Ухвала суду № 79517624, 30.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.01.2019

Справа № 910/989/19

Суддя Сівакова В.В. розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Мікс Агро” про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вудпром” 34.189,81 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

29.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Мікс Агро” про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вудпром” 34.189,81 грн, з яких: 27.377,40 грн основного боргу, 4.388,53 грн пені, 2.056,78 грн інфляційних втрат та 367,10 грн – 3% річних внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов’язань згідно договору перевезень вантажів № 14400 від 01.08.2018.

30.01.2019 за вказаною заявою Господарським судом міста Києва був виданий судовий наказ за вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю “Мікс Агро” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вудпром” 27.377,40 грн основного боргу.

Дослідивши подану заяву в іншій частині - щодо вимог про стягнення з боржника пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку, що у цій частині заява про видачу судового наказу задоволенню не підлягає.

Положеннями ст. 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, з аналізу вказаних норм закону слідує, що пеня за своєю правовою природою є не грошовою заборгованістю за договором, а видом штрафних санкцій, яку сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов’язання.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про сплату нарахувань передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України у зв'язку з порушенням грошових зобов’язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов’язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов’язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Розглянувши подані заявником матеріали, суд зазначає, що в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, які за своєю правовою природою не є вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором та не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення 4.388,53 грн пені, 2.056,78 грн інфляційних втрат та 367,10 грн – 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст. 147 - 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Мікс Агро” у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вудпром” 4.388,53 грн пені, 2.056,78 грн інфляційних втрат та 367,10 грн – 3% річних.

Ухвала набрала чинності 30.01.2019. Ухвала підлягає оскарженню протягом десяти днів з дня її підписання.

Суддя В.В. Сівакова