Рішення № 79517424, 24.01.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/979/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф Пак"

до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"

про стягнення 1 555 833,67 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.12.2018)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф Пак" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" про стягнення 1556421,05грн, з яких: 1551562,02грн основного боргу та 4859,03грн 3% річних, а також судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язань із оплати поставленого позивачем товару.

В якості правових підстав позову позивач вказує ст.ст. 509, 526, 530, 626, 712 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

19.11.2018 до суду від позивача надійшла заява від 14.11.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено здійснювати розгляд справи з правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.12.2018.

Ухвалою суду від 13.12.2018 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 09.01.2019.

19.12.2018 до суду від представника позивача надійшло клопотання від 18.12.2018 про долучення до матеріалів справи пояснень від 18.12.2018, копій товарно-транспортних накладних, копій рахунків-фактур поставок, за якими виникла заборгованість, копії звіту до договору про надання правової допомоги (а.с. 65-77).

У поясненнях від 18.12.2018 позивач вважає справедливим відображенням у звіті компенсації витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 45500,00грн.

Також 19.12.2018 представником позивача подано до суду заяву про зменшення позовних вимог від 18.12.2018, згідно якої позивач просить стягнути із відповідача 1551562,02грн основного боргу, 4271,65грн 3% річних (а.с. 79).

Ухвалою суду від 09.01.2019 постановлено прийняти до розгляду заяву від 18.12.2018 про зменшення позовних вимог та вважати заявленим до розгляду спір про стягнення із Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" 1551562,02грн основного боргу, 4271,65грн процентів річних; здійснювати розгляд справи в межах даної заяви; закрити підготовче провадження та призначити справу №906/979/18 до судового розгляду по суті на 24.01.2019.

В судове засідання сторони уповноважених представників не направили. На підтвердження факту направлення сторонам копії ухвали суду від 09.01.2019, судом долучено до матеріалів справи копію реєстру Ф103 на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції (судова повістка) за 14.01.2019 (а.с. 115-117).

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

16.05.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф Пак" (позивач, продавець) виставлено Приватному акціонерному товариству "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (відповідач, покупець) рахунок-фактуру №Т-00000437 за плівку п/е на суму 361968,11 грн (а.с.72). Згідно видаткової накладної №Т-00000807 від 23.05.2018 товар на суму 361968,11грн поставлено продавцем та отримано покупцем 23.05.2018 (а.с.24). Кінцева дата розрахунку, що вказана у видатковій накладній, - 07.07.2018.

06.06.2018 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №Т-00000079 за плівку п/е на суму 431505,11 грн (а.с.73). Згідно видаткової накладної №Т-00000192 від 14.06.2018 товар на суму 431505,11грн поставлено продавцем та отримано покупцем 14.06.2018 (а.с.23). Кінцева дата розрахунку, що вказана у видатковій накладній, - 29.07.2018.

20.06.2018 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №Т-00000630 за плівку п/е на суму 310424,80 грн (а.с.76). Згідно видаткової накладної №Т-00000420 від 27.06.2018 товар на суму 310424,80грн поставлено продавцем та отримано покупцем 27.06.2018 (а.с.25). Кінцева дата розрахунку, що вказана у видатковій накладній, - 11.08.2018.

04.07.2018 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №Т-00000078 за плівку п/е на суму 286142,23 грн (а.с.74). Згідно видаткової накладної №Т-00000193 від 12.07.2018 товар на суму 286142,23грн поставлено продавцем та отримано покупцем 12.07.2018 (а.с.26). Кінцева дата розрахунку, що вказана у видатковій накладній, - 26.08.2018.

18.07.2018 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №Т-00000287 за плівку п/е на суму 291521,77 грн (а.с.75). Згідно видаткової накладної №Т-00000347 від 21.07.2018 товар на суму 291521,77грн поставлено продавцем та отримано покупцем 21.07.2018 (а.с.26). Кінцева дата розрахунку, що вказана у видатковій накладній, - 04.09.2018.

Оплату товару, здійсненого відповідачем згідно платіжного доручення №9963 від 07.09.2018 на суму 130000,00грн (а.с.41), зараховано позивачем в рахунок часткового погашення заборгованості за товар, поставлений згідно рахунку фактури №Т-00000437 та видаткової накладної №Т-00000807, що позивач підтверджує оборотно-сальдовою відомістю (а.с.27).

Таким чином, станом на дату звернення зі позовом до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за поставлений товар у сумі 1551562,02грн.

Після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено часткову оплату боргу на загальну суму 260000,00грн згідно платіжних доручень №12997 від 17.12.2018 на суму 20000,00грн, №13024 від 18.12.2018 на суму 20000,00грн, №13060 від 19.12.2018 на суму 4016,55грн, №13059 від 19.12.2018 на суму 15983,45грн, №13174 від 20.12.2018 на суму 20000,00грн, №13242 від 21.12.2018 на суму 20000,00грн, №13288 від 22.12.2018 на суму 20000,00грн, №13336 від 26.12.2018 на суму 20000,00грн, №13432 від 27.12.2018 на суму 20000,00грн, №13598 від 04.01.2019 на суму 20000,00грн, №13706 від 09.01.2019 на суму 20000,00грн, №13773 від 10.01.2019 на суму 20000,00грн, 14191 від 23.01.2019 на суму 20000,00грн, №14258 від 24.01.2019 на суму 20000,00грн (а.с.90-97, 109-111, 113-114).

Заборгованість відповідача станом на час розгляду справи становить 1291562,02грн.

2. Норми права, які застосував господарський суд, та висновок суду за результатами розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

3. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 1551562,02грн.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов'язки.

Домовленість сторін відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Суд встановив, що заборгованість відповідача станом на 07.11.2018 (дату позову) в сумі 1 551 562,02 грн включає в себе заборгованість:

- згідно видаткової накладної №Т-00000807 від 23.05.2018 на суму 231968,11грн;

- згідно видаткової накладної №Т-00000192 від 14.06.2018 на суму 431505,11грн;

- згідно видаткової накладної №Т-00000420 від 27.06.2018 на суму 310424,80грн;

- згідно видаткової накладної №Т-00000193 від 12.07.2018 на суму 286142,23грн;

- згідно видаткової накладної №Т-00000347 від 21.07.2018 на суму 291521,77грн.

Як зазначалося вище, ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" після відкриття провадження у справі здійснено часткову сплату основного боргу на загальну суму 260000,00грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення позивача з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи, що ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" частково сплачено на рахунок позивача суму заборгованості, що підтверджується наданими до суду доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 260000,00грн основного боргу, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати товару в повному обсязі не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1291562,02 грн підлягають задоволенню.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 4271,65грн 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ч.2 ст.67 Кодексу законів про працю України загальним вихiдним днем є недiля.

Під час визначення розміру 3% річних за невиконання відповідачем умов договору слід враховувати положення ст.253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом за допомогою калькулятора інформаційно-пошукової системи "Ліга", судом встановлено, що заборгованість відповідача за вказаний період становить 4619,09 грн:

- згідно видаткової накладної №Т-00000807 від 23.05.2018:

1) за період із 08.07.2018 по 06.09.2018 на суму заборгованості 361968,11грн - 1814,80грн;

2) за період із 07.09.2018 по 10.09.2018 на суму заборгованості 231968,11 - 76,26грн;

- згідно видаткової накладної №Т-00000192 від 14.06.2018 за період із 31.07.2018 по 10.09.2018 - 1489,58грн;

- згідно видаткової накладної №Т-00000420 від 27.06.2018 за період із 12.08.2018 по 10.09.2018 - 765,43грн;

- згідно видаткової накладної №Т-00000193 від 12.07.2018 за період із 28.08.2018 по 10.09.2018 - 329,26грн;

- згідно видаткової накладної №Т-00000347 від 21.07.2018 за період із 05.09.2018 по 10.09.2018 - 143,76грн.

Враховуючи положення ст.14 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення 4271,65грн 3% річних, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 18.12.2018.

5. Розподіл судових витрат між сторонами.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Оскільки сплата боргу ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" в розмірі 260000,00грн відбулася після пред'явлення позову до суду, а спір виник внаслідок неправомірних дій ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль", зокрема, порушення підприємством своїх зобов'язань, суд вважає за необхідне судовий збір в цій частині покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, судовий збір в повному обсязі покладається на відповідача.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати та професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; підлягають відшкодуванню не лише фактично сплачені кошти за надані адвокатом послуги (виконані роботи), а й відшкодування коштів, що підлягають до сплати іншою стороною або третьою особою; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги від 02.09.2018, укладеного між ТОВ "Тріумф Пак" та адвокатським об'єднанням "Група адвокатів України" (а.с.28-29) та копію додаткової угоди від 02.11.2018 до договору про надання правової допомоги від 02.09.2018 (а.с.54), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 серії №5316 від 28.09.2012 (а.с.30), довіреність від 02.09.2018 (а.с.31). Також позивачем надано копію звіту від 18.12.2018 до договору про надання правової допомоги від 02.09.2018, згідно якого сторони погодили фактичний обсяг правової допомоги, наданої адвокатом, та встановили її вартість у розмірі 45500,00грн (а.с.77).

Суд враховує критерії того, що дана справа є нескладною в розумінні ст.12 ГПК України, при цьому виконані адвокатом роботи (надані послуги) не пов'язані із застосуванням значного обсягу законодавства, у зв'язку з цим, дійшов висновку про обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу на суму 20000,00грн. В задоволенні вимог про стягнення із відповідача 25500,00грн витрат на правову допомогу суд відмовляє.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф Пак" (08132, Київська обл., м.Вишневе, вул.Зелена, 12, ідентифікаційний код 34600884) до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., м.Радомишль, вул.Микгород, 71, ідентифікаційний код 05418365) задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 260000,00грн основного боргу.

3. Стягнути із Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., м.Радомишль, вул.Микгород,71, ідентифікаційний код 05418365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф Пак" (08132, Київська обл., м.Вишневе, вул.Зелена, 12, ідентифікаційний код 34600884):

- 1291562,02 грн основного боргу;

- 4271,65грн відсотків річних;

- 23337,51грн судового збору;

- 20000,00грн витрат на правову допомогу.

4. В частині стягнення 25500,00грн витрат на оплату послуг адвоката відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 31.01.19

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2, 3 - сторонам (рек. з пов.).