Рішення № 79513711, 22.01.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17366/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарях Мовлянова (Гноілек) М.В., Коваленко Д.В., Кравченко Н.С.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника позивачів ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 755/17366/17 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережний Вадим Олександрович про визнання договору дарування удаваним,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом у якому просять визнати договір дарування 1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 удаваним.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що вони являються співвласниками по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1. Крім них, власником 1/3 частини квартири також являється відповідач ОСОБА_5, який, як стало відомо, уклав 08.07.2017 року договір дарування належної йому частки квартири з ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_3 вперше 18.07.2017 року з'явився за адресою: АДРЕСА_1 з метою потрапити до квартири, однак потрапити до неї не зміг, оскільки у нього були відсутні ключі, а у квартирі в той час проживали друзі їхніх родичів, які і повідомили, що сторонні особи намагаються проникнути до квартири.

Про те, що відповідач ОСОБА_3 придбав частку квартири їм стало відомо лише тоді, коли ОСОБА_3 пред'явив копію договору дарування.

Також зазначають, що відповідач ОСОБА_3 не являється їхнім родичем, другом, знайомим. Вперше відповідача ОСОБА_3 побачили, коли останній стверджував, що ОСОБА_5 подарував йому квартиру.

Доступ до квартири був вільний, ОСОБА_5 ніяких перешкод у користуванні квартирою не чинилося, до того ж у нього є власне житло, а саме однокімнатна квартира АДРЕСА_2 в якій він зареєстрований, однак проживає разом із дружиною та двома дорослими доньками у квартирі дружини.

ОСОБА_5 не має постійного доходу, а факт дарування частки квартири, вартість якої оцінено у 295 000 грн., викликає впевненість, що відбувся саме продаж частки квартири, а не її дарування. Спірний правочин є удаваний та здійснений з метою приховати інший правочин, а саме купівлі-продажу.

Позивачі зазначають, що відповідач ОСОБА_5, який є братом та сином позивачів, не бажає з ними спілкуватися, між ними наявний конфлікт, відповідач перед своєю матір'ю - позивачем ОСОБА_4 має заборгованість по заробітній платі, тому через особисті неприязні між ними стосунки навмисно здійснив відчуження своєї частки квартири у формі дарування, що порушує законні права та інтереси позивачів, як співвласників, усвідомлюючи, що останні мають впустити в своє спільне неподільне майно сторонню особу, з якою спільне проживання неможливе за будь яких обставин.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.12.2017 року відкрите провадження у справі (а.с. 28).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.02.2018 року задоволено клопотання представника позивачів ОСОБА_2 про витребування доказів (а.с. 42, 43).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.06.2018 року клопотання представника позивачів про виклик свідків задоволено (а.с. 109, 110).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.06.2018 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 116).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та просили їх задовольнити. Представник позивачів доповнила, що спірний договір є спотворений, відповідач ОСОБА_5 є особа, яка не є фінансово незалежна, потребує коштів, має борги, тому він не міг безоплатно подарувати свою частку квартири сторонній людині, квартира оцінювачами не оглядалась, техпаспорт на квартиру не виготовлявся. Прийняття дарунку відповідачем ОСОБА_3 не відбулося, квартира ним не оглядалася, ключі від житла не передавались.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність, пояснив, що для укладення спірного договору дарування частки квартири було волевиявлення ОСОБА_5, з яким він був у дружніх відносинах. ОСОБА_5 був йому дуже вдячний, що він заступився за його вагітну доньку щодо якої невідомі особи застосовували фізичну силу. Дізнавшись, що він у 2015 р. приїхав в м. Київ з окупованої території та йому не має де жити, ОСОБА_5 орієнтовно через місяць після вказаної події запропонував йому подарувати свою квартиру, пояснивши, що з родичами у нього слалися неприязні відносини, спілкуватися з ними не хоче, квартиру родичі здають в оренду. Ніяких коштів відповідачу він не платив взагалі, угода була без будь яких умов. До укладення договору ОСОБА_5 показував йому квартиру, пояснюючи, що йому легше її подарувати, ніж конфліктувати з родичами, ключі йому передавав. 24.07.2018 року він хотів заселитися в квартиру, але замки були змінені, особи, які відкрили двері назвались квартирантами, викликали ОСОБА_1, який телефонував в поліцію. У подальшому він ще раз намагався вселитися, після чого подав відповідний позов до суду.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, суду подав заяву у якій просить провести розгляд справи у його відсутності та відмовити у задоволенні позову. У заяві ОСОБА_5 зазначив, що протягом тривалого часу у нього з ОСОБА_3 склалися дружні стосунки, що є його особистою справою та не може бути відомо позивачам, оскільки він давно з ними не спілкується; за власним бажанням без отримання винагороди він подарував ОСОБА_3 належну йому 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, про що 08.07.2017 року він та ОСОБА_3 уклали договір дарування, який був посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережним В.О. (а.с. 101).

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережний В.О. в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, до суду подав заяву у якій просить провести розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивачів ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, свідків, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачі являються власниками по 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 15.12.2006 року, виданих державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Фроловою А.О., зареєстрованих в реєстрі за № 4-4460 та № 4-4463 (а.с. 12, 13).

Відповідачу ОСОБА_5 належала 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.12.2006 року, виданого державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 4-4457 (а.с. 87, 87 зв.).

08 липня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір дарування частки у праві власності на квартиру, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережним В.О., зареєстрований в реєстрі за № 602, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_3 1/3 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 86, 86 зв.).

Відповідно п. 3 вказаного договору дарування, дарунок сторони оцінюють в сумі 295000 грн. на підставі висновку про вартість об'єкта оцінки № ЕD170705-009, складеного ТОВ «Український центр оцінки «Експерт» від 05.07.2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За нормою статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

При цьому позивачі, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, мають довести: 1) факт укладення правочину, що, на їх думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Тобто, за удаваним правочином обидві його сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Оскільки згідно ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування, а також з'ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший.

За таких обставин для визнання договору удаваним позивачам необхідно надати відповідні докази, а суду встановити, що обидві сторони такого договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилаються на те, що відповідач ОСОБА_5 мав на меті здійснити продаж належної йому частки квартири у зв'язку із тим, що він не має постійного доходу, попри обов'язок забезпечувати родину, в тому числі утримання та навчання двох доньок і наявності заборгованості перед позивачем ОСОБА_4, яка працювала на підприємстві вказаного відповідача.

На підтвердження позовних вимог була подана заява про виклик свідків, у тому числі позивачів.

При цьому позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні засвідчив, що відповідач ОСОБА_5 є його рідним братом. Відповідача ОСОБА_3 вперше він побачив десь 20.08.2017 року коли вони у квартирі АДРЕСА_1 робили ремонт. Тоді ОСОБА_3 вимагав впустити його в квартиру і показав договір дарування. В той день вони викликали поліцію якій ОСОБА_5 по телефонному зв»язку сказав, що не хоче з ними (позивачами) спілкуватися. У квартиру ОСОБА_3 не зайшов, ключів у нього не було. Його брат ОСОБА_5 у спірній квартирі ніколи не жив, ключів від неї не мав. ОСОБА_5 мав намір продати свою частку у квартирі, говорив їхній матері, що йому потрібні гроші, тому хотів продати квартиру та поділити гроші, потім перестав виходити на зв»язок, на телефонні дзвінки не відповідав. У березні 2017 року ОСОБА_5 з брокером приходив у квартиру АДРЕСА_1, сказав, що хоче продати свою частку квартири, через що між ними стався скандал. ОСОБА_5 має свою фірму - ПП «Газприлад», яка була заснована батьком за умови, що там буде робити головним бухгалтером їхня мати. Проте з роботи матір брат звільнив, заробітну плату їй не виплачував. Востаннє він з братом спілкувався в кінці 2016 року та коли той приходив на квартиру з брокером.

Позивач ОСОБА_4, як свідок, засвідчила, що відповідач ОСОБА_5 є її старшим сином, між ними склалися неприязні стосунки, ОСОБА_5 їй не телефонує, не цікавиться здоров'ям, не спілкуються вони з лютого 2017 року - з часу її звільнення з ПП «Газприлад», де ОСОБА_5 був директором, вона працювала головним бухгалтером. ОСОБА_5 не платив їй заробітну плату до 2014 року, заборгованість близько чотирьох років, доходів підприємство не мало. Про бізнес відповідача ОСОБА_5 їй не відомо, про його матеріальний стан не знає, так як вони не спілкуються, на дзвінки син їй не відповідає, його телефон відключений. ОСОБА_5 давно їй говорив, що хотів продати квартиру по АДРЕСА_1, бо йому треба були гроші, так як він не робив, на що вона не погоджувалась, після того вони не спілкувались. Про дарування квартири вона не знала. У спірній квартирі жили квартиранти. Чи були ключі у ОСОБА_5 від квартири по АДРЕСА_1 вона не знає.

