Рішення № 79520486, 28.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 р. Справа№200/12937/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - Маріупольське УПФУ, відповідач) про:

- визнання протиправними, незаконними, дискримінаційними дії щодо відмови в перерахунку пенсії за віком з урахуванням положень пункту 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію за віком на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років;

- визнання протиправним, незаконним, дискримінаційним та скасування рішення №2579 про відмову в перерахунку пенсії за віком від 17 травня 2018 року з урахуванням положень пункту 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію за віком на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років;

- зобов'язання починаючи з 1 травня 2018 року перерахувати та виплатити пенсію за віком відповідно до ст. ст. 27, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень пункту 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію за віком на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років;

- зобов'язання подати до суду першої інстанції у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 08.05.2018 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до вимог статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але відповідач рішенням №2579 від 17.05.2018 року відмовив в перерахунку пенсії. Позивач вважає таке рішення неправомірним та таким, що порушує його конституційні права на отримання належної пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року відкрито провадження у справі № 200/12937/18-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

24 січня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що пенсію ОСОБА_1 призначено відповідно ч. 1 ст. 27 Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону №1058 - за кожний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком. У зв'язку з тим, що заява про перерахунок пенсії була подана у період дії Закону №1058 (відповідно приписів якого було змінено вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону), а повний страховий стаж позивача складає 33 роки 03 місяці 28 днів, то понаднормовий стаж для здійснення перерахунку відповідно вимог позову відсутній. На підставі викладеного, представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с. 47-49).

ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2) серії НОМЕР_2 (а.с. 29).

Відповідно до довідки від 13.01.1993 року №35, позивач з 17.05.1986 року по 16.06.1986 року виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії в 30 км зоні Чорнобильської АЕС, що також підтверджується карткою обліку доз радіоактивного опромінення, військовим квитком, довідкою від 27.07.1999 року за №51/1/9832, обліково-послужною карткою до військового квитка (а.с. 30-42).

08 травня 2018 року позивач звернувся із заявою до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перерахунок пенсії, призначеної позивачу, з врахуванням положень ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме щодо збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж (а.с. 28).

Рішенням № 2579 від 17 травня 2018 року відповідач відмовив в перерахунку пенсії позивачу, оскільки враховуючи вимоги ст. 28 Закону №1058 повний страховий стаж позивача складає 33 роки 03 місяці 28 днів, тому пенсію за віком як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році ОСОБА_1 призначено згідно діючого законодавства, а отже відсутні підстави для застосування пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.25-26).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо особливостей надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, та пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) для таких категорій осіб регулюються правовими нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року N 796-XII (надалі - Закон N 796-XII).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1058-IV, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Тобто, вищевказаною нормою особам надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-IV або спеціальним Законом №796-ХІІ.

Статтею 55 Закону №796-ХІІ встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Пунктом 2 статті 56 Закону №796-ХІІ передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зміни внесено згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017).

Отже, виходячи з наведених законодавчих приписів, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в частині другій статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Порядок перерахунку пенсій Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлений, водночас, ознакам, передбаченим вказаною нормою, відповідає абзац 2 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 % визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абзацом 1 частини другої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, особам, яким призначена пенсія на умовах, визначених положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 07.07.2015 у справі №21-727а15 та від 20.09.2016 у справі справа №21-1255а16, а також в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №560/675/17 (К/9901/684/17).

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому ч. 1 та ч.2 ст.42 цього Закону.

Слід зазначити, що у п.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посилання на ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не впливає на вирішення спору, оскільки у ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено лише про право особи на вибір визначення розміру пенсії (або відповідно до раніше діючого законодавства, або відповідно до цього Закону) та особливості його обчислення.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст.35, ч.2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 і ч.5 ст.48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 08.05.2018 року, то відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія позивачу підлягає перерахунку з 01.05.2018 року.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи, суд прийшов до висновку про те, що позивач має право на збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж.

Разом з тим, позовні вимоги позивача про визнання протиправними, незаконними, дискримінаційними дії щодо відмови в перерахунку пенсії за віком з урахуванням положень пункту 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію за віком на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років та визнання протиправним, незаконним, дискримінаційним рішення №2579 про відмову в перерахунку пенсії за віком від 17 травня 2018 року, задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування такого рішення, через те, що самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії - рішення УПФ №2579 про відмову в перерахунку пенсії за віком від 17 травня 2018 року.

Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати до суду першої інстанції у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Крім цього, враховуючи обставини даної справи, у суду відсутні підстави вважати, що суб'єкт владних повноважень буде порушувати закон не виконуючи рішення суду, тому вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання даного судового рішення задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем.

На підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Скасувати рішення № 2579 Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17.05.2018 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

3. Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести з 01.05.2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років.

4. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повне судове рішення складено 28 січня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.