Рішення № 79517513, 31.01.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2019

м. Івано-Франківськ

Справа № 909/1043/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії, вул. Академіка Сахарова 32, м. Івано-Франківськ, 76014

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вул. Є. Петрушевича 1, м. Івано-Франківськ, 76004

про стягнення збитків в сумі 20 905,90 грн.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення збитків за порушення зобов'язань в сумі 20 905,90 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

04.12.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що між ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендодавець) та ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 104/14/165/04-15 від 31.12.2014.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що Орендодавець зобов'язується виписувати, реєструвати та надавати Орендарю податкові накладні згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового зобов'язання. У разі порушень Орендодавцем правил виписки, реєстрації та надання Орендарю податкової накладної, які призвели до втрати Орендарем права на податковий кредит з ПДВ, Орендодавець зобов'язаний сплатити на користь Орендаря згідно з його письмовою вимогою кошти в розмірі невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість.

В порушення вищезазначеного пункту договору та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідач за період з січня 2016 року по жовтень 2018 року не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у такий спосіб позбавивши Позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 20 905,90 грн .

Позиція відповідача.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.12.2018 суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

14.01.2019, через канцелярію суду, від відповідача надійшла заява про розстрочку заборгованості (вих. № 09-02/40 від 14 січня 2019; вх. № 837/19) в якій зазначено, що ДП "Івано-Франківський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" позов визнає та просить суд розстрочити виконання рішення суду на 3 (три ) місяці рівними частинами.

Обставини встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

31.12.2014 між ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендодавець) та ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 104/14/165/04-15 (а.с. 12-14).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування: вбудоване нежитлове приміщення адміністративної будівлі загальною площею 17,1 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. О. Кобилянської, 3а, м. Яремче, з метою розміщення обладнання, що використовується для надання послуг зв'язку; орендар в належним чином здійснює орендну плату.

01.12.2017 договір переукладено на новий строк за № 04/12/1726G340-517/17 на аналогічних умовах.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що Орендодавець зобов'язується виписувати, реєструвати та надавати Орендарю податкові накладні згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового зобов'язання. У разі порушень Орендодавцем правил виписки, реєстрації та надання Орендарю податкової накладної, які призвели до втрати Орендарем права на податковий кредит з ПДВ, Орендодавець зобов'язаний сплатити на користь Орендаря згідно з його письмовою вимогою кошти в розмірі невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість.

За період з січня 2016 року по жовтень 2018 року відповідач надавав позивачу послуги оренди, а позивач в свою чергу, належним чином здійснював оплату за отримані послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 22-46) та актами наданих послуг (а.с. 47-75) на загальну суму 125435,45 грн, з яких ПДВ становить 20905,90 грн.

ПАТ "Укртелеком" в травні 2018 року додано до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на Відповідача за формою згідно з Додаток 8 до декларації (а.с. 77-85).

ПАТ "Укртелеком" направлено на адресу Відповідача претензію від 29.06.2018 №13-17/Ю-21 з вимогою сплатити суму невідшкодованого ПДВ (у тому числі і за спірним договором). Однак, зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оформлення податкових накладних та реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін, позивач був позбавлений права на віднесення сплаченого податку на додану вартість в сумі 20 905,90 грн до складу податкового кредиту і звернувся до суду з позовом про стягнення збитків за порушення зобов'язання щодо надання позивачу податкових накладних за договором оренди майна.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

Спірні відносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України (далі ГК - України) та Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту "а" п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим кодексом термін.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Відповідач за період з січня 2016 року по жовтень 2018 року надавав ПАТ "Укртелеком" послуги оренди, а ПАТ "Укртелеком" належним чином здійснювало оплату за отримані послуги, що підтверджується платіжними доручення та підписаними Сторонами актами наданих послуг на загальну суму 125 435,45грн, з яких: 20 905,90 грн становить ПДВ.

Акти наданих послуг є підставою для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку. Тобто, Відповідач був зобов'язаний і мав можливість скласти податкові накладні та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі або на дату отримання оплати, або на дату складання актів.

Проте, за період з січня 2016 року по жовтень 2018 року Відповідач не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін у такий спосіб позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість в сумі 20 905,90 грн. до складу податкового кредиту.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу.

Тобто, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

У зв'язку з цим, позивач був позбавлений права на включення даної суми ПДВ до податкового кредиту та, відповідно, можливості зменшення суми своїх податкових зобов'язань з ПДВ.

У разі порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покуппя.(п.201.10 Податкового кодексу України).

ПАТ "Укртелеком" в травні 2018р. додав до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на Відповідача за формою згідно з Додаток 8 до декларації. Однак, податковим законодавством не надано право Позивачу включати суми, вказані у відповідних заявах, до складу податкового кредиту, і, навіть подальша документальна позапланова перевірка Відповідача для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією не призведе до виникнення такого права за умови відсутності зареєстрованої податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Бездіяльність Відповідача призвела до позбавлення ПАТ "Укртелеком" можливості віднесення сплачених у складі вартості послуг оренди сум ПДВ до податкового кредиту та до додаткових витрат по погашенню податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до ч.2 ст.16 ГК України та п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України (ЦК України) одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Пунктом 4 ч.2 ст.611 ЦК України також передбачено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як відшкодування збитків.

Частини 1, 2 ст.22 ЦК України встановлюють, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст.224 ГК України закріплено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Відповідач в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим ПАТ "Укртелеком" був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 20905,90 грн.

З огляду на викладене, є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Таким чином, наявні усі елементів господарського правопорушення, наслідком якого є застосування до порушника такої міри відповідальності як зобов'язання відшкодувати спричинені збитки.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Матеріалами справи підтверджується та визнається відповідачем, що ДП "Івано-Франківський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у такий спосіб позбавивши Позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 20 905,90 грн, чим нанесено останньому збитки. .

З огляду на вищевикладене, позов про стягнення з відповідача збитків за порушення зобов'язань в сумі 20 905,90 грн обгрунтований та підлягає задоволенню.

Розгляд заяви про розстрочку виконання рішення.

14.01.2019, через канцелярію суду, від відповідача надійшла заява про розстрочку заборгованості (вих. № 09-02/40 від 14 січня 2019; вх. № 837/19) в якій зазначено, що ДП "Івано-Франківський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" позов визнає та просить суд розстрочити виконання рішення суду на 3 (три ) місяці рівними частинами.

В заяві про розстрочення виконання судового рішення відповідач зазначив що він надає послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення для замовника - Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській, а оплата за надані послуги здійснюється із державного бюджету України неритмічно та не в повному обсязі.

Звернув увагу суду на те, що підприємство виконало на даний момент робіт на 50000000 грн, які не оплачені замовником, через що виникла заборгованість з оплати праці робітникам підприємства за серпень-вересень 2018 роки та інші борги.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.

Згідно приписів ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.

Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач дійсно знаходиться у тяжкому фінансову становищі і на час звернення із заявою про надання розстрочення виконання рішення у боржника відсутні достатні грошові кошти, які можуть бути спрямовані на погашення заборгованості в повній сумі перед позивачем.

Розстрочка виконання рішення суду протягом трьох місяців сприятиме як можливості збереження господарської діяльності відповідача, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка вказує на те, що розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та має бути виправдана за конкретних обставин. В цьому випадку твердження заявника є переконливими та вказують на нездоланні причини, які оправдовують подовження виконання рішення суду. Слід зазначити, що дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, тобто розстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання.

За наведених обставин та правових норм, суд беручи до уваги обставини вказані відповідачем, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, специфіку діяльності, з метою задоволення господарських інтересів обох сторін та недопущення можливих негативних наслідків примусового виконання рішення суду у встановлені законодавством строки та реального виконання рішення, вважає за доцільне задоволити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду та розстрочити виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2019 строком на 3 (три) місяці.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 239, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення збитків за порушення зобов'язань в сумі 20 905,90 грн задоволити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Є. Петрушевича 1, м. Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний код 31790584) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії, вул. Академіка Сахарова 32, м. Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 21560766) - збитки за порушення зобов'язань в сумі 20 905,90 (двадцять тисяч дев'ятсот п'ять гривень дев'яносто копійок).

Розстрочити виконання рішення на 3 (три) місяці рівними частками із стягненням: перший місяць - 6968, 64 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень шістдесят чотири копійки), наступні два - 6968, 63 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень шістдесят три копійки).

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Є. Петрушевича 1, м. Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний код 31790584) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії, вул. Академіка Сахарова 32, м. Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 21560766) - судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.01.2019

Суддя Л.М. Неверовська