарі – Музичук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” , Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ КБ “ПриватБанк”, Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису, вчиненого 23 листопада 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” невиплачених у строк відповідно до умов кредитного договору № DNH4KP76560621 від 15.09.2006 та розрахунку заборгованості за договором станом на 12.09.2016 грошових коштів у сумі 44 646,18 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Представник позивача позовні вимоги обгрунтовує тим, що в серпні 2018 року позивач випадково дізнався, що у його відношенні було відкрито виконавче провадження №53988190 про примусове виконання вищевказаного спірного виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 23.11.2016 р.

Позивач не погоджується із законністю вчинення вищевказаного виконавчого напису та відповідно вважає його таким, що не підлягає виконанню у зв’язку з чим вимушений звернутися до суду за захистом порушеного цивільного права.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як вказано в виконавчому написі №6154, стягнення здійснюється за період з 15.09.2006 по 12.09.2016. Вказаний період продубльований також і в розрахунку заборгованості, доданому до виконавчого напису.

Таким чином, в порушення норм ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та абз. З пп. 3.1 п. З гл. 16 р. II Порядку №296/5, приватний нотаріус ОСОБА_3 вчинив спірний виконавчий напис за межами встановленого законом трирічного строку.

Разом з тим, в даному випадку приватний нотаріус ОСОБА_3 повинен був відмовити у вчиненні виконавчого напису на підставі абз. 2 п. 1 гл. 13 р. І Порядку №296/5, оскільки його вчинення суперечить законодавству України.

Згідно з пп. 3.2 п. З гл. 16 р. II Порядку №296/5, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік №1172), для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов’язаннями додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Всупереч вищенаведеним вимогам Порядку №296/5 та Переліку №1172, до оскаржуваного виконавчого напису не додано засвідченої стягувачем виписки з рахунка ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, а додано розрахунок заборгованості, який навіть не відображає внесених позивачем сум в рахунок погашення заборгованості.

Крім того, спірний виконавчий напис вчинено на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» як правонаступника ЗАТ КБ «ПриватБанк», однак при цьому не вказано підстав правонаступництва.

Більш того, позивач також не отримував жодного документу про правонаступництво ПАТ КБ «ПриватБанк» після ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідно нових реквізитів для сплати грошового зобов’язання.

Частиною 2 статті 516 ЦК України визначено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, в даному випадку, приватний нотаріус перед вчиненням виконавчого напису повинен був пересвідчитися чи повідомлений належним чином боржник про заміну кредитора внаслідок правонаступництва, в результаті чого перевірити і наявність/відсутність у боржника заперечень проти вимог нового кредитора, чим встановити факт безспірності заборгованості.

В спірному виконавчому написі з позивача стягується разом і пеня і заборгованість по штрафам.

Проте, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 21.10.2015 №6-2003цс15, від 11.10.2017 у справі №347/1910/15-ц, цивільно-правова відповідальність — це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення — строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Представник позивача, який діє на підставі ордера серія ЗП № 081716 від 23.08.2018 року, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, при цьому надав додаткові пояснення в порядку ст. 43 ЦПК України та просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» будучи у встановленому законом порядку повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не з’явився в судове засідання, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не надав відзив на позов або заперечення, не виконав ухвалу суду про витребування доказів від 25.09.2018 р., про що суд вважає можливим розглянути справу за відсутності такого учасника судового процесу з вирішенням спору на підставі наявних у справі доказів.

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_3 у своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу за його відсутності у судовому засіданні. Відзив на позов не подано.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності у судовому засіданні представника позивача, який заявив відповідне клопотання згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України про розгляд справи за своєї відсутності.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23.11.2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» невиплачені у строк відповідно до умов кредитного договору № DNH4KP76560621 від 15.09.2006 та розрахунку заборгованості за договором станом на 12.09.2016 грошові кошти у сумі 44 646,18 грн. ( а.с. 10).

Згідно інформації про виконавче провадження, 09.08.2017 р. старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_4 було відкрито виконавче провадження № 53988190ВП з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса. 06.06.2018 р. вказаним державним виконавцем було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст. 37 ЗУ “Про виконавче провадження”. ( а.с. 13-14).

