Ухвала суду № 79512914, 21.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/199/19 Справа № 692/663/17 Категорія: ч. 2 ст. 125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9І, в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 України, яким

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючу, одружену, жительку с Рождественське, Драбівського р-ну, Черкаської області, вул. Набережна, 40, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше не судиму,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.125 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1190,00 грн.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 689,13 грн. матеріальної шкоди, 3000,00 грн. моральної шкоди та 2500,00 грн. за надання правової допомоги та судовий збір у сумі 640,00 грн., а всього 6829,13 грн.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду ОСОБА_7 засуджена за те, що вона 15.05.2017р. близько 12-00 год. по вул. Набережна, 137 в с Рождественське, Драбівського р-ну, Черкаської обл., прийшовши до приміщення Рождественської сільської ради, біля дверей кабінету, діючи умисно, під час сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою нанесення тілесних ушкоджень, нанесла численні удари руками в область голови та обличчя ОСОБА_8. Далі продовжуючи сварку в коридорі приміщення по вул. Набережна, 137 в с. Рождественське ОСОБА_7, умисно завдала декілька ударів руками в район плеча та кисті правої руки ОСОБА_8, внаслідок цього спричинила їй тілесні ушкодження у вигляді: травми голови зі струсом головного мозку, набряком м'яких тканин, синцем обличчя, які згідно висновку судово-медичної експертизи №05-8-01/165 від 08.06.2017р. відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, також садно правої кисті, синець правого плеча, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 05-8-01/165 від 08.06.2017р. відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції захисник ОСОБА_9І, в інтересах ОСОБА_7 просить вирок міськрайонного суду змінити, а саме змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення і застосувати статтю закону Умкраїни про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення, а саме ч.1 ст.126 КК України та призначити ОСОБА_7 максимально м’який вид та розмір покарання, передбачений санкцією цієї частини статті. Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_8 в частині стягнення на її користь з ОСОБА_7 моральної шкоди. При цьому вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Суд при ухваленні вироку не взяв до уваги ті обставини, що потерпіла ОСОБА_8 звернулася за медичною допомогою навіть не наступного дня після досліджуваних подій, а лише через 2 дні, тобто 17 травня 2017 року, при цьому звернувшись до лікарні за медичною допомогою повідомила, що «отримала удар по голові 16.05.2017 року, бив відомий хворий чоловік». Вказана інформація "знайшла своє відображення у висновку судово-медичної експертизи № 05-8-01/165 від 08.06.2017 року (а.к.п. 19-20). Суд же у вироку не зазначив, чому він не взяв до уваги цей доказ та чому відкинув його. Також суд не дав оцінку невідповідностям, які містяться у доказі, що був досліджений у судовому засіданні, а саме в протоколі слідчого експерименту із потерпілою ОСОБА_8 від 16.06.2017 року (а.к.п. 45-51). Оглядом фототаблиці до цього протоколу встановлено, що ОСОБА_8 чітко вказує на нанесення ОСОБА_7В їй ляпаса в область лівої щелепи, а також нанесення нею ж ударів в область верхньої частини голови, яка покрита волосяним покровом, хоча експерт при складанні висновку СМЕ в області лівої щелепи та голови, яка покрита волосяним покровом, ніяких пошкоджень не виявив.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, доводи обвинуваченої та її захисника в підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних обставин.

підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом виконані.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України вірно.

Висновок суду щодо доведеності вини у нанесенні обвинуваченою ОСОБА_7 саме умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров’я потерпілій ОСОБА_8 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтується на доказах, які судом досліджені всебічно, повно і об’єктивно.

Як свідчать матеріали кримінального провадження і дані журналу судового засідання, судом досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі захисника в інтересах обвинуваченої на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості є необґрунтованим, які не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що немає підстав вважати, що викладені у вироку суду першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Твердження ОСОБА_7 про те, що вона не вчиняла інкриміноване їй правопорушення є безпідставними. Ці заперечення обвинувачення були детально розглянуті судом першої інстанції та спростовані наведеними у його вироку доказами.

Так, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, суд обґрунтовано послався на покази потерпілої ОСОБА_8, яка пояснила, що 15.05.2017 року обвинувачена в приміщення сільської ради вдарила її в обличчя, потім почала бити по руках і ногах, ОСОБА_10 вивела обвинувачену в коридор, але там в коридорі обвинувачена знову почала її бити, в основному по голові. Потім ОСОБА_10 сказала обвинуваченій вийти, а їй закрити двері і чекати працівників поліції. Медичний огляд проводився «швидкою» в приміщенні сільської ради.

Покази потерпілої узгоджуються з показами свідка ОСОБА_10, яка пояснила, що 15.05.2017 року ОСОБА_7 прийшла до сільської ради вся знервована, кричала та звинувачувала потерпілу, що вона щось говорила ОСОБА_10 Остання попросила її вийти з кабінету, поки вона закривала кабінет, обвинувачена накинулась на потерпілу, ОСОБА_10 тримала обвинувачену за рукава кофти, але обвинувачена ОСОБА_7 продовжувала бити потерпілу. Після чого вона випроводила ОСОБА_7 в коридор і вони з потерпілою пішли. Поки вона закривала двері, ОСОБА_7 знову накинулась на потерпілу, вона її била руками куди попало, нанесла багато ударів.

Згідно показів свідка ОСОБА_11, який пояснив, що 15.05.2017 року йому подзвонила дружина і повідомила, що її побила ОСОБА_7 Він покинув справи та на велосипеді поїхав в сільську раду. Дорогою зустрів ОСОБА_7 і у них виникла сварка. Коли він приїхав до сільської ради, то побачив , що у дружини було червоне обличчя. Вони дочекались працівників поліції. Увечері жінці стало погано, її нудило та піднявся тиск. Зранку вони поїхали до лікарні, їй провели обстеження та призначили лікування.

Крім того, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України підтверджується даними висновку експерта № 05-8-01/165 від 08.06.2017 року з якого вбачається, що у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження: травма голови зі струсом головного мозку, набряком м’яких тканин, синцем обличчя, садно правої кісті, синець правого плеча. Вказані ушкодження виникли від дії тупого предмета, чи предметів, не виключено в термін вказаний в постанові. Тілесні ушкодження: травма голови зі струсом головного мозку, набряком м’яких тканин, синцем обличчя відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я; садно правої кисті, синець правого плеча відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (а.м.к.п. 19-20).

Даними висновку додаткової судово-медичної експертизи № 05-8-01/224 від 19.06.2017 року з якого вбачається, що у ОСОБА_8 мали місце ушкодження: травма голови зі струсом головного мозку, набряком мяких тканин, синцем обличчя, садно правої кісті, синець правого плеча. Вказані ушкодження виникли від дії тупого предмета, чи предметів, не виключено від нанесення не менше ніж трьох ударів, ймовірно руками та долонями, як змодельовано потерпілою ОСОБА_8 при проведенні слідчого експерименту за її участю ( а.м.к.п. 54-55).

Зокрема дані висновки вищевказаних експертиз узгоджуються з даними протоколу проведення слідчого експерименту від 16.06.2017 року за участю потерпілої ОСОБА_8 з фототаблицями (а.м.к.п. 45-51), яка в присутності понятих: ОСОБА_12, ОСОБА_13 з участю спеціаліста, показала та детально розповіла про обставини нанесення їй тілесних ушкоджень обвинуваченою ОСОБА_7, а саме, що ОСОБА_7 нанесла їй руками тілесні ушкодження в область голови та обличчя і зазначила, що в область голови нанесла не менше п’яти ударів кулаками та долонями рук, в область обличчя декілька ударів, а саме два удари, нанесла їй не менше двох ударів кулаком в плече та не менше двох ударів по кисті правої руки» (а.м.к.п. 48).

Також, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України підтверджується даними протоколу огляду місця події від 15.05.2017 року з фототаблицями (а.м.к.п. 4-19); даними постанови про призначення судово-медичної експертизи від 15.05.2017 року в якій були поставлені слідуючі питання: які тілесні ушкодження є на тілі ОСОБА_8, їх локалізація та час утворення? До якого ступеня тяжкості відносяться тілесні ушкодження, що маються на тілі ОСОБА_8? Чи могли тілесні ушкодження, які маються на тілі ОСОБА_8 виникнути від численних ударів руками?

