Рішення № 79514448, 10.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 755/9583/18

Провадження № 2/761/2270/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року Шевченківського районного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.,

та представників учасників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Валіон» про визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

У червні 2017 ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Валіон» (далі - відповідач 2), в якому просила суд визнати договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна від 18 травня 2018 року, укладений між позивачем та відповідачем 1, стягнути з відповідача 1 на свою користь суму отриманих коштів за договором про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна від 18 травня 2017 року в розмірі 52 000 грн., що за курсом дол. США (1 дол. США складає 26,00 грн.) еквівалентно 2000 дол. США. та судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 травня 2018 року ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_3 було укладено з TOB «Валіон» договір про надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг. За цим договором Виконавцем TOB «Валіон» було надано інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги, які пов'язані з пошуком житлового приміщення та запропонована трикімнатна квартира площею 82,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

29 травня 2018 року ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_3 був направлений лист до TOB «Валіон» згідно якого, останньому було необхідно звернутись до продавців квартири щодо надання необхідної інформації щодо квартири, яка продається та перевірити її.

Також TOB «Валіон» необхідно було розглянути ці документи, перевірити їх (та завірити) й зробити висновок (письмово) щодо можливості придбання квартири, відсутності прав на неї в третіх осіб й достатності документів для здійснення операції з продажу квартири по АДРЕСА_1.

Згідно заяви TOB «Валіон» від 08 червня 2018 року було затверджено, що згідно перевірок, виконаних в ході підготовки документів до продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 порушень не виявлено, протипоказань до укладення правочину не має, проте TOB «Валіон» не було надано документів зазначених в листі від 29 травня 2018 року.

18 травня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Станом на 25.06.2018 року відповідач не виконав умови п.3.1.2. договору про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна та в зазначений строк не передав позивачу повний пакет документів. Відповідачем було надано лише копію договору позики грошей від 1 червня 2017 року, копію договору іпотеки від 1 червня 2017 року, копію договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 20 листопада 2017 року, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та копію інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

На виконання п.4.1. договору про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна від 18 травня 2018 року позивачем було сплачено аванс відповідачу 1 у розмірі 52 000 грн., за курсом 1 дол. США =26.00 грн., що еквівалентно 2000 дол. США.

Відповідно до договору позики грошей від 01.06.2017 року ОСОБА_4 надала ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 1 209 734 гривень, що згідно курсу НБУ на день укладення договору еквівалентно 45 980 доларів США, по 01 вересня 2017 року включно без сплати відсотків, а ОСОБА_7 зобов'язалась повернути зазначені кошти по 01 вересня 2017 року включно.

Для забезпечення виконання договору позики грошей укладеного 01.06.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 01 червня 2017 року було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки є квартира під номером АДРЕСА_1., загальною площею 82,8 кв.м., що складається з трьох кімнат жилою площею 53,8 кв.м.

20.11.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7,, ОСОБА_8, ОСОБА_9 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

У договорі позики грошей від 1 червня 2017 року, договорі іпотеки від 1 червня 2017 року, договорі про задоволення вимог іпотекодержателя від 20 листопада 2017 року та договорі про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна не зазначено про сімейний стан сторін договору, та про можливість порушення під час здійснення правочину прав членів їх сімей.

Оскільки, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, слід вважати, що попередній договір купівлі-продажу квартири підлягає нотаріальному посвідченню. Нотаріальної форми не було дотримано, отже, у відповідності до ст. 220 ЦК України такий договір є нікчемним.

Таким чином, на думку позивача наявні всі підстави для визнання договору від 18.05.2018 року недійсним, а на підставі цього - повернення коштів, які були сплачені позивачем.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в уточненій позовній заяві, та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, адже оспорюваний договір є договором про наміри, в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору. Тому він не вважається попереднім договором і до нього не застосовуються вимога щодо обов'язкового нотаріального посвідчення.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Згідно положень ч. 1 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомленого відповідача 1.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.06.2018 року матеріали даної цивільної справи направлено до Шевченківського районного суду м. Києва.

11.09.2018 року вказана справа надійшла до провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А., а ухвалою судді від 13.09.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою судді від 13.09.2018 року заяву представника ОСОБА_1 в інтересах позивача від 26.06.2018 року про забезпечення позову у даній цивільній справі повернуто.

Ухвалою суду від 27.11.2018 року клопотання про витребування доказів представника позивача від 27.11.2018 року залишено без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 травня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено Договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір про наміри) (а.с. 11-13).

Згідно п.2.1. Договору про наміри, об'єкт нерухомого майна є трикімнатна квартира площею 82,80 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться у власності на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 20.11.2017 року, який був зареєстрований приватним нотаріусом Івановою С.М. №1742 20.11.2017 року.

Сторони домовились, що зобов'язались укласти (нотаріально посвідчити) Договір купівлі-продажу об'єкту (п. 2.1.) не пізніше 30.06.2018 року 16 год. 00 хв. (п. 2.2. Договору про наміри).

У п.3.1.2. Договору про наміри зазначено, що продавець зобов'язується надати документи, які підтверджують право власності на об'єкт, паспорт(а),свідоцтво(а) про народження, картка(и) платника (ів) податку (ідентифікаційні коди) власника(ів) та співвласника(ів) об'єкт, технічний паспорт, витяг з реєстру речових прав про реєстрацію права власності, свідоцтво про шлюб/розлучення, заяву (згоду) подружжя, довідку про осіб, які зареєстровані та проживають на території об'єкту (форма №3 з ЖЕКу), довідку про відсутність боргів з електропостачання, довідку про відсутність заборгованостей по оплаті комунальних платежів, газу, опалення, водопостачання, довідку з психіатричного диспансеру (за вимогою СТОРОНИ 2 або нотаріуса), експертну оцінку, виписку з рішення виконкому з питань дозволу укладання угод з малолітніми та неповнолітніми або недієздатними, якщо такі є співвласниками або прописані в квартирі. Підгодовувати (сплатити) пакет документів, необхідний для укладання договору купівлі-продажу. Копії всіх документів та довідок, які перераховані в цьому пункті, а також документів та довідок, які витребуватиме нотаріус, необхідно передати Покупцю або його представнику не пізніше ніж за 7 діб до підписання основного договору. Відсутність повного пакету документів на момент нотаріального посвідчення договору-купівлі-продажу з будь-яких причин не є підставою для форс мажорних обставин.

Згідно п. 3.1.8 Договору про наміри, продавець засвідчує, що вказаний об'єкт в судових спорах або в досудовому розгляді не знаходиться, щодо можливих суперечок та претензій третіх осіб до майна колишніх та існуючих власників об'єкту не відомо. Продавець зобов'язаний довести до відома покупця всю необхідну інформацію щодо суперечок, претензій або судових справ по об'єкту, які йому відомі.

Відповідно до п. 4.1. Договору про наміри, на підтвердження вище вказаних зобов'язань покупець передає, а продавець приймає в рахунок належних за договором купівлі-продажу об'єкту платежів аванс у розмірі 52 000,00 грн., що за курсом 1 долар США = 26,0 грн. на день укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна еквівалентно 2 000,00 дол. США.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування . Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ст. 216 ЦК України).

Як на підставу для визнання договору недійсним, позивач посилалась на те, що сторонами не додержано вимоги щодо нотаріального посвідчення договору.

Натомість, представник відповідача 2 вказав, що оспорюваний договір є договором про наміри. Також, в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору. Тому, він не є попереднім договором і до нього не застосовуються вимога щодо обов'язкового нотаріального посвідчення.

Відповідно до змісту ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).

Між тим, по змісту оспорюваного договору вбачається про відсутність у його погодженому змісту наданні йому сили попереднього договору.

Таким чином, суд не вважає, що спірна угода є попереднім договором.

Отже, враховуючи відсутність підстав для визнання правочину недійсним, відсутня об'єктивна можливість застосувати наслідки такої недійсності.

Зокрема, обґрунтовуючи вимоги про стягнення коштів, сторона позивача посилалась на наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абз. 4 п. 5 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9).

За умовами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У зв'язку з відсутністю підстав для визнання договору недійсним, відсутні підстави для стягнення коштів за недійсним правочином.

Крім того, стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів того, що нею передано ОСОБА_4, а відповідно і те, що остання отримала, в рахунок належних за договором купівлі-продажу об'єкту платежів аванс в сумі 52 000 грн., як передбачено умовами Договору про наміри, а тому, вимога про повернення вказаних коштів не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Положеннями ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 635, 657 ЦК України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Валіон» про визнання недійсним договору про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна від 18.05.2018 року та стягнення коштів, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст виготовлено 15.01.2019 року