Постанова № 79512856, 22.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/89/19Головуючий по 1 інстанції - Русаков Г.С. Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. (суддя - доповідач)

Суддів Василенко Л.І., Бородійчука В.Г.

учасники справи:

позивач - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»;

відповідач - ОСОБА_3;

особа, яка подає апеляційну скаргу - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»;

розглянувши у м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року, ухвалене під головуванням судді Русакова Г.С. у залі Канівського міськрайонного суду Черкаської області 01.11. 2018 року о 10 год. 55 хв. у справі за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - :

в с т а н о в и в :

12.09.2018 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» обґрунтовує тим, що 04.03.2014 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунка в рамках зарплатного проекту № 8382109307БН/2014-02, згідно до умов якого відповідачу було відкрито кредитну лінію для проведення операцій з використання платіжної картки з лімітом заборгованості по кредиту не більше 10000 грн. на строк до 26.02.2016 року.

Відповідач ОСОБА_3 вз'яті на себе зобов'язання належним чином не виконував, чим допустив порушення умов кредитного договору. Станом на 18.04.2018 року заборгованість відповідача по кредиту становить 36764,27 грн., яка складається : 9989,41 грн. - прострочена заборгованість основного боргу; 16016,03 грн. - прострочена заборгованість за процентами;

91,46 - пеня за порушення строків сплати процентів, за період з 19.04.2015 року по 18.04.2018 року; 2742,57 грн. - пеня за порушення строків погашення основного боргу за кредитом, за період з 19.04.2015 року по 18.04.2018 року; 561,28 грн. - три проценти річних від простроченої суми боргу за процентами, за період з 19.04.2015 року по 18.04.2018 року; 899,87 грн. - - три проценти річних від простроченої суми основного боргу за кредитом, за період з 19.04.2015 року по 18.04.2018 року; 2647,30 грн. - інфляційне збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом; 3816,36 грн. - інфляційне збільшення суми основного боргу.

ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просив суд стягнути із відповідача ОСОБА_3 на користь банку заборгованість в сумі 36 764,27 грн.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.11.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. У скарзі банк посилається на порушення норм матеріального права, тому вважає, що рішення суду слід скасувати, а справу передати до районного суду для продовження розгляду. ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в апеляційній скарзі зазначає, що суд безпідставно відмовив банку у задоволенні позовних вимог, посилаючись на строк позовної давності, так як банк не пропустив строк позовної давності, оскільки строк перервався з 08.06.2018 року, тобто саме з дати прийняття судом до провадження позовної заяви банку, що була подана із додержанням вимог, викладених у ст. ст. 175-177 ЦПК України, яка судом була залишена без розгляду, тому банк повторно звернувся до суду з даним позовом. Банк просить скасувати рішення суду та стягнути судові витрати за подання апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Дана справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, але без виклику в судове засідання.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право : скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що відповідач не виконує умови договору, не сплачує відсотки за користування кредитом, що підтверджується доказами, та дійшов висновку, що банк пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, не дав належної оцінки зібраним доказам, не правильно застосував норми матеріального права, не звернув уваги, що банк звертався із позовом в суд до відповідача у межах трирічного строку, але даний позов був залишений судом без розгляду, що дає підстави вважати, що строк давності було перервано, тому судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 04.03.2014 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_3 був укладений договір про відкриття у рамках зарплатного проекту карткового рахунка та кредитної лінії. Відповідачу ОСОБА_3 було відкрито поточний (картковий) рахунок та випущено платіжну картку в якості засобу доступу до рахунку.

Згідно до умов договору, позивач відкрив відповідачу кредитну лінію для проведення операцій з використанням картки з лімітом не більше 10000 грн. Дата остаточного погашення кредиту 26.02.2016 року. За користування кредитом відповідач ОСОБА_3 зобов'язаний щомісячно сплачувати позивачу проценти, нараховані за фіксованою процентною ставкою у розмірі 40% річних. ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого допустив виникнення заборгованості за вище вказаним договором, яка згідно розрахунку банку становить 36764 грн. 27 коп. .

17.10.2014 року на адресу відповідача було направлено лист - повідомлення про погашення заборгованості в строк до 17.11.2014 року. Дану вимогу не вручено, оскільки відповідач не проживав за вказаною адресою.

Позивач, скориставшись своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту в повному обсязі, направив відповідачу ОСОБА_3 претензію від 17.06.2015 року з вимогою в строк до 30.06.2015 року сплатити повне погашення заборгованості за іншою адресою, проте дана вимога відповідачем також не отримана, оскільки на конверті міститься відмітка про повернення листа за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Частиною першої статті 509 ЦК України визначено що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався, що позивачем пропущено строк позовної давності, а відповідач ОСОБА_3 у встановленому законом порядку в суді першої інстанції заявив про застосування строку позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина 1 статті 261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

За зобов'язанням, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Позовна давність може бути застосована лише до обґрунтованих позовних вимог.

Враховуючи обставини справи, строк позовної давності необхідно рахувати з часу закінчення пільгового періоду про повернення заборгованості, а саме з 01.07.2015 року, оскільки банк в своїй вимозі від 17.06.2015 року зазначив строк до якого необхідно боржникові сплатити борг, змінивши строк повернення коштів за кредитом.

ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 22.05.2018 року через поштове відділення направив на адресу Канівського міськрайонного суду Черкаської області позовну заяву і 08.06.2018 року суддею цього ж суду було відкрито провадження у справі.

25.07.2018 року ухвалою суду позов банку було залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції на зазначене не звернув належної уваги, у зв'язку з чим дійшов неправильного висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, тому безпідставно відмовив позивачу у стягненні заборгованості за кредитним договором .

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив про стягнення заборгованості станом на 18.04.2018 року, яка складається: 9989,41 грн. - прострочена заборгованість основного боргу; 16016,03 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 91,46 - пеня за порушення строків сплати процентів, за період з 19.04.2015 року по 18.04.2018 року; 2742,57 грн. - пеня за порушення строків погашення основного боргу за кредитом, за період з 19.04.2015 року по 18.04.2018 року; 561,28 грн. - три проценти річних від простроченої суми боргу за процентами, за період з 19.04.2015 року по 18.04.2018 року; 899,87 грн. - три проценти річних від простроченої суми основного боргу за кредитом, за період з 19.04.2015 року по 18.04.2018 року; 2647,30 грн. - інфляційне збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом; 3816,36 грн. - інфляційне збільшення суми основного боргу.

Проте, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено внаслідок надсилання повідомлення про дострокове погашення боргу, а тому з цього часу позивач втратив право на нарахування процентів за користування кредитом.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 15.06.2015 року ОСОБА_3 мав заборгованість 14467 грн., яка складалась: 4345,17 грн. - прострочені проценти за користування кредитною лінією; 132,42 грн. - строкові проценти за користування кредитною лінією; 6239,31 грн. - прострочена заборгованість за основним боргом; 3750,10 грн. строкова заборгованість за основним боргом. Дана заборгованість відповідачем не оспорювалась.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 порушив взяті на себе зобов'язання, заборгованість не погасив, то апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитною лінією станом на 15.06.2015 року в сумі 14467 грн., 1216,42 грн. - 3% річних від простроченої суми та 5174,52 грн. індексу інфляції за весь час прострочення, всього 20857, 94 грн.

При визначенні розміру втрат від інфляції, колегія суддів апеляційного суду враховує встановлений НБУ індекс інфляції, за кожен місяць періоду заборгованості з 01.07.2015 року по 18.04.2018 року.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у частині вимог щодо скасування рішення суду та часткового задоволення вимог банку, оскільки апеляційна скарга містить вимоги щодо направлення справи для подальшого розгляду по суті до суду першої інстанції, які є безпідставними, і суперечать вимогам процесуального закону, якими суд апеляційної інстанції повноваженнями не наділений щодо направлення матеріалів справи до суду першої інстанції , тому в цій частині апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Також суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позовних вимог банку в повному обсязі, виходячи із вищевикладеного, та наявних у матеріалах справи доказів, наданого банком розрахунку заборгованості, тому позовні вимоги банку та апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору не в повній мірі врахував всі обставини справи і зокрема, норми матеріального і процесуального права, які підлягали застосуванню до даних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог банку та стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 20857, 94 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги банку підлягають частковому задоволенню, а саме на 56,73 %, то понесені судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1762 грн. та судового збору за подання апеляційної скарги 2643 грн. підлягають пропорційному відшкодуванню до частково задоволених позовних вимог у розмірі 2498,96 грн. з відповідача ОСОБА_3. на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України».

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374,376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити частково.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року скасувати, прийняти нову постанову.

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором в сумі 14467 грн., 3% річних в сумі 1216,42 грн. та 5174,52 грн. індексу інфляції за весь час прострочення, всього 20857, 94 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» судові витрати у розмірі 2498,96 грн. за сплату судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законом.

Головуючий

Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Василенко Л.І.