Ухвала суду № 79521281, 30.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

30 січня 2019 р. Справа № 120/4897/18-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Крапівницька Н. Л., розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом керівника Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави

до органу місцевого самоврядування Джуринецької сільської ради Немирівського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Філія державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави до органу місцевого самоврядування Джуринецької сільської ради Немирівського району Вінницької області, третя особа на стороні позивача - філія державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 08.01.2019 позовну заяву залишено без руху та зазначено ряд недоліків, які необхідно усунути позивачу.

Відповідно до ч. 6 ст. 160 КАС України, якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п’ятої цієї статті стосовно представника.

Частиною четвертою статті 53 КАС України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Всупереч зазначеному, прокурором не визначено себе позивачем та не вказано орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Також звернуто увагу керівника Немирівської місцевої прокуратури на позицію Верховного Суду в ухвалі від 19.07.2018 у справі №822/1169/17.

Так, суд окремо звернув увагу керівника Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області, який просить визнати протиправною бездіяльність Джуринецької сільської ради Немирівського району Вінницької області щодо погодження об’єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт на території ради із Немирівським районним сектором філії державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області; зобов’язати Джуринецьку сільську раду Немирівського району Вінницької області розглянути питання про вжиття заходів для погодження переліку об’єктів на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт із Немирівським районним сектором Філії державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області - тобто, фактично захищає інтереси останнього, однак, визначає його статус як третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 48 КАС України, сторона має право подати відповідне клопотання/заяву обґрунтувавши та вказавши підстави для залучення третьої особи до участі у справі і зазначити її статус у відповідності до визначень наведених вище, що зроблено не було.

На виконання ухвали суду від 08.01.2019 керівник Немирівської місцевої прокуратури подано заяву про усунення недоліків, додатками до вказаної заяви зазначено: позовна заява від 18.01.2019 на 12 аркушах; копія наказу №71 к від 06.06.2018 про призначення старшого радника юстиції ОСОБА_1 керівником Немирівської місцевої прокуратури на 1 арк.; докази направлення позовної заяви на 4 арк.; копія ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У позовній заяві, як зазначає керівник Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області, усуненими недоліками визначено статус Філії державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У відповідності до ч. 3 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор має право звернутися до суду з позовною заявою.

Статтями 4, 5 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами.

У статті 15 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Прокурором органу прокуратури є, серед інших, заступник керівника місцевої прокуратури.

Згідно зі ст. 12 Закону України “Про прокуратуру” у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Таким чином, звертаючись до суду з вимогами, передбаченими ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор діє як посадова особа органу державної влади.

Як роз'яснив Конституційний Суд України в рішенні № З-рп/99 від 08.04.1999, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді.

За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Отже, прокурор діє не від себе як фізичної особи, не від імені органу прокуратури як юридичної особи, а виключно від імені держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 24 Закону України “Про прокуратуру” право на подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Позовну заяву підписано керівником Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області, яка діє від імені держави, а відтак, вимоги щодо зазначення в позовній заяві повного ім'я (прізвища, ім'я та по батькові) заступника керівника місцевої прокуратури, її реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номера і серію паспорта, у даному випадку не застосовуються.

У пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 роз’яснено, що із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Окрім того зауважено, що згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З огляду на викладені обставини суд зазначає наступне.

Аналіз частин третьої, четвертої статті 53 КАС України у взаємозв'язку з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах (в тому числі касаційне оскарження судових рішень) стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Суд окремо акцентує увагу, що з положень ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, ст.ст. 80, 83, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Враховуючи вищенаведене, вважаю що позивачем не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

А отже, в частині обґрунтування порушення інтересів саме держави, недоліки позовної заяви не усунуто.

Позивачем не виконано вимог ч. 6 ст. 160 КАС України, в якій зазначено, що якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п’ятої цієї статті стосовно представника.

Відповідно до вимог ст. 48 КАС України, сторона має право подати відповідне клопотання/заяву обґрунтувавши та вказавши підстави для залучення третьої особи до участі у справі і зазначити її статус у відповідності до визначень наведених вище, що зроблено не було.

З огляду на зазначене, недоліки позовної заяви позивачем не усунуто.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладені обставини вважаю за необхідне повернути позовну заяву, що не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Керуючись ст.ст. 169, 241, 248, 256 КАС України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву керівника Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави до органу місцевого самоврядування Джуринецької сільської ради Немирівського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Філія державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2

Копія вірна Суддя Секретар