Ухвала суду № 79516119, 28.01.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13845/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючої - судді Бенца К.К.,

при секретарі - Вереш А.В.

з участю прокурора – Цар І.І.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2

перекладача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження №308/13845/18 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018070000000411 про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді судді Ужгородського міськрайонного суду знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018070000000411 про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 369 КК України.

Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 03.12.2018 р. обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 2-ох місяців – до 01 лютого 2019 року.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою до двох місяців у зв’язку із наявними ризиками передбаченими КПК України, що не зменшились на час розгляду справи та з метою запобіганню спробам переховуватися від суду. Просив врахувати те, що судами м. Києва та м. Одеса, стосовно обвинуваченого, який знаходився під іменем Зарандія Гіоргі, обирались запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, проте останній перебуваючи під заставою у інших кримінальних провадженнях, продовжував злочинну діяльність. В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою просив відмовити.

Захисник обвинуваченого заявив в судовому засіданні клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, яке подав у письмовому вигляді. Вказав на те, що підсудний не має на меті уникати кримінальної відповідальності, так як вину визнає частково і має намір довести свою невинуватість у пред’явленні інших обвинувачень. Водночас, просив врахувати, що обвинувачений раніше не був судимий, потерпіла не подала цивільний позову та претензій до обвинуваченого не пред’являла. Вважає, що підозра у вчиненні злочину є недостатньо обґрунтованою. В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою просив відмовити за недоведеністю наявних ризиків.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав доводи захисника. Заперечив факт переховування від суду.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, виходячи з вимог ст.331 КПК України суд приходить до наступного.

До спливу строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків. Застосування таких заходів завжди пов’язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії викладені вище.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, суд враховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2, у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких він обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями 177 КПК України, що стали підставою для обрання слідчим суддею відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров’я обвинуваченого суду не надано.

Судом встановлено наявність ризиків можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду, враховуючи, дані про особу обвинуваченого, який має зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, громадянин ОСОБА_4, не працює, що свідчить про відсутність тісних соціальних звязків на території України та підтверджує ризик переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, свідчить про обґрунтованість наявності таких ризиків та про неможливість їх уникнення при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів. Тому, на думку суду, існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, залишається високим.

Що стосується доводів сторони захисту відносно того, що підозра у вчиненні злочину є недостатньо обґрунтованою, суд виходить з наступного.

Суд , виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182)

Зокрема, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на те, що такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Водночас суд вважає, що вік та стан здоров’я ОСОБА_2 дозволяють та не перешкоджають продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоров’я ОСОБА_2 перешкоджає продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, яке йому інкримінуються, тяжкістю покарання, яке йому загрожує згідно санкцій статтей, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 та доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 до двох місяців.

Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_2 та тяжкості предявленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обовязків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 (Gogokhia Nika (fatzer’s name Kakhaberi) – ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 (Gogokhia Nika (fatzer’s name Kakhaberi), ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ОСОБА_4, документованого паспортом громадянина ОСОБА_4 11ВВ59675, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 369 КК України, на період судового розгляду, але не більше ніж на 60 днів, а саме по 28 березня 2019 року.

Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9 для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено і проголошено 29.01.2019 року о 09 год. 50 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5