Рішення № 79516084, 25.01.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5120/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2019 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - Малюк В.М.,

при секретарі - Матіко Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, справу за адміністративним позовом громадянки Австрії ОСОБА_2, в інтересах якої виступає адвокат ОСОБА_3, до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, в інтересах якого виступає адвокат ОСОБА_3 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з вказаним адміністративним позовом, мотивуючи його тим, що постановою начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Живицького В.А. від 26 квітня 2018 року її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.481 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян - на суму 17 000 грн.

Згідно вказаної постанови, 23.07.2015 року громадянка Австрії ОСОБА_2 ввезла на митну територію України автомобіль марки «Ford», модель «Mondeo», ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак Словаччини - НОМЕР_2 в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» та повинна була його вивезти з митної території України у визначений законодавством термін, тобто в термін до 23.07.2016 року включно, але не зробила цього і тим самим перевищила граничний термін тимчасового ввезення.

Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки викладені в постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні ознаки порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.481МК України. Зазначає, що ввезла автомобіль марки «Ford», модель «Mondeo», ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак Словаччини - НОМЕР_2 для власного користування. Під час його користування він потребував ремонтних робіт, у зв'язку з чим вона передала його майстру для ремонту. Однак, даний автомобіль їй не було повернуто, а тому вона була змушена звернутися до органів внутрішніх справ, внаслідок чого було порушено кримінальне провадження. Вказує, що оскільки вона, всупереч її волі, протиправно позбавлена автомобіля, то не може нести відповідальність за його подальше перебування та вивезення.

За таких обставин позивачка просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Живицького В.А. від 26 квітня 2018 року №0137/30500/18 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.481 МК України.

В порядку встановленому КАС України представник відповідача надав відзив на позов, в якому повністю заперечує обставини, викладені в адміністративному позові, та вважає, що на ОСОБА_2 накладено стягнення правомірно, а оскаржувана постанова є законною. Так, відзив обґрунтовує тим, що 09.01.2018 року о 05 год. 05хв. в зону митного контролю на ділянку «Вїзд в Україну» митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав пасажирський мікроавтобус марки «Renault», моделі «Trafic», реєстраційний номерний знак України - НОМЕР_3, у якому в якості пасажира слідувала громадянка Австрії ОСОБА_2, яка прямувала у приватних справах з Угорщини в Україну. Під час проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних: АСМО "Інспектор" та "ЄАІС ДФС України, встановлено що 23.07.2015 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС громадянкою Австрії ОСОБА_2, ввезено легковий автомобіль марки «Ford», модель «Mondeo», ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак Словаччини - НОМЕР_2 в режимі тимчасового ввезення до 1 року. У вказаний термін автомобіль вивезено за межі митної території України не було. Громадянка Австрії ОСОБА_2 до митного органу із заявою про продовження терміну перебування вказаного транспортного засобу на митній території України не зверталась. Що стосується порушеного кримінального провадження за заявою ОСОБА_2, то таке досліджувалося під час винесення оскаржуваної постанови та митницею було взято до уваги те, що таке закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення. Оскільки постанова винесена правомірно, то просить суд відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися своєчасно і належним чином, однак ОСОБА_3 подав суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю та просить суд розглянути справу у його відсутності.

Представник Закарпатської митниці ДФС в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, однак подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. В задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частиною 1 стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2018 року о 05 год. 05 хв. в зону митного контролю на ділянку «Вїзд в Україну» митного посту «Тиса», Закарпатської митниці ДФС заїхав пасажирський мікроавтобус марки «Renault», моделі «Trafic», реєстраційний номерний знак України - НОМЕР_3, у якому в якості пасажира слідувала громадянка Австрії ОСОБА_2, яка прямувала у приватних справах з Угорщини в Україну. Під час проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних: АСМО "Інспектор" та "ЄАІС ДФС України, встановлено що 23.07.2015 року громадянка Австрії ОСОБА_2 ввезла на митну територію України автомобіль марки «Ford», можель «Mondeo», ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак Словаччини - НОМЕР_2 в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» та повинна була його вивезти з митної території України у визначений законодавством термін, тобто в термін до 23.07.2016 року включно, але не зробила цього і тим самим перевищила граничний термін тимчасового ввезення. Документів, які б свідчили про наявність обставин непереборної сили, аварії або протиправних дій третіх осіб громадянка ОСОБА_2 Закарпатській митниці ДФС не надала. Таким чином, на підставі протоколу про порушення митних правил №0137/30500/17 від 09.01.2018 року; витягу з бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС та інших матеріалів, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 481 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України (далі - МК України), тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Згідно з ч. 2 ст. 380 МК України, транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є обєктом оподаткування митними платежами.

Частиною 5 ст. 380 МК України передбачено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Згідно з ч. 1 ст. 103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання..

Згідно з ч. 1 ст. 112 МК України, митний режим транзиту завершується тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

Диспозиція ч. 3 ст. 481 МК України визначає склад адміністративного правопорушення, яке полягає у перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб.

Санкція даної норми передбачає накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 481 МК України починається з моменту закінчення визначеного строку для вивезення автомобіля, ввезеного в режимі «тимчасове ввезення» і триває упродовж всього часу невиконання вимоги.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Згідно ст. 522 МК України справу про порушення митних правил розглянув уповноважений орган. При винесенні постанови дотримані вимоги ст.ст. 523-527 МК України.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 до митниці із заявою про неможливість вивезення автомобіля не зверталася, однак подала заяву про кримінальне правопорушення до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, згідно якої вона залишила свій автомобіль марки «Ford», модель «Mondeo», ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак Словаччини - НОМЕР_2 , на ремонт невстановленій особі, в смт. Середнє, Ужгородського району, однак кожен раз коли вона телефонувала невстановленій особі, щодо повернення даного автомобіля, невідомий повідомляв, що автомобіль ще на ремонті. 14 липня 2016 року було розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016070030002424 по заяві ОСОБА_2, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч.1 ст. 190 КК України.

З досліджених судом матеріалів кримінального провадження №12016070030002424 від 14 липня 2016 року підтверджується факт звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів з даною заявою, однак згідно наявного в матеріалах провадження клопотання ОСОБА_2 від 21 вересня 2016 року, остання клопоче перед органом досудового розслідування про закриття кримінального провадження.

Крім цього, як слідує з пояснень ОСОБА_2, даних органу досудового розслідування, остання стверджує, що їй відомо, що її хлопець ОСОБА_4 віддав автомобіль на ремонт, однак їй не було відомо, що такий продав автомобіль, на даний час шкоду завдану злочином їй відшкодовано та ніяких претензій вона ні до кого не має, а тому просить кримінальне провадження закрити.

На підставі поданого ОСОБА_2 клопотання, 11 жовтня 2016 року, кримінальне провадження №12016070030002424 від 14 липня 2016 року, постановою слідчого Димнич В.М. було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

З огляду на викладені вище, встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження ОСОБА_2, що вказані як підстава для задоволення позову ті обставин, що автомобіль протиправно, проти її волі, вибув з її володіння, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, є надуманими та на думку суду, сформульовані виключно як спосіб захисту, що спрямований на уникнення від адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку відсутні будь-які законні та обґрунтовані підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 288 КУпАП, ст. ст. 103, 112, 381, 467 МК України, керуючись ст. ст. 77, 90, 162, 242, 268-272, 286, 293, 295, 297 КАС, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову громадянки Австрії ОСОБА_2, в інтересах якої виступає адвокат ОСОБА_3, до Закарпатської митниці ДФС, про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст.286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 січня 2019 року.

Суддя В.М. Малюк