Свідок ОСОБА_10 засвідчила, що позивач ОСОБА_1 її чоловік, з відповідачем ОСОБА_5 вони не спілкуються два роки через звільнення свекрухи, у зв»язку з чим ОСОБА_5 образився. У спірній квартирі ОСОБА_5 ніколи не жив. Замки у квартирі по АДРЕСА_1 вони змінили взимку-весною 2016 р. під час ремонту. ОСОБА_3 звонив у двері спірної квартири, ключів у нього не було, тоді викликали поліцію. Відповідач ОСОБА_5 у телефонній розмові поліції підтвердив, що подарував свою частку квартири з власної волі, з ним все добре, спілкуватись з матір»ю він не хоче.

Свідок ОСОБА_11 засвідчив, що до нього, як ріелтора, десь у березні 2017 року звертався ОСОБА_5 з питання продажу 1/3 частки квартири по АДРЕСА_1, при цьому він (свідок) назвав вартість квартири та пояснив, що для відчуження потрібна згода всіх співвласників квартири. Тоді ОСОБА_5 говорив про фінансові труднощі, потребу коштів на проживання. В подальшому з відповідачем він не спілкувався, про його фінансове становище не знає. Раніше до березня 2017 року з ним ОСОБА_5 консультувався з приводу вартості оренди житла, так як останній здавав квартиру в оренду по АДРЕСА_2.

Отже, з показів вищевказаних свідків убачається, що відповідач ОСОБА_5 мав намір продати свою частку у спірній квартирі за декілька місяців до укладення правочину, що не виключає зміни життєвих обставин та подальшої зміни намірів вказаного відповідача стосовно дарування частки квартири, до того ж всі свідки не обізнані про майновий стан ОСОБА_5 на час укладення договору дарування та не були присутні під час укладення спірного правочину.

Будь яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог позивачами суду не надано.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи відповідачами підтверджено факт укладення між ними договору дарування, при цьому ОСОБА_5 зазначив, що подарував свою частку квартири ОСОБА_3 за своїм вільним волевиявленням без отримання винагороди.

Дарування ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 частки спірної квартири відбулося у присутності нотаріуса та після ознайомлення сторін із змістом правочину, перевірки усіх правовстановлюючих документів, що підтверджується спірним договором дарування від 08.07.2017 року.

Крім цього, згідно п. 8 спірного договору, сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру уявного або удаваного правочину, дарування вчинено за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, фізичного так і морального. Сторони свідчать, що кожен із них однаково розуміє значення та умови цього договору та його правові наслідки, про що ставлять під цим договором особисті підписи.

У зв'язку з цим не заслуговують на увагу твердження позивачів про те, що відповідач ОСОБА_5 мав на меті приховати продаж квартири шляхом її дарування, оскільки не надано доказів наявності волі сторін договору спрямованої на укладення договору купівлі-продажу та доказів на підтвердження отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_3 грошових коштів за фактично відчужену 1/3 частку квартири.

Також не можуть бути взяті до уваги доводи сторони позивачів щодо удаваності правочину стосовно наміру ОСОБА_5 продати належну йому частку квартири, а також вважатися підставою удаваності оспорюваного договору дарування.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.12.2017 року частково задоволено вимоги заяви представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_4 ОСОБА_2 про забезпечення позову та заборонено ОСОБА_3 вчиняти будь які дії направлені на відчуження 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, належної йому на підставі договору дарування частки у праві власності на квартиру від 08 липня 2017 року (а.с. 29-30).

Враховуючи вимоги наведеної ч. 9 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом при розгляді цієї справи підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 202, 203, 204, 215, 235, 316, 317, 319, 328, 334, 717-720 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 81, 89, 133, 141, 158, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережний Вадим Олександрович про визнання договору дарування удаваним відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.12.2017 року та зняти заборону ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вчиняти будь які дії направлені на відчуження 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, належної йому на підставі договору дарування частки у праві власності на квартиру від 08 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережним Вадимом Олександровичем, зареєстрованого в реєстрі за № 602.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Позивач - ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач - ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Відповідач - ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бережний Вадим Олександрович, місце знаходження: АДРЕСА_5.

Повне судове рішення складено 29 січня 2019 року.

Суддя Л.М.Виниченко