Посилання захисника в інтересах обвинуваченої в апеляційній скарзі на те, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, не правильно застосований закон України про кримінальну відповідальність, оскільки дії ОСОБА_7 необхідно було кваліфікувати, як умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає їх безпідставними, які не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та спростовуються вище наведеними доказами. Справа стосовно ОСОБА_7 розглянута об’єктивно, повно і всебічно, судом першої інстанції досліджені всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного її вирішення та суд вжив всіх необхідних заходів до перевірки всіх доказів по справі та в межах своїх прав та обов’зків, дав цим доказам оцінку з урахуванням вимог ст.94 КПК України.

Частина 1 ст. 126 КК України передбачає відповідальність за умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. Під ударом слід розуміти одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю. Побої- це багаторазове (два і більше) завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень. Інші насильницькі дії - це інші, крім удару та побоїв, насильницькі дії, які можуть полягати, зокрема, у: щипанні, викручуванні кінцівок, защемленні тієї чи іншої частини тіла.

Слід зазначити, що удари, побої та інші насильницькі дії не становлять особливого виду ушкоджень, тому не спричинення тілесних ушкоджень є другою умовою їх кваліфікації за ст. 126. Якщо ж після них на тілі потерпілого залишились ушкодження, зафіксовані в установленому законом порядку, їх слід оцінювати за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак, і залежно від ступеня тяжкості кваліфікувати, відповідно, за ст. ст. 121, 122, 125.

Отже, враховуючи висновок експерта №05-8-01/165, який був складений на підставі всіх об’єктивних даних, тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_8, а саме: травма голови зі струсом головного мозку, набряком м’яких тканин, синцем обличчя, садно правої кісті, синець правого плеча відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. За таких обставин, тілесні ушкодження виявлені у потерпілої ОСОБА_8 за ступенем тяжкості відносяться до ч.2 ст.125 КК України, а тому не можуть бути кваліфіковані за ч.1 ст.126 КК України, як умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю, як того просить захисник.

Суд, який здійснює розгляд справи, керуючись законом, оцінює висновок за своїм внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що при проведенні експертизи №05-8-01/165 додержані всі вимоги закону, дотримані права учасників процесу при призначенні і проведенні експертизи і висновки експерта достатньо мотивовані. Тому колегія суддів не може ставити під сумнів достовірність обєктивність висновків.

Доводи захисника ОСОБА_9 про те, що потерпіла ОСОБА_8 звернулася за медичною допомогою лише після спливу двох днів не відповідають фактичним обставинам справи. Так, постановою слідчого судово-медичну експертизу призначено 15 травня 2017 року, і дана експертизи тривала з 16 травня 2017 по 08 червня 2017 року. Крім того, в той же день 15.05.2017 року після вчинення злочину потерпіла звернулась із заявою в правоохоронні органи і 15.05.2017 року дані були внесені в ЄРДР, що підтверджується заявою та витягом з ЄРДР.

Доводи апеляційної скарги про те, що в експертизі констатовано отримання потерпілою травм 16.05.2017 року, є необґрунтованими. Так, в третьому абзаці другої сторінки даної експертизи (т.1 а.с.19) чітко зазначено зі слів потерпілої: 15.05.2017 року отримала тілесні ушкодження в приміщенні сільради. Тому вказівку (в шостому абзаці експертизи) про дату 16.05.2017 року, колегія суддів розцінює як описку допущену експертом при друкуванні тексту експертизи.

Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що обвинувачена ОСОБА_7 нанесла потерпілій ОСОБА_8 саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я. Підстав для зміни кваліфікації дій ОСОБА_7 колегія суддів не вбачає.

При призначенні покарання ОСОБА_7, суд першої інстанції дотримався вимог ст..65,66, КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, дані про особу обвинуваченої, яка не має судимості, вчинила один епізод злочинної діяльності, характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра не знаходиться та за відсутність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України, яке є достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження районним судом, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченої без задоволення.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9І, в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 – залишити без задоволення, а вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_7 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі 3 місяців з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :