Рішення № 79511546, 28.01.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5878/18

Провадження № 2/629/224/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Карщука Т.О., за участю секретаря Котяй А.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Позивач 29.10.2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратили право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі – продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 15.12.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7261 він є власником житлового будинку, який розташований за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт.Краснопавлівка, вул.Софіївська (колишня Кірова), буд. 16. В даному будинку зареєстровані він та його донька ОСОБА_2, хоча донька з моменту реєстрації в будинку не проживає, особисті її речі в ньому відсутні, комунальні послуги не сплачує, не несе інших витрат по утриманню житла та не приймає участь у спільному побуті. Жодних договорів (оренди, найму чи піднайму) з відповідачем він не укладав, перешкод у користуванні жилим приміщенням не чинив. Позивач зазначив, що наявність реєстрації місця проживання відповідача за вищевказаною адресою обмежує його у здійсненні ним права користування своїм майном та обмеження субсидії. На підставі викладеного позивач просить визнати ОСОБА_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт. Краснопавлівка, вул. Софіївська (колишня Кірова), буд. 16.

20.12.2018 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов, але ОСОБА_2 відзиву так і не надала.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе, відповідно до ст.279 ЦПК України, розглянути справу за наявними в матеріалах доказами. Неявка сторін та ненадання відзиву на позов відповідачем не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення заявлених вимог, з’ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Судом встановлено, підтверджено наявними у справі доказами, що позивач ОСОБА_1 згідно договору купівлі – продажу житловогобудинку, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області 15.12.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7261 є власником житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: смт.Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, вул. Софіївська (колишня Кірова), буд.16 (а.с.8).

В даному будинку зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою Краснопавлівської селищної ради від 16.03.2018 року (а.с.14).

Відповідач в будинку не проживає, особистих речей та майна, яке їй належить в будинку немає, комунальні послуги не сплачує, не несе інших витрат по утриманню житла та не приймає участі у спільному побуті.

Факт не проживання відповідача за місцем реєстрації також підтверджується актами, складених сусідами 15.11.2017 року, 05.01.2018 року та 12.03.2018 року, в яких зазначено, що починаючи з 10.05.2008 року ОСОБА_2 за адресою: смт. Краснопавлівка, вул. Софіївська, буд.16, не проживає (а.с. 5,6,7).

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Вказана стаття встановлює право власника житла на власний розсуд визначати, хто має право в ньому проживати.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. В даному разі з вини відповідача права позивача обмежені.

Відповідач в даному випадку своїм протиправним поводженням створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності позивачем, а саме неможливість оформлення субсидії по оплаті комунальних послуг.

Позивач ніяких перешкод у здійсненні права користування жилим приміщенням відповідачу не чинив, за захистом порушеного права на проживання відповідач не зверталася.

Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного можливо зробити обґрунтований висновок про те, що відповідач була зареєстрована як член сім’ї власника житла, у спірному будинку вона відсутня та не проживає без поважних причин понад один рік, будь-які домовленості між відповідачем і власником житла відсутні. Отже, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та відповідають вимогам закону, тому суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 704,80 гривень на користь держави.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, ст. 15, 16, 319, 391, 405 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: вул. Софіївська (колишня Кірова), буд. 16, смт. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 704 гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець лісозавод Більшовик, Малмизького району, Кіровської області, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (колишня Кірова), буд. 16.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка смт. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (колишня Кірова), буд. 16, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Суддя Т.О.Каращук