Рішення № 79521091, 30.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 січня 2019 року Справа № 280/5002/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), поданого представником ОСОБА_2 (ордер ЗП №72866 від 21.11.2018), до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач), поданий представником ОСОБА_2, до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати бездіяльність щодо невиплати пенсії за період з 01.10.2018 по 31.07.2018 та зобов'язати виплатити позивачу пенсію за віком за період з 01.10.2016 по 31.07.2018 у розмірі 78476, 88 грн.

Ухвалою судді від 26.12.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 23.01.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

21 січня 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2626), відповідно до якого зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що починаючи з 01.10.2016 виплату пенсії позивачу було призупинено управлінням на підставі рішення районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Запорізької міської ради по Шевченківському району - протокол №4 віл 03.08.2016. На підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Запорізької міської ради по Заводському району протокол №4 від 19.06.2018 позивачу було відновлено пенсію з 01.10.2016. Відповідно до розпорядження №10524 від 12.07.2018 та протоколом від 13.07.2018 сума пенсії за період з 01.10.2016 по 31.07.2018 складає 73883,07 грн., яка буде виплачена позивачу за наявності фінансування на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

21 січня 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. №2625) про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 22 січня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін.

23 січня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №2863), відповідно до якого відносно ціни позову зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 09.11.2018 №3255/07 була надана довідка щодо суми пенсії за період з 01.10.2016 по 31.07.2018, яка підтверджує суму боргу у розмірі 73883,07 грн. Проте вказана у відповіді інформація частково не відповідає дійсності, оскільки вказана частина боргу по статті 46 в розмірі 4593,81 станом на день подання позову виплачена не була, таким чином заборгованість відповідача за період з 01.10.2016 по 01.08.2018 складає 78476,88 грн. Позов просить задовольнити у повному обсязі.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи пункту 2 частини першої статті 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_2 ОСОБА_1, 1931р.н., з 01.07.1977 перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком.

Позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання/перебування, що підтверджується довідкою від 21.05.2018 №0000540859 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Адресою фактичного місця проживання позивачки, згідно цієї довідки, є: АДРЕСА_1.

23 травня 2018 року позивач звернулася до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про продовження виплати пенсії та змінити адресу згідно наданої довідки від 21.05.2018 №0000540859.

З 01.10.2016 року позивачці було припинено виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на незаконність припинення виплати пенсії, 23.05.2018 позивачка через представника за довіреністю звернулася до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про поновлення виплати пенсії, у зв'язку із переїздом з Шевченківського району м. Запоріжжя до Олександрівського району м.Запоріжжя.

Виплату пенсії позивачці було поновлено з 01.08.2018.

У зв'язку із чим, представник позивачки звернувся із заявою від 05.09.2018 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просив виплатити пенсію позивачці за період з моменту зупинення по момент поновлення виплат, повідомити про причини невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 2016 року по липень 2018 року.

У відповідь на це звернення, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 04.10.2018 №1912/С-9 повідомило про те, що сума пенсії за період з 01.10.2016 по 31.07.2018 буде виплачена позивачці після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

01.11.2018 представником позивачки до Центрального об'єднаного управління ПФУ м. Запоріжжя надано запит (вх.731/К-10 від 01.11.2018) з проханням:

1) надати копію рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, на підставі якого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) було припинено виплату пенсії за віком у період з 01.10.2016 по 31.07.2018;

2) надати копію рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 19.06.2018, на підставі якого ОСОБА_1 було розпочато виплату пенсії за віком;

3) повідомити суму пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2016 по 31.07.2018, яка не була їй виплачена.

20.11.2018 представник ОСОБА_1 отримав відповідь на запит від Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 15.11.2018 № 731/К-10. Згідно наданої відповіді, соціальні виплати припиняються та поновлюються згідно порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365». Відповідно до наданої відповідачем інформації, на серпень місяць поточного року ОСОБА_1 було нараховано суму поточного боргу з 01.05.18 по 31.07.2018, яка склала 13 781, 43 грн., сума відкладеного боргу за період з 01.10.17 по 30.04.18 склала 32 156, 67 грн. та сума боргу за минулий період з 01.10.16 по 30.09.17 склала 27 944,97 грн. - яка виплачується заявниці рівними частинами починаючи з серпня місяця поточного року. В серпні 2018 року ОСОБА_1 нараховано пенсію за серпень в розмірі 4593,81 грн., за вересень нараховано пенсію за поточний місяць в розмірі 4593,81 грн. та частина боргу по ст. 46 в розмірі 4593,81 грн.

Як зазначає позивач у своєму позові, частина боргу по ст. 46 в розмірі 4593,81 грн. станом на день подання позову виплачена не була, таким чином заборгованість відповідача за період з 01.10.2016 по 01.08.2018 складає 78 476,88 грн., а саме:

- сума боргу за минулий період з 01.10.16 по 30.09.17 - 27 944,97 грн.;

- сума відкладеного боргу за період з 01.10.17 по 30.04.18 - 32 156, 67 грн.;

- сума поточного боргу з 01.05.18 по 31.07.18 - 13 781, 43 грн.,

- частина боргу по ст. 46 в розмірі 4593, 81 грн.

Вважаючи такі дії відповідача щодо невиплати вказаної суми боргу з пенсійних виплат протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення стосовно спору, суд виходить з наступного

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно стаття 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як свідчать обставини справи, з жовтня 2016 року по серпень 2018 рік позивачу припинено виплату пенсії. При цьому відповідач не надає жодних рішень, що обґрунтовують рішення про припинення такої виплати.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

У відповідності до частини 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Слід також зазначити, що вимоги статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є пріоритетними поряд з вимогами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України, якими врегульовано окремі питання обліку та соціального забезпечення вимушених переселенців.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

У випадку припинення виплати пенсії від відповідача, вимагається обов'язкове оформлення (шляхом долучення до пенсійної справи рішення/розпорядження) про припинення виплат.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача. Виплату пенсії було призупинено з 01.10.2016 на підставі рішення районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Запорізької міської ради по Шевченківському району - протокол №4 від 03.08.2016. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії, що встановлені статтею 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», як і не надано власного рішення про припинення виплати пенсії.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 та можливість провести виплату нарахованої пенсії за період з жовтня 2016 року по серпень 2018 року, на умовах окремого Порядку, що станом на момент розгляду справи не прийнято.

Чинним законодавством України передбачено порядок і умови виплати пенсії за минулий час, а саме відповідно до положень ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

При цьому, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018р. №335 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, пункти 16 і 18 доповнені реченням такого змісту: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

Пунктом1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, встановлено, що заява про поновлення виплати пенсії, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому, Пункт 4.1 вказаного Порядку встановлює, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пункт 4.3 вказаного вище Порядку встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність визначеного порядку виплати пенсії за минулий час, оскільки відповідно до чинного законодавства України виплата пенсії «за минулий час» передбачена положенням статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з пояснень відповідача та позивача, позивач звернувся до пенсійного органу з відповідною заявою про продовження виплати призначеної пенсії 23.05.2018. Відтак, нарахована сума пенсії за період з жовтня 2016 року по травень 2018 року (включно) повинна була включена в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Відповідно до листа Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 15.11.2018 №731/12-10: на серпень 2018 року ОСОБА_1 було нараховано суму поточного боргу (з 01.05.2018 по 31.07.2018) у розмірі 13781,43 грн.; суму відкладеного боргу за період з 01.10.2017по 30.04.2018 у розмірі 32156,67 грн., суму боргу за минулий період з 01.10.2016 по 30.09.2017 у розмірі 27944,97 грн. Тобто загальна сума заборгованості за період з 01.10.2016 по 31.07.2018 складає 73883,07 грн. В серпні 2018 року нараховано пенсію за серпень 2018 року у розмірі 4593,81 грн. У вересні 2018 року нараховано пенсію за вересень 2018 року у розмірі 4593,81 грн. та частину боргу по ст.. 46 в розмірі 4593,81 грн. Таким чином, заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.10.2016 по 31.08.2018 складає 78476,88 грн.

Згідно зі статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Зупинення виплати пенсії позивачу відбулося без прийняття будь-якого рішення відповідачем.

Жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Згідно з частини третьої статті 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій, у зв'язку з цим позовні вимоги ОСОБА_1 до Ценрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжі підлягають задоволенню.

За загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до квитанції №ПН3504 від 12.12.2018 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 784,77 грн., яка підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Керуючись ст.ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), поданого представником ОСОБА_2 (ордер ЗП №72866 від 21.11.2018), до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання бездіяльності протипавною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.10.2016 по 31.07.2018.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 41248629) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) пенсію за віком за період з 01.10.2016 по 31.08.2018 у розмірі 78 476 (сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень) грн. 88коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 41248629) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 77 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.01.2019.

Суддя О.О.Артоуз