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 18 ЦК України).

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Отже, суд дійшов висновку про порушення відповідачем приватним нотаріусом вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не пересвідчився у безспірності заборгованості боржника і не врахував, що з дня виникнення вимоги минуло більше трьох років.

Порядок вчинення виконавчих написів регулюється главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Згідно з п. п. 1.1, 1.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Відповідно до п. 3.2 глави 16 зазначеного Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно з п. 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як свідчать надані відповідачем приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 25.09.2018 р., матеріали заяви відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” про вчинення виконавчого напису, банком у даній справі не було надано оригіналу кредитного документу, а надано копію заяви позичальника № DNH4KP76560621, звірену банком “з оригіналом згідно” ( а.с. 33).

На виконання вказаної ухвали про витребування доказів відповідачем приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 надано суду заяву ПАТ КБ “Приватбанк” про вчинення спірного виконавчого напису (а.с. 30), розрахунок заборгованості за договором станом на 12.09.2016 ( а.с. 31), та додані до неї документи а.с.32-44).

Також, банком до нотаріуса не було надано й засвідченої виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, як того вимагає п. 2 Переліку №1172, а було надано лише розрахунок заборгованості, який в свою чергу не відображає внесених позивачем грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Отже, банком до приватного нотаріуса не було надано переліку документів, передбаченого постановою КМУ № 1172, що свідчить про відсутність підстав у нотаріуса для вчинення спірного виконавчого напису.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У даній справі строк, за який вчинено спірний виконавчий напис дорівнює майже десяти роками (з 15.09.2006 р. по 12.09.2016), що свідчить про порушення відповідачами вимог ст. 88 Закону України “Про нотаріат” та пункту 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5.

З матеріалів справи, а саме з наданих відповідачем приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на виконання ухвали суду про витребування доказів, також вбачається, що банком було надано письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором № DNH4KP76560621 від 15.09.2006 ( а.с.32), яку було направлено позивачу 01.10.2016 на адресу: АДРЕСА_1. Але з даних матеріалів не вбачається доказів отримання позивачем цієї вимоги.

Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Також нотаріус не з'ясував, чи не пропущено банком строк позовної давності, не встановив коли було здійснено останню оплату по кредиту.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

Крім того, згідно розрахунку заборгованості розмір останньої визначено за період з 15.09.2006 по 09.06.2008 та станом на останню дату. Далі заборгованість визначена станом на 12.09.2016 р. Тобто повний розрахунок за липень-грудень 2008 року, 2009-2015 та січень-серпень 2016 — відсутній, що також унеможливлює при вчиненні виконавчого напису дотримання приписів статті 88 ЗУ “Про нотаріат”.

Тобто нотаріус не переконався у безспірності заборгованості і цей висновок відповідачем не спростовано. Судом встановлено, що зазначена у виконавчому написі сума не є безспірною.

Також враховуючи, що стягнення боргу з позивача відбулося у позасудовому порядку, тому він був позбавлений можливості заперечувати щодо вчинення нотаріусом виконавчого напису, що вплинуло на його права та обов'язки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 9, 83, 229, 235, ч.2 ст.247, 258-259, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (с.Вищетарасівка, вул. Миру, 28 Томаківського району Дніпропетровської області) до ОСОБА_2 акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (м.Київ, вул.Грушевського, 1д), Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (м.Чернігів, пр-т Миру, 55) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 23 листопада 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (14000, м. Чернігів, пр-т. Миру, буд. 55), зареєстрований в реєстрі за №6154, про стягнення з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 69034, м. Запоріжжя, пров. Воркутинський, буд. 16) на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» невиплачених у строк відповідно до умов кредитного договору №DNH4KP76560621 від 15.09.2006 та розрахунку заборгованості за договором станом на 12.09.2016 грошових коштів у сумі 44 646,18 грн. (сорока чотирьох тисяч шістсот сорока шести гривень 18 копійок), таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (код 14360570, м.Київ, вул.Грушевського, 1д) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення складено 30.01.2019 року.

Суддя: ОСОБА_5