Рішення № 79518047, 21.01.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2043/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 01-36/38 від 27.12.2017р.;

Від відповідача: не з’явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Продтовари-97” про розірвання договору оренди та виселення, –

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту – Департамент) звернувся до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Продтовари-97” (далі по тексту – ТОВ „Продтовари-97”) про розірвання договору оренди №6073 від 14.04.1997р. (у новій редакції від 24.09.2007 року), укладеного між сторонами по справі, та виселення відповідача із нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 228,5 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т Адміральський, 17, на користь позивача. Позовні вимоги обґрунтовані фактом використання відповідачем орендованого приміщення не за цільовим призначенням, яке передбачено умовами договору оренди №6073 від 14.04.1997р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.10.2017р. по даній справі, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017р., провадження у даній справі у частині позовних вимог про розірвання договору №6073 від 14.04.1997р. було припинено, позов задоволено частково, виселено відповідача із нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 228,5 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т Адміральський, 17 на користь позивача, в решті позову відмовлено.

10.11.2017р. господарським судом у порядку ст. 116 ГПК України було видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду від 27.10.2017р.

Проте, постановою Верховного Суду від 10.05.2018р. по даній справі касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Продтовари-97” на рішення господарського суду Одеської області від 27.10.2017р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017р. задоволено, скасовано вказані судові рішення, а справу №916/2043/17 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

У постанові від 10.05.2018р. Верховним Судом було наголошено, що ні судом першої ні апеляційної інстанцій не було взято до уваги та не досліджено обставин автоматичної пролонгації договору на підставі частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме наявність або відсутність відмови однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, з огляду на продовження користування орендарем приміщенням та сплату ним орендних платежів. Наведене свідчить також і про передчасність висновку суду про задоволення позовних вимог в частині виселення відповідача із займаного приміщення.

Після надходження матеріалів справи до господарського суду, за результатами проведеного повторного автоматичного розподілу, дану справу було передано на розгляд судді Гуляк Г.І., яка ухвалою від 11.09.2018р. прийняла справу до свого провадження.

З огляду на звільнення судді Гуляк Г.І., у зв’язку з поданням заяви про відставку, за результатами проведеного автоматичного розподілу, дану справу було передано на розгляд судді Желєзній С.П., яка ухвалою від 04.10.2018р. прийняла справу до свого провадження.

Ухвалою від 21.12.2018р. господарським судом було відмовлено Департаменту у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди №6073 від 14.04.1997р. у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Під час нового розгляду справи позивачем заявлені ним позовні вимоги були підтримані у повному обсязі. В свою чергу, до господарського суду від відповідача будь-яких письмових пояснень по суті позовних вимог не надходило. При цьому, господарський суд зауважує, що представник відповідача був присутній лише у одному засіданні суду, яке відбулось 24.10.2018р. В решті судових засідань представник відповідача не брав участі, натомість від останнього надходили численні заяви про відкладення розгляду справи.

Необхідно зауважити, що 21.01.2019р. до господарського суду від ТОВ „Продтовари-97” надійшла чергова заява про відкладення розгляду справи, у зв’язку з хворобою представника відповідача.

Господарським судом було відмовлено ТОВ „Продтовари-97” у задоволенні поданої заяви, у зв’язку з закінченням строку розгляду справи по суті. Окрім того, господарський суд зауважує, що неможливість забезпечити явку у судовому засіданні одного представника не є поважною підставою для відкладення розгляду справи, оскільки кількість представників сторони по справі процесуальним законодавством не обмежена.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

14.04.1997р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (правонаступником якого є Департамент, Орендодавець) та ТОВ „Продтовари-97” (далі – ТОВ „Продтовари-97”, Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 6073, відповідно до умов якого Орендодавцем було передано в оренду нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: пр-т Адміральський, 17, загальною площею 228,5 кв. м. під магазин на 9 років і 3 місяці.

24.09.2007р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ТОВ „Продтовари-97” (Орендар) було укладено нову редакцію договору оренди нежитлового приміщення № 6073 від 14.04.1997р., відповідно до п.п. 1.1, 1.3 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 228,5 кв. м., розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 17. Договір оренди укладено строком до 24.09.2017р.

Відповідно до п. 2.2 договору оренди №6073 від 14.04.1997р. у новій редакції за орендоване приміщення Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 10 338,86 грн без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Згідно з п. п. 3.2., 3.3. договору оренди №6073 від 14.04.1997р. у новій редакції Орендодавець має право контролювати стан, напрямки та ефективність використання приміщення, переданого в оренду. Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі невикористання орендованого приміщення на протязі 3-х місяців.

Умовами п. п. 4.1, 4.2 договору оренди №6073 від 14.04.1997р. у новій редакції передбачено, що нежилі приміщення Орендодавцем передано Орендарю для використання під розміщення магазину та офісних приміщень. На протязі дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати, Орендар зобов'язаний, зокрема своєчасно узгоджувати з Орендодавцем будь-які зміни профілю використання орендованого приміщення.

Відповідно до п. 4.7 договору оренди №6073 від 14.04.1997р. у новій редакції після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на дату передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Пунктом 4.8. договору оренди №6073 від 14.04.1997р. у новій редакції визначено, що Орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням Орендодавця. У п'ятиденний термін з дати отримання дозволу на суборенду Орендар зобов'язаний надати до Представництва копію договору суборенди. В іншому разі дозвіл втрачає силу.

Згідно з п. 7.9 договору оренди №6073 від 14.04.1997р. у новій редакції передбачено, що дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об’єкта оренди за участю Орендаря; загибелі об’єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації Орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

07.08.2015р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду № 9 до договору оренди №6073 від 14.04.1997р. у новій редакції, відповідно до умов якої сторони визначили, що орендна плата розраховується із урахуванням профілю використання об'єкта оренди: продовольча торгівля (20,0 кв. м.), акцизна торгівля (4,0 кв. м.), побутові послуги (183,5 кв. м.), аптека (21,0 кв. м.).

Листом №21-13/6483 від 27.12.2016р. Департаментом було повідомлено ТОВ „Продтовари-97” про надання згоди на передачу в суборенду орендованого відповідачем нежитлового приміщення, а саме 19,1 кв. м. для реалізації товарів (крім підакцизної групи); 20,0 кв. м. для реалізації товарів (крім підакцизної групи); 21,0 кв. м. для розміщення аптеки.

Супровідним листом №52 від 30.12.2016р. ТОВ „Продтовари-97” відповідно до наданого позивачем дозволу про передання приміщення в суборенду (лист №21-13/6483 від 27.12.2016р.) було передано Департаменту копії договорів суборенди, укладених між відповідачем та суборендарями.

Необхідно зауважити, що Департамент під час вирішення даного спору заперечував факт отримання від ТОВ „Продтовари-97” договорів суборенди, доданих до супровідного листа №52 від 30.12.2016р. Так, на підтвердження факту неотримання вказаних документів позивачем було надано довідку Департаменту №01/13/5685 від 27.10.2017р., відповідно до якої позивач повідомляє, що за вхідним номером, проставленим на супровідному листі відповідача, зареєстрований документ, який надійшов до Департаменту від іншого підприємства.

21.04.2017р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду № 10 до договору оренди №6073 від 14.04.1997р. у новій редакції, відповідно до умов якого сторони визначили, що орендна плата розраховується із урахуванням профілю використання об'єкта оренди: продовольча торгівля (191,5 кв. м.), акцизна торгівля (4,0 кв. м.), побутові послуги (12,0 кв. м.), аптека (21,0 кв. м.).

Листом №01-13/1681 від 24.04.2017р. Департамент звернувся до ТОВ „Продтовари-97” із повідомленням про необхідність прибуття до Департаменту та підписання акту огляду орендованого приміщення, складеного 21.04.2017р. співробітниками позивача та Південним офісом Держаудитслужби, яким було встановлено факт використання відповідачем нежитлового приміщенні із порушенням умов додаткової угоди від 07.08.2015р. до договору оренди, якою було змінено цільове використання нежитлового приміщення.

25.05.2017р. комісією Департаменту за результатами огляду нежитлового приміщення було складено акт, з якого вбачається, що відповідач використовує орендоване приміщення наступним чином: 172,4 кв. м. для реалізації продовольчих товарів не підакцизної групи; 19,1 кв.м. для реалізації непродовольчих товарів; 4,0 кв.м. для реалізації продовольчих товарів підакцизної групи; 12,0 кв.м. для надання побутових послуги; 21,0 кв.м. для розміщення аптеки. На підтвердження факту використання відповідачем орендованого приміщення відповідно до встановлених комісією у акті від 25.05.2017р. відомостей, позивачем було надано суду матеріали фотофіксації.

Листом №№15-06-23-14/5608 від 02.06.2017р. Південним офісом Держаудитслужби було повідомлено голову Одеської міської ради, що за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за період з 01.11.2013р. по 31.01.2017р. Південним офісом Держаудитслужби встановлено, що в порушення пункту 2.1. договору оренди №6073 від 14.04.1997р., ТОВ „Продтовари-97” з моменту внесення останніх змін до умов зазначеного договору оренди використовувало орендоване майно не за цільовим призначенням, внаслідок чого місцевим бюджетом недоотримано орендної плати у загальній сумі 177 001,85 грн. При цьому, Південним офісом Держаудитслужби було повідомлено, що станом на 29.05.2017р. порушення усунуто в повному обсязі.

27.06.2017р. ТОВ „Продтовари-97” звернулось до Департаменту з листом № 30/1, в якому просило продовжити строк дії договору оренди № 6073 від 14.04.1997р. на три роки, посилаючись на наявне у нього пріоритетне право на його переукладення.

У відповідь на звернення відповідача №30/1 від 27.06.2017р. Департамент листом № 01-13/3053 від 10.07.2017р. повідомив відповідача, що питання про продовження строку дії договору оренди № 6073 від 14.04.1997р. можливо буде вирішено після закінчення строку, на який було укладено договір. Окрім того, листом №01-13/3693 від 04.08.2017р. позивач повідомив відповідача, що договір оренди № 6073 від 14.04.1997р. на попередній умовах на новий строк продовжуватись не буде, у зв’язку з чим, позивачем було запропоновано відповідачеві звільнити орендоване приміщення у строк до 29.09.2017р. звільнити об'єкт оренди.

Листом №01-10/00292 від 31.08.2017р. Орендодавець повідомив Орендаря про відсутність можливості розглянути питання про продовження строку дії договору, у зв’язку з порушенням з боку ТОВ „Продтовари-97” цільового використання об’єкта оренди. Листом №01-10/00311 від 06.10.2017р. позивачем було повідомлено відповідача, що питання про продовження строку дії договору буде вирішено після винесення господарським судом Одеської області судового рішення, в провадженні якого знаходиться справа про порушення ТОВ „Продтовари-97” умов спірного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2017р. комісією Департаменту за результатами огляду нежитлового приміщення було складено акт, з якого вбачається, що відповідач використовує орендоване приміщення наступним чином: 172,4 кв. м. для реалізації продовольчих товарів не підакцизної групи; 19,1 кв.м. для реалізації непродовольчих товарів; 4,0 кв.м. для реалізації продовольчих товарів підакцизної групи; 12,0 кв.м. для надання побутових послуги; 21,0 кв.м. для розміщення аптеки. На підтвердження факту використання відповідачем орендованого приміщення відповідно до встановлених комісією у акті від 01.09.2017р. відомостей, позивачем було надано суду матеріали фотофіксації.

Варто зауважити, що 05.02.2018р., тобто під час перебування даної справи в суді касаційної інстанції, до господарського суду від Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області надійшла постанова від 26.01.2018р. про закінчення виконавчого провадження ВП №55387129 з примусового виконання наказу господарського суду від 10.11.2017р., виданого на виконання рішення господарського суду Одеської області від 27.10.2017р. по даній справі в частині виселення ТОВ „Продтовари-97” із орендованого приміщення, у зв’язку з фактичним виконанням рішення у повному обсязі.

Окрім того, факт виселення відповідача із нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 228,5 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т Адміральський, 17, підтверджується актом державного виконавця від 19.01.2018р. Таким чином, станом на момент вирішення даного спору нежитлове приміщення, передане відповідачу в оренду на підставі договору оренди №6073 від 14.04.1997р., було повернуто на користь Департаменту та не перебуває у користуванні ТОВ „Продтовари-97”.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Продтовари-97”, Департаментом було наголошено, що відповідач у порушення прийнятих на себе зобов’язань за умовами договору оренди №6073 від 14.04.1997р. у новій редакції використовував орендоване приміщення не за цільовим призначенням, що є підставою для розірвання договору та виселення відповідача із займаного приміщення.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Верховним Судом, у постанові від 10.05.2018р. на підставі якої дана справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції, було наголошено про необхідність дослідження обставин автоматичної пролонгації договору на підставі частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме наявність або відсутність відмови однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, з огляду на продовження користування орендарем приміщенням та сплату ним орендних платежів.

Оскільки вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 10.05.2018р. по даній справі, відповідно до ст. 316 ГПК України є обов'язковими під час нового розгляду справи, господарський суд вважає за необхідне дослідити питання автоматичної пролонгації договору оренди №6073 від 14.04.1997р. у новій редакції.

Згідно з ч. 1 ст. 763, ст. 764 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В силу положень ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний зав частині згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Положеннями п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна” від 29 травня 2013 року N 12 (з наступними змінами і доповненнями) визначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що приписами, в першу чергу Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, встановлено вимоги до повідомлення орендодавця, який виступає проти продовження терміну дії, а саме орендодавець зобов’язаний надіслати протягом одного місяця на адресу орендаря повідомлення про припинення дії договору.

Варто зазначити, що Верховним Судом України при розгляді справи № 909/794/15 (3-266гс16) у постанові від 20.04.2016р. було зазначено, що Закон України „Про оренду державного та комунального майна” містить обов’язок власника майна попередити орендаря про заперечення щодо продовження дії договору у строк, визначений Законом.

Як зазначалось вище по тексту рішення, договір оренди №6073 від 14.04.1997р. (у новій редакції від 24.09.2007р.) сторонами по справі було укладено у строк до 24.09.2017р. Господарський суд зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження звернення Департаменту до ТОВ „Продтовари-97” із повідомленням, у порядку ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, про припинення дії договору та запереченнями щодо використання відповідачем орендованого приміщення, тобто протягом періоду з 24.09.2017р. по 24.10.2017р.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що термін дії договору оренди №6073 від 14.04.1997р. (у новій редакції від 24.09.2007р.) станом на момент вирішення судом даного спору був автоматично пролонгований на строк до 24.09.2027р. на підставі ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

При цьому, господарський суд зауважує, що для вирішення питання щодо автоматичної пролонгації договору оренди №6073 від 14.04.1997р. (у новій редакції від 24.09.2007р.) листування між сторонами по справі з цього питання, а також заперечення Департаменту щодо продовження строку дії договору, які надсилались до моменту закінчення строку дії договору, тобто у строк до 24.09.2017р., не свідчать ні про закінчення договірних правовідносин між сторонами, ні про відсутність підстав для застосування ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, оскільки названими приписами чинного законодавства чітко встановлено необхідність надсилання орендодавцем заперечень до орендаря протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що станом на момент вирішення даного спору договір оренди №6073 від 14.04.1997р. (у новій редакції від 24.09.2007р.) є чинним та діючим.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” за договором оренди орендаря може бути зобов’язано використовувати об’єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов’язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 773 ЦК України встановлено наступне: наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору; якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Як зазначено у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

З матеріалів справи, а саме: акту комісії від 21.04.2017р., вбачається, що ТОВ „Продтовари-97” використовувало орендоване приміщення із порушенням встановленого у додатковій угоді №10 від 21.04.2017р. профілю використання приміщення, а саме: використання відповідачем 191,5 кв. м. приміщення для реалізації продовольчих товарів, замість встановленої у додатковій угоді №10 площі 20,0 кв. м.; у акті від 25.05.2017р. комісією встановлено факт використання відповідачем 19,1 кв. м. для реалізації непродовольчих товарів, реалізації яких додатковою угодою №10 від 21.04.2017р. передбачена не була; у акті 01.09.2017р. комісією було повторно встановлено факт використання відповідачем 19,1 кв. м. орендованого приміщення для реалізації непродовольчих товарів.

З огляду на викладене вище, господарський суд доходить висновку про доведеність Департаментом факту використання ТОВ „Продтовари-97” орендованого приміщення на підставі договору №6073 від 14.04.1997р. у новій редакції із порушенням його цільового призначення, встановленого додатковою угодою №10 від 21.04.2017р.

Господарський суд критично оцінює доводи ТОВ „Продтовари-97”, яким у відзиві на позовну заяву було наголошено, що факт усунення останнім порушень умов договору оренди станом на 29.05.2017р. підтверджується відомостями із листа №№15-06-23-14/5608 від 02.06.2017р. Південного офісу Держаудитслужби, оскільки, по-перше, в даному листі вказано про наявність факту використання відповідачем орендованого приміщення із порушенням умов договору в результаті чого місцевим бюджетом не було отримано орендної плати у розмірі 177 001,85 грн.; по-друге, вказаний лист безпосередньо інформації про використання відповідачем орендованого приміщення з дотриманням умов договору оренди станом на 29.05.2017р. не містить, що з урахуванням наявних в матеріалах справи платіжних доручень від 17.05.2017р. та 18.05.2017р. про перерахування відповідачем позивачеві орендної плати у загальному розмірі 177 001,85 грн., дозволяє господарському суду дійти висновку, що вказана у листі інформація про усунення ТОВ „Продтовари-97” порушень стосувалась безпосередньо сплати останнім недоотриманої місцевим бюджетом орендної плати на суму 177 001,85 грн.

Крім того, господарський суд відхиляє доводи ТОВ „Продтовари-97” щодо складання актів без реального виїзду на місце огляду, оскільки наявними в справі матеріалами фотофіксації підтверджуються наведені у актах факти використання відповідачем приміщення із порушенням умовам договору оренди №6073 від 14.04.1997р. у новій редакції.

Відсутність у актах комісії Департаменту підпису представників відповідача або інформації про відмову останніх від підписання актів не є підставою для відхилення таких доказів при прийнятті рішення по даній справі, оскільки умовами договору оренди №6073 від 14.04.1997р. у новій редакції не встановлено обов’язку Департаменту надавати складені за результатами перевірки акти для підписання їх відповідачем. Суд зауважує, що ТОВ „Продтовари-97” не було надано суду жодного доказу на підтвердження спростування викладених Департаментом у актах фактів використання приміщення із порушенням умов договору оренди.

Поряд з цим, господарський суд зазначає про відсутність підстав для надання оцінки доводам Департаменту щодо неотримання наданих ТОВ „Продтовари-97” разом із супровідним листом №52 від 30.12.2016р. договорів суборенди, оскільки обставини як передання відповідачем у суборенду орендованого приміщення, так і надання або ненадання відповідних договорів суборенди, не були наведені Департаментом у якості підстав для розірвання договору оренди №6073 від 14.04.1997р.

Господарський суд зауважує, що у спірних правовідносинах відповідач належним чином не виконував прийняті на себе за договором оренди №6073 від 14.04.1997р. зобов’язання в частині використання орендованого приміщення з порушенням його цільового призначення, встановленого додатковою угодою №10 від 21.04.2017р. За переконанням суду, така протиправна поведінка позбавляє того, на що позивач розраховував при укладенні договору, що, в тому числі, мало наслідком ненадходження до місцевого бюджету грошових коштів, у зв’язку з чим, суд визнає допущене відповідачем порушення власних зобов’язань у спірних правовідносинах істотним та таким, що дозволяє суду зробити висновок про правомірність розірвання договору оренди №6073 від 14.04.1997р. з передбачених ч. 2 ст. 651, ст. 773 ЦК України підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Умовами п. 4.7 договору оренди №6073 від 14.04.1997р. у новій редакції встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов’язаний у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному технічному стані не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об’єкта оренди.

Наведені по тексту рішення обставини, з урахуванням положень ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. п. 4.7 договору оренди №6073 від 14.04.1997р. свідчать про те, що задоволення позовної вимоги про виселення ТОВ „Продтовари-97” із нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 228,5 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т Адміральський, 17, спрямоване на остаточне відновлення прав позивача.

При цьому, з огляду на наявний в матеріалах справи акт державного виконавця від 19.01.2018р., а також постанову від 26.01.2018р. про закінчення виконавчого провадження ВП №55387129 з примусового виконання наказу господарського суду від 10.10.2017р. по даній справі, виданого на виконання рішення господарського суду Одеської області від 27.10.2017р. в частині виселення ТОВ „Продтовари-97” із орендованого приміщення, господарський суд дійшов висновку про відсутність між сторонами по справі предмета спору у даній частині позовних вимог Департаменту.

Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

За таких обставин звільнення ТОВ „Продтовари-97” нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 228,5 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т Адміральський, 17, у процесі розгляду справи, свідчить про необхідність закриття провадження по даній справі в частині позовних вимог Департаменту про виселення відповідача.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Департаментом комунальної власності Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Продтовари-97” позовних вимог про розірвання договору оренди №6073 від 14.04.1997р. (у новій редакції від 24.09.2007р.), укладеного між сторонами по справі, відповідно до ст. ст. ст. 15, 16, 509, 610 – 612, 759, 763, 764, 773 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 291 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 17, 18, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". При цьому, провадження у справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Продтовари-97” про виселення відповідача із нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 228,5 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т Адміральський, 17, підлягає закриттю.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України. При цьому, решта суми судового збору у розмірі 1600,00 грн. у зв’язку з закриттям провадження у частині позовних вимог про виселення відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року N 3674-VI підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача на підставі ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 231, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №916/2043/17 в частині позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Продтовари-97” про виселення товариства з обмеженою відповідальністю „Продтовари-97” із нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 228,5кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т Адміральський,17, на користь Департамента комунальної власності Одеської міської ради – закрити.

2. Позов задовольнити.

3. Розірвати договір оренди №6073 від 14.04.1997р. (у новій редакції від 24.09.2007р.), укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, ідентифікаційний код 26302595/ та товариством з обмеженою відповідальністю „Продтовари-97” /65010, м. Одеса, проспект Адміральський,17, ідентифікаційний код 20920398/.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Продтовари-97” /65010, м. Одеса, проспект Адміральський,17, ідентифікаційний код 20920398/ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, ідентифікаційний код 26302595/ судовий збір у розмірі 1600,00 грн. /одна тисяча шістсот грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 січня 2019 р.

Суддя С.П. Желєзна