Рішення № 79517240, 24.01.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2019м. ДніпроСправа № 904/4817/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТИМАЛ ТРЕЙД", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення у розмірі 107 972 614,47грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 дов. № 75 від 13.12.2018 . дов. № 21 від 27.12.2017

від відповідача ОСОБА_2 дов. № 183 від 16.10.2018

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТИМАЛ ТРЕЙД" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (далі - Відповідач) про стягнення курсової різниці у розмірі 107 972 614,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки №17-0741-02 від 01.10.17 в частині сплати боргу, внаслідок чого виникла заборгованість, встановлена рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області по справам № 904/3/18 та 904/1850/18.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що заявлена до стягнення сума курсової різниці, не сплачена у зв’язку з фінансовими труднощами та існування арешту рахунків підприємства.

Ухвалою суду від 20.12.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представника позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.

Згідно положень ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 24.01.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши зміст та підстави вимог і заперечень сторін щодо предмета позову, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець) укладено договір поставки № 17-0741-02 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується оплатити та прийняти такий товар (п. 1.1. договору).

Детальна інформація про кількість і якість товару міститься у Специфікаціях. Специфікації на товар, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін, є невід’ємною частиною договору (п. 3.1. договору).

Сторони погодили, що об’єм поставки за даним договором визначається як сума об’ємів за всіма специфікаціями, за якими поставлявся товар за цим договором (п. 4.1. договору).

Поставка товару за даним договором здійснюється на умовах СРТ – станція Кам’янське, Придніпровської залізниці (ІНКОТЕРМС-2010) (п. 4.2. договору).

Ціни на товар визначаються в гривнях в еквіваленті до іноземної валюти долара США без урахування ПДВ, і вказуються в Специфікаціях на кожен договірний період в еквіваленті, вираженому в доларах США (п. 5.1. договору).

Для цілей оплати ціни на товар, доплати та знижки, зазначені у Специфікації в еквіваленті, вираженому в доларах США, підлягають перерахунку за курсом НБУ UAH/USD, встановленому на 00:00 годин дати оплати (п. 5.2. договору).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що ціни на товар установлюються, виходячи з умов поставки, вказаних у п. 4.2. договору.

Розрахунки за товар здійснюються у національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у договорі (п. 6.1. договору).

Оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 25 календарних днів після дати поставки (п. 6.2. договору).

Партія товару вважається повністю оплаченою, якщо сума фактично здійснених покупцем платежів у гривнях за цю партію товару, перерахована в еквівалент, виражений в доларах США, за офіційним курсом НБУ UAH/USD, встановленому на 00:00 годин дати фактичної оплати цієї партії товару, дорівнює вартості в еквіваленті, вираженому в доларах США, цієї партії товару, розрахованої з урахуванням доплат/знижок, фактичної ваги і фактичних якісних характеристик цієї партії товару (п. 6.2.1. договору).

Рахунки-фактури на товар оформлюються постачальником в день поставки партії товару в національній валюті України - гривні, виходячи з перерахунку в гривні, за офіційним курсом НБУ UAH/USD, встановленому на 00:00 годин дати поставки партії товару, ціни товару в еквіваленті, вираженому в доларах США, які діяли у поточному договірному періоді поставки (з базовим вмістом заліза та базовим вмістом дріб’язку), а також доплат/знижок до ціни товару в еквіваленті, вираженому в доларах США, які діяли в поточному договірному періоді поставки за зміну якісних характеристик товару (вміст заліза, вміст дріб’язку). Для оформлення рахунків-фактур використовується вага партії товару, вказана в залізничній накладній та фактичні якісні характеристики товару (вміст заліза, вміст дріб’язку), вказані у сертифікаті якості виробника (п. 6.2.2. договору).

У випадку, якщо сума фактично здійснених покупцем платежів у гривнях за конкретну партію товару, перерахована в еквівалент, виражений в доларах США, за офіційним курсом НБУ UAH/USD, встановленому на 00:00 годин дати фактичної оплати цієї партії товару, перевищує вартість в еквіваленті, вираженому в доларах США, цієї партії товару, розраховану з урахуванням доплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик цієї партії товару, то сума перевищення в еквіваленті, вираженому в доларах США, враховується як часткова оплата вартості наступної партії товару в еквіваленті, вираженому в доларах США (п. 6.2.3. договору).

У випадку, якщо сума фактично здійснених покупцем платежів у гривнях за конкретну партію товару, перерахована в еквівалент, виражений в доларах США, за офіційним курсом НБУ UAH/USD, встановленому на 00:00 годин дати фактичної оплати цієї партії товару, є недостатньою для оплати вартості в еквіваленті, вираженому в доларах США, цієї партії товару, розрахованої з урахуванням доплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик цієї партії товару, то недостатня сума в еквіваленті, вираженому в доларах США, повинна бути додатково сплачена покупцем в гривнях, за офіційним курсом НБУ UAH/USD, встановленому на 00:00 годин дати фактичної оплати. Корегування вартості партії товару в гривні оформлюється корегувальними рахунками та податковими накладними на дату оплати партії товару (п. 6.2.4. договору).

Оплата партії товару здійснюється на підставі оригіналів або факсимільних копій рахунків-фактур (з подальшим наданням оригіналів) (п. 6.3. договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (п. 6.4. договору).

В силу вимог п. 7.9. договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю - згідно кількості, зазначеній у залізничній накладній; за якістю - згідно якості, зазначеній у сертифікаті якості.

Сторони встановили відповідальність за порушення строків оплати поставленого товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки (п. 8.1. договору).

За відмову від приймання та/або оплати товару за даним договором покупець зобов’язується оплатити штраф в розмірі 50% від вартості такого товару (п. 8.3. договору).

Даний договір вступає в силу з 01.11.2017 та діє до 31.12.2018 (п. 13.8. Додаткової угоди № 2).

На виконання умов договору, протягом жовтня - листопада 2017 року позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 357 202 634,36 грн., що станом на дату поставки, еквівалентно 13 383 508, 92 доларів США.

30.11.2017 року між Сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 відповідно до умов якої Сторони домовились встановити еквівалент ціни поставленого ОСОБА_3 в іноземній валюті - доларах США. Еквівалент ціни поставленого ОСОБА_3 в доларах США, {визначається Сторонами шляхом перерахунку (конвертації) ціни ОСОБА_3 в гривнях зазначеної в Рахунках (рахунках-фактурах) за офіційним курсом доларів США, що встановлений Національним банком України (НБУ) на день поставки ОСОБА_3 (курс UAH/USD). Відповідно до умов вищевказаної Додаткової угоди Сторони домовились, що оплата Відповідачем ОСОБА_3 за Договором має здійснюватися в національній, валюті України (гривні) шляхом перерахування Відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача, зазначений в Договорі. Відповідач зобов'язався сплатити Позивачу еквівалент грошового зобов'язання (боргу) в доларах США, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок Позивача, зазначений в Договорі. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається Відповідачем за офіційним курсом доларів США, який встановлений НБУ на день здійснення платежу

Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди № 1 від 30.11.2017 року до Договору Відповідач визнав наявність заборгованості (загальну суму боргу) перед Позивачем за Договором, яка станом на дату підписання Додаткової угоди становила еквівалент 13 383 508,92 доларів США 92 центів.

Протягом грудня 2017 р. - березня 2018 р. Позивачем було поставлено Відповідачу залізорудну сировину (ОСОБА_3) на загальну суму, що еквівалентна 38 942 511,23 доларів США.

02.04.2018 року між Сторонами було укладено Додаткову угоду № 3, якою внесено зміни до Договору, дію угоди Сторони поширили на правовідносини, що виникли між ними з моменту підписання Договору.

Відповідно до умов підпункту 5.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 02.04.2018 р.) сторони погодили встановити еквівалент ціни ОСОБА_3 в іноземній валюті - доларах США. Еквівалент ціни ОСОБА_3 в доларах США вказується в Специфікаціях (або інших додатках до Договору). У разі відсутності інформації про еквіваленті ціни ОСОБА_3 в Специфікації (або інших додатках до Договору) еквівалент ціни ОСОБА_3 визначається Сторонами шляхом перерахунку (конвертації) ціни ОСОБА_3 в гривнях, зазначеної в Рахунках (рахунках-фактурах) за офіційним курсом доларів США, який встановлений Національним банком Україна (НБУ) на день поставки ОСОБА_3 (курс UAH/USD).

Пунктом 6 Додаткової угоди від 02.04.2018 р. до Договору передбачено, що Відповідач визнав наявність заборгованості (загальну суму боргу) перед Позивачем за Договором, яка станом на дату підписання Додаткової угоди становила еквівалент 38 942 511,23 доларів США.

На виконання умов Договору протягом квітня-травня 2018 року Позивачем було поставлено Відповідачу ОСОБА_3 на загальну суму, що еквівалентна 17 153 377,64 доларів США.

Таким чином, Позивачем на користь Відповідача було поставлено ОСОБА_3 на загальну суму еквівалентну 69 479 397.79 доларів США = 13 383 508.92 доларів США + 38 942 511.23 доларів США + 17 153 377.64 доларів США

Оскільки поставлений Позивачем ОСОБА_3 не було оплачено Відповідачем у повному обсязі, ТОВ “ОПТИМАЛ ТРЕЙД” звернулось з відповідними позовами про стягнення заборгованості за Договором до суду.

Господарським судом Дніпропетровської області розглядались справа № 904/3/18 та справа № 904/1850/18 за позовними заявами ТОВ “ОПТИМАЛ ТРЕЙД” до ПАТ “ДМК” про стягнення заборгованості за Договором.

Рішенням суду у справі № 904/3/18 від 08.02.2018 р. було, зокрема, встановлено, що “станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за період поставки з 01.10.2017 по 30.11.2017 складає еквівалент 13 383 508 доларів США 92 центи, що на 19.01.2018 становить 385 143 727.19 грн., що підтверджується матеріалами справи, визнається відповідачем та підлягає до стягнення”, у зв'язку з чим за вказаним рішенням з Відповідача на користь Позивача було стягнуто 385 143 727,19 грн. заборгованості за Договором.

Рішенням суду у справі № 904/1850/18 від 31.07.2018 р. було, зокрема, встановлено, що “на виконання умов договору позивачем, у період грудень 2017-березень 2018, було поставлено відповідачу продукцію передбачену умовами договору та Специфікаціями, що підтверджується наданими в матеріали справи залізничними накладними, видатковими накладними та рахунками на оплату поставленої продукції на загальну суму 38 942 511,23 дол. США. Окрім того, протягом квітня-травня 2018 позивачем було поставлено товар на загальну суму, еквівалентну 17 153 377,64 дол. США. Таким чином, відповідачу, за період грудень 2017 - травень 2018 було поставлено товар на загальну суму 56 095 888,87 дол. США. Відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару. Станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений за договором товар складає 56 095 888,87 дол. США, що на 22.04.2018 складає 1 475 622 831,72 грн.”

За вказаним рішенням з Відповідача на користь Позивача було стягнуто 1 475 622 831,72 грн. заборгованості за Договором.

На виконання вказаних вище рішень суду видані відповідні накази про примусове виконання рішень.

02 жовтня 2018 року між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду № 5 до Договору (надалі - Додаткова угода № 5 від 02.10.2018) за умовами якої: сторони дійшли згоди зафіксувати розмір поточної заборгованості Покупця перед Постачальником за поставлену згідно Договору Продукцію та закріпити її розмір в еквіваленті, вираженому у доларах США, який розрахований за офіційним курсом НБУ ЦАНШ8В на день здійснення поставки Продукції. Також Позивач та Відповідач у зазначеній Додатковій угоди погодили, що на дату підписання цієї Додаткової угоди розмір поточної заборгованості Покупця перед Постачальником складає еквівалент 69 479 397,79 доларів США.

Окрім того, Додатковою угодою від 02.10.2018 р. сторони підтвердили, що частина заборгованості в сумі 1 860 766 558,91 грн. стягнута з Покупця на користь Постачальника відповідно до рішень Господарського суду Дніпропетровської області, про які зазначалося вище.

Також, згідно умов Додаткової угоди від 02.10.2018 р. Відповідач зобов'язався протягом 5 календарних днів з моменту укладення Додаткової угоди сплатити Постачальнику курсову різницю, яка визначається за наступною формулою:

Курсова різниця = “Загальна сума боргу (еквівалент доларів США в гривнях за курсом НБУ UAН/USD на день здійснення платежу та/або вимоги Постачальника згідно п. 1 Додаткової угоди)” відняти “Частину заборгованості, стягнуту в судовому порядку (згідно п. 2 Додаткової угоди)”.

Станом на дату звернення до суду Відповідач свої зобов'язання в частині сплати курсової різниці не виконав, у зв'язку із чим ТОВ “ОПТИМАЛ ТРЕЙД” звернувся із цим позовом про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Позивач розрахував курсову різницю за формулою: загальна сума боргу (еквівалент доларів США в гривнях за курсом НБУ UAH/USD на день здійснення платежу та/або вимоги постачальника згідно п. 1 Додаткової угоди № 4) відняти частину заборгованості, стягнуту в судовому порядку (згідно п. 2 додаткової угоди № 4):

- загальна сума боргу - еквівалент доларів США в гривнях станом на 26.10.2018 склала 1 860 766 558 грн. 91 коп. (69 476 397 дол. США сума заборгованості в еквіваленті Доларів США х 28,335582 курс НБУ UAH/USD на 26.10.2018);

- частина заборгованості, стягнута в судовому порядку – 1 860 766 558 грн. 91 коп.

Курсова різниця становить 107 972 614, 47 грн. (1 968 739 173 грн. 38 коп. – 1 860 766 558 грн. 91 коп.).

Доказів здійснення оплати поставленого товару відповідач на час розгляду справи не надав, свої зобов'язання в частині сплати курсової різниці не виконав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також; з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до норм ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Тобто, сторони договору мають право фактично зафіксувати еквівалент ціни договору (зобов'язання) в доларах США або в будь-якій іншій іноземній валюті.

Згідно із ч. 1-2 ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України.

Отже, якщо у договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті та передбачено, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, оскільки боржник не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, стягненню підлягає сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову (заяви про збільшення позовних вимог).

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.06.2017 у справі № 910/2013/16.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, наявність заборгованості з оплати курсової різниці у розмірі 107 972 614 грн. 47 коп. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Строк сплати курсової різниці (п. 3 додаткової угоди №5) є таким, що настав.

Доказів сплати курсової різниці у вказаному розмірі відповідач не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову не спростував.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача курсової різниці у розмірі 107 972 614 грн. 47 коп., є правомірними.

Щодо викладених у відзиві на позов посилань відповідача на фінансові труднощі, пов’язані з наявністю арештів на розрахункових рахунках та інших чинників, що стали причиною порушення з його боку договірних зобов’язань, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за спірним договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від фінансових складнощів відповідача, обумовлених різноманітними чинниками про які вказує відповідач у своєму відзиві на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Положення аналогічно змісту містяться і у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до п. 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Таким чином, посилання відповідача на фінансові труднощі не звільняє його від відповідальності.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, чим порушив умови укладеного з позивачем договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 107 972 614 грн. 47 коп. курсової різниці - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Соборна, буд. 18-Б, ідентифікаційний код 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, ідентифікаційний код 41583742) 107 972 614 грн. 47 коп. курсової різниці, 616 700 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.01.2019

Суддя О.В. Ліпинський