Рішення № 79510979, 30.01.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/3081/18

Провадження №2/639/238/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Труханович В.В.,

за участю секретаря – Кричевської В.М.,

найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_1,

представник позивача – ОСОБА_2,

відповідач – ОСОБА_3,

представник відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу №639/3081/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-тя особа п’ята Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту ухилення від надання допомоги спадкодавцеві та усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, відповідно до якого просив суд ухвалити рішення про встановлення факту ухилення від надання допомоги спадкодавцеві та усунення від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, померлого 31 липня 2017 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 31.07.2017 року у віці 90 років в м. Харкові помер рідний батько позивача та відповідача, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 14.06.1954 року батько був зареєстрований і постійно мешкав у житловому будинку № 77 по вул. Чорноземній в м. Харкові. Він був пенсіонером за віком, непрацездатним, з 01.02.1996 року визнаний інвалідом ВВВ другої групи безстроково внаслідок вогнепального поранення обох ніг, отриманого при захисті СРСР.

Після смерті батька відкрилася спадщина - житловий будинок з надвірними будівлями і господарчими спорудами, розташований в м. Харкові по вул. Чорноземній, 77.

За життя, а саме 14.09.2007 року батько склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом ХДНК № 5 ОСОБА_7 за реєстровим № 6-1302, згідно якому усе належне йому на день смерті майно, де б таке не знаходилося та з чого б воно не складалося, заповів своєму синові, ОСОБА_1

25.07.2012 року батько склав другий заповіт, посвідчений державним нотаріусом ХДНК № 5 ОСОБА_8 за реєстровим № 7-115, відповідно до змісту якого усе майно, що буде йому належати на день смерті, з чого б воно не складалося і де б не знаходилося, він знов заповів ОСОБА_1, а у випадку смерті останнього - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (дружині позивача, з якою вони одружені з 15.03.1986 року), ОСОБА_10 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 (моїм донькам - близнюкам).

Після смерті батька у ХДНК № 5 03.10.2017 року була заведена спадкова справа № 553/2017 року, що вбачається з ОСОБА_12 про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 49318779.

Позивач звернувся до державного нотаріуса ХДНК № 5 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадкування за заповітом.

Відповідач також претендує на визнання за нею права на обов'язкову частку у спадщині, що лишилася після смерті батька.

Позивач зазначає, що заповіти батько складав не випадково, оскільки намагався позбавити відповідача від права на спадкувати після його смерті. Батько був дуже ображений на свою доньку, ОСОБА_3, бо фактично був позбавлений її уваги, любові, тепла і матеріальної допомоги, яку він потребував від своєї дитини, вона про це добре знала, усе розуміла, але навмисно уникала спілкування з батьком, не приділяла йому ані часу, ані коштів, ані будь-якої іншої допомоги.

Батько тривалий час важко хворів, часто знаходився на стаціонарному лікуванні у госпіталі для інвалідів ВВВ, постійно спостерігався і лікувався амбулаторно, а останні два роки він цілком знаходився у безпорадному стані. У батька була ІХС, стенокардія, атеросклероз, він майже нічого не чув і не бачив у нього була вікова катаракта, аденома простати, кісти обох нирок, він леді пересувався, раніш за допомогою палок, а останні роки тільки за сторонньою допомогою, постійно відчував жар у всьому тілі, біль у суглобах, в нього набрякали ноги, боліли і тремтіли руки, була хвороба Паркінсона, він не міг самостійно приймати їжу, внаслідок анемії йому постійно важко було дихати, у нього були судороги, контузія голови з часу бойових дій.

Усю турботу про батька взяв на себе позивач та його родина. Дружина позивача і він особисто з 2007 року безстроково є інвалідом другої групи внаслідок загального захворювання. Дружина позивача змушена була залишити місце реєстрації і разом з ним переїхати до батька, щоб здійснювати за останнім повсякденний догляд.

26.05.2016 року дружина позивача змушена була на один рік офіційно оформити сторонній догляд за його батьком, що доведено висновком ЛКК № 1361.

Позивач також забезпечував батькові належні умови життя: постійно купував йому коштовні препарати, возив на автомобілі до лікарів, на консультації, медичні огляди, процедури. Також він був представником батька на поштовому відділенні № 137 Жовтневого району м. Харкова, у відділеннях «Ощадбанку», в органах соціального страхування.

Сім'я потребувала значних коштів, вагома сума з пенсій витрачалася на те, щоб, як можливо триваліше і якісніше складалося життя батька, щоб він мав гідну старість і нічого не потребував. Значні кошти витрачали на ремонт і утримання автомобілю для потреб батька.

Відповідач ОСОБА_3 добре знала про складнощі і потреби батька. Позивач, члени його родини і безпосередньо сам батько неодноразово казали їй про необхідність хоч як-небудь прийняти участь і допомогти рідній людині, однак вона нічого робити не збиралася, жила у своє задоволення, неодноразово їздила в РФ, а батька кинула на сина та його сім’ю. Вона дуже рідко з'являлася у батька, лише по дорозі на свою дачу, один раз в 6-12 місяців, символічно, з пустими руками і на 10-15 хвилин.

Коли батько помер, то похорон було організовано за кошти позивача.

ОСОБА_1 вважає, що за рішенням суду відповідача слід усунути від права на спадкування на обов'язкову частку в спадщині, приймаючи до уваги її ставлення до безпорадного батька протягом тривалого часу його життя. На думку позивача, відповідач ухилялася від надання допомоги своєму батькові, спадкодавцю ОСОБА_6, який внаслідок і похилого віку, і тяжких хвороб, і поранень, отриманих ним під час захисту Батьківщини, перебував у безпорадному стані, не міг самостійно облаштувати власне життя, а доглядали за ним лише позивач і члени його родини.

Вищевикладені обставини вимусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.07.2018 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувано з ХДНК № 5 копію матеріалів спадкової справи № 553/17, заведеної 03.10.2017 року після смерті 31.07.2017 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на час смерті був зареєстрований і постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_4, Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) після його смерті, хто зі спадкоємців, у тому числі з тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, звертався із заявами про прийняття спадщини або відмову від її прийняття, чи видавалися свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6; витребувано з Адміністрації державної прикордонної служби України інформацію про перетинання кордону ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстрація АДРЕСА_1 (виїзд з України та в'їзд до України), в період з 2007 року по липень 2017 року включно; витребувано з Шевченківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова інформацію стосовно того, з якого часу перебуває на обліку ОСОБА_3, 24.05.1949 року народження, реєстрація АДРЕСА_1, та який розмір її пенсії у період з 2007 року по липень 2017 року включно; витребувано з Шевченківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова інформацію стосовно того, з якого часу перебував на обліку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлий 31.07.2017 року, який був зареєстрований і постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_4, та у якому розмірі він отримував пенсію у період з 2007 року по липень 2017 року включно; витребувано з архіву КЗОЗ «Харківська міська поліклініка № 3» копію амбулаторної медичної картки, заведеної у 2016 року, інваліда ВВВ другої групи ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого 31.07.2017 року, який постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_4 та інформацію стосовно того, чи знаходився і з якого часу у безпорадному стані у зв'язку з похилим віком, тяжкими захворюваннями або каліцтвом інвалід ВВВ другої групи ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлий 31.07.2017 року, який постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_4; витребувано з Військово-Медичного Клінічного Центру Північного Регіону (Харківського Військового госпіталю) на підставі медичної документації архіву цього лікувального закладу інформацію стосовно того, чи знаходився і з якого часу у безпорадному стані у зв'язку з похилим віком, тяжкими захворюваннями або каліцтвом інвалід ВВВ другої групи ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлий 31.07.2017 року, який постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_4. ( т.1 а.с. 58-61)

Також судом була задоволена заява ОСОБА_1 про допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15

23.07.2018 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в позові ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування відповідач посилається на те, що усі обставини, які викладені у позовній заяві, є неправдивими та безпідставними. Дійсно, 31.07.2017 року помер батько, ОСОБА_6, який за життя склав заповіт на ім’я свого сина, позивача у справі ОСОБА_1 ОСОБА_15 відповідач має законне право на обов’язкову частку у спадщині після смерті батька, оскільки своїм ставлення до батьків, своєю любов’ю та турботою про них заслуговує на це.

Відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, є пенсіонером за віком, інвалідом 3-ї групи загального захворювання безстроково, страждає на ряд тяжких хронічних захворювань, таких як діабет, грижа хребта, гіпертонія, катаракта обох очей.

З 2004 року відповідач перебуває на пенсії за віком, а з 2011 року має інвалідність. Єдиним джерелом доходу є пенсія, розмір якої з 2011 року по 2017 рік становить 3500 грн.

Відповідач зазначає, що вона та її родина (чоловік та донька) постійно піклувались та турбувались за батьком, щонеділі приїжджали до нього, привозили продукти, спілкувалися з ним, годували, купували білизну, речі особистого користування. Між ними були теплі родинні стосунки, батько чекав на неї, вони гуляли, проводили разом час. Вона організувала святкування дня народження батька, а саме його 90-річчя.

Також відповідач вказує, що дійсно брат та його дружина здійснювали догляд за батьком, однак при цьому остання оформила сторонній догляд за батьком, відповідно до ст. 25 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за що отримувала кошти від держави.

Крім того, оскільки батько був інвалідом війни, то отримував відповідні пільги, якими користувався і позивач по справі. ( т. 1 а.с. 128-131)

07.08.2018 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої він наполягав на задоволені його позовних вимог та зазначив, що він також є пенсіонером за віком, ветераном праці, з травня 2012 року інвалідом 2-ї групи безстрокового за загальним захворюванням, отримує невелику пенсію. Позивач зазначає, що хоча сестра і приїжджала до батька, однак це було дуже рідко, на незначний час, при цьому привозила йому незначні гостинці. Сестра ніколи не цікавилася які рекомендації надавали лікарі батькові. Пільги, які були надані батькові як інваліду війни, використовувалися лише в його інтересах і для нього особисто. ( т.1 а.с. 160-162)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.09.2018 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 про допит свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ( т.1 а.с. 198)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.09.2018 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено, витребувати повторно з Адміністрації державної прикордонної служби України відповідно до Бази даних «Відомості про осіб, які перетинали державний кордон України» інформацію про перетинання кордону ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянка України, реєстрація проживання ІНФОРМАЦІЯ_6 (виїзд з України та в'їзд до України), в період з липня 2012 року по липень 2017 року включно; витребувано з Комунального закладу «Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 93 ХМР Харківської області ім. Бондаренка В.В. інформацію стосовно того, до якого часу і на який посаді працювала у школі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстрація: м. Харків, вул. Власенко, б. 9, кв. 284, та який розмір заробітної плати вона отримувала у період з 2012 року по день звільнення; витребувано з архіву Комунального некомерційного підприємства «Харківська міська поліклініка № 3» копію амбулаторної медичної картки, заведеної у 2016 року, інваліда ВВВ другої групи ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого 31.07.2017 року, який постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_4 та інформацію стосовно того, чи знаходився і з якого часу у безпорадному стані у зв'язку з похилим віком, тяжкими захворюваннями або каліцтвом інвалід ВВВ другої групи ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлий 31.07.2017 року, який постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_4. (т.1 а.с. 199-200)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2, яка діє на підставі ордеру, заявлений позов підтримали та дали пояснення про обставини, які викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі ордеру, в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнали, просили відмовити у його задоволенні. Також просили стягнути з позивача на користь відповідача витрати понесені нею на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

3-тя особа державний нотаріус 5-тої ХДНК в судовому засіданні зазначив, що рішення просить ухвалити на розсуд суду. В подальшому в судові засідання не з’являвся, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 (до шлюбу ОСОБА_1) ОСОБА_20 є рідними братом та сестрою.

Їх батьком є ОСОБА_6.

31 липня 2017 року у віці 90 років помер ОСОБА_6. ( т.1 а.с. 9)

Після його смерті відкрилася спадщина.

Як передбачено ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом чи за законом.

Так, 25 липня 2012 року ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого усі свої права та обов’язки, які йому належать на момент складання цього заповіту, а також всі права та обов’язки, які можуть належати йому у майбутньому та все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті та на що він за законом буде мати право, він заповідає – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, а у випадку його смерті заповідає ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9. ( т.1 а.с. 24)

Зі спадкової справи № 553/2017р., яка була заведена 5-тою ХДНК вбачається, що після смерті ОСОБА_6, померлого 31 липня 2017 року з заявою про прийняття спадщини звернувся син спадкодавця, ОСОБА_1 та донька спадкодавця, ОСОБА_3. ( т.1 а.с. 79-126)

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10 є пенсіонером за віком та інвалідом третьої групи з 11.05.2011 року, безстроково. ( т.1 а.с. 132)

Частиною 1 статті 1241 ЦК України передбачено, що неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдовець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Оскільки відповідач ОСОБА_3 є повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця ОСОБА_6, вона має право на обов’язкову частку спадкового майна незалежно від змісту заповіту.

Отже, спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Позивач ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення, на підставі якого усунути відповідача ОСОБА_3 під спадкування обов’язкової частки в спадщині, приймаючи до уваги її ставлення до безпорадного батька протягом тривалого часу його життя, яка ухилялася від надання йому допомоги, який в наслідок і похилого віку, і тяжких хвороб, і поранень, отриманих ним під час захисту Батьківщини, перебував у безпорадному стані, не міг самостійно облаштувати власне життя, а догляд за ним здійснював лише позивач та члени його родини.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Таким чином, ОСОБА_1, як спадкоємець має право на звернення до суду з даним позовом, оскільки вирішення питання щодо усунення від спадкування породжує для нього пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки.

Частиною 5 ст. 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи повинен установити факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Статтями 202,203 СК України встановлено обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

У цій же постанові ВСУ роз’яснив, що при застосуванні правила ч 5 ст. 1224 ЦК України, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Виходячи зі змісту зазначеної правової норми, при вирішенні такої справи необхідно встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте умисно ухилявся від обов’язку щодо її надання, оскільки сам лише факт тривалого не спілкування спадкоємця зі спадкодавцем сам по собі не може бути підставою для застосування ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Таким чином, для задоволення позовних вимог про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність наступних обставин: умисне ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані та потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи, оскільки лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_6 помер у віці 90 років. ( т. 1 а.с. 9)

Спадкодавець ОСОБА_6 з 1996 року був інвалідом Вітчизняної війни другої групи, пенсіонером за віком (т.1 а.с. 11, 12, 13, 30 )

ОСОБА_6 отримував пенсію, розмір якої в 2017 році складав 4132,80 грн. ( а.с. 70-72)

Відповідач ОСОБА_3 є пенсіонером за віком, інвалідом 3-тьої групи, страждає на ряд хронічних захворювань, отримує пенсію, розмір якої у 2017 році склав 3489,18 грн., інших доходів не має. ( т.1 а.с. 73- 75, 132- 137, 212)

З медичної документації вбачається, що ОСОБА_6 страждав на ряд хронічних захворювань, утому числі хвороба Паркінсона, змішана ДЄ ІІ–ІІІ ст. вестиботоксичний лікворно – гепертоничний, астео-невротичний синдром. В травні 2017 року для виконання призначень лікаря було надано дозвіл для отримання для ОСОБА_6 наркотичних засобів, психотропних речовин та/або прекурсорів. (т.1 а.с. 32-36, 46, 47)

Допитані в судовому засіданні свідки з боку позивача по справі, а саме: ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_21 пояснили суду, що ОСОБА_6 проживав разом з сином ОСОБА_1 та його дружиною, які дбали про нього. Також у ОСОБА_6 була донька ОСОБА_3, яка проживала окремо. Однак остання приїжджала до батька, спілкувалася з ним, морально підтримувала, привозила продукти. ОСОБА_6 ніколи не скаржився на своїх дітей.

Свідки ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які були допитані з боку відповідача, пояснили суду, що дійсно ОