Рішення № 79521901, 31.01.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

31 січня 2019 р. справа № 1440/2494/18 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідачаБерезанської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Леніна, 33, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачатретя особа 1: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 третя особа 2: Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453

провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1) звернулась із адміністративним позовом до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (надалі - відповідач або РДА), треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (надалі - третя особа 1 або ГУ Держгеокадастру) та Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області (надалі - третя особа 2 або Сільрада), в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність РДА щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, площею 14,0 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, за межами населеного пункту с. Рибаківка;

2) зобов'язати РДА прийняти розпорядження про надання позивачу вищезазначеного дозволу;

3) встановити судовий контроль за виконанням рішення в даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: рішенням Березанського районного суду Миколаївської області за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) розміром 14,0 га із земель запасу Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Для реалізації цього права, ОСОБА_1 неодноразово зверталась до РДА із заявами про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, але РДА відмовляло у наданні такого дозволу, посилаючись на положення ст. 122 ч. 4 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), яку відповідач трактує таким чином, що розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення відноситься до компетенції ГУ Держгеокадастру. Позивач вважає, що застосуванню підлягають норми ст. 5 ч. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", відповідно до якої сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у відзиві зазначив, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, про якій клопотав позивач, відноситься до компетенції третьої особи 1 (а. с. 39-42).

Третя особа 1 подала пояснення, в яких підтримала позицію позивача про протиправну бездіяльність РДА щодо ненадання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою (а. с. 46-50).

Третя особа 2 процесуальних заяв суду не подавала, свого представника в судове засідання не направила.

Позивач та треті особи клопотали про розгляд справи в порядку письмового провадження (а. с. 68, 73, 74). Відповідач свого представника в судове засідання не направив.

На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглянута у письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

2 березня 2017 р. Березанським районним судом Миколаївської області у цивільній справі № 469/1343/16-ц прийнято рішення, яким за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай), розміром 14,0 га, із земель запасу Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Рішення суду набрало законної сили 14 березня 2017 р. (а. с. 19-20).

У березні та квітні 2018 р. ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявами про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в натурі, на які РДА надало відповіді про те, що вирішення порушеного позивачем питання відноситься до компетенції не РДА, а ГУ Держгеокадастру (а. с. 21-24, 26-27).

Фактично спір полягає в тому, який суб'єкт владних повноважень повинен надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою - позивач вважає, що такий дозвіл надає РДА, що прямо передбачено ст. 5 ч. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", тоді як відповідач вважає, що ст. 122 ч. 4 ЗК України наділяє таким правом тільки ГУ Держгеокадастру.

У відповідності до ст. 2 ч. 2 абз. 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Позивач таке рішення суду має.

На час звернення позивача до відповідача у березні та квітні 2018 р. із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, діяла така редакція Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)": підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації (ст. 3 ч. 1 Закону). Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (ст. 3 ч. 2 Закону). Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (ст. 5 ч. 1 абз. 1-2 Закону).

Слід звернути увагу позивача на те, що наведеними нормами Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" ради та адміністрації наділялись правом на прийняття рішень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі, що не є тотожним наданню дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Розмежування компетенції органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрації було проведено за територіальною ознакою - сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів (ст. 5 ч. 2 Закону).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10 липня 2018 р. № 2498-VIII (надалі - Закон № 2498-VIII), який набрав чинності 1 січня 2019 р., до вищенаведених положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" були внесені зміни, відповідно до яких питання про виділення земельних ділянок в натурі віднесено до компетенції виключно сільської, селищної, міської ради, безвідносно від місця розташування земельної ділянки, а норму ст. 5 ч. 2 Закону виключено.

Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" ні в якій статті і ні в якій редакції не регулював питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою - таке питання врегульовано виключно в ЗК України.

Такий висновок підтверджується і ст. 30 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Згідно із ст. 118 ч. 7 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Стаття 122 ЗК України, яка визначає повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування у частині 3 передбачає, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Позивач клопотав про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ст. 122 ч. 4 ЗК України).

Як визначено п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 р. № 445, Державне агентство земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 р. № 294-р, функції Державного агентства земельних ресурсів України у зв'язку з його припиненням, покладені на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Таким чином, слід зробити висновок про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сільськогосподарських потреб надає третя особа 1, а не РДА, а тому остання не допускала протиправної бездіяльності, відмовляючи позивачу у наданні такого дозволу, відповідно, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що замінити неналежного відповідача - РДА, на належного - ГУ Держгеокадастру, суд не мав можливості, так як позивач самостійно визначив статус останнього як третьої особи, а КАС України не передбачає можливості зміни під час розгляду адміністративної справи процесуального статусу з третьої особи на відповідача.

Так як у позові відмовлено, судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Леніна, 33, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400, ЄДРПОУ 04056693) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ЄДРПОУ 39825404), Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області (вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453, ЄДРПОУ 04375748) про визнання протиправною бездіяльності Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, площею 14,0 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, за межами населеного пункту с. Рибаківка та зобов'язання Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області надати ОСОБА_1 такий дозвіл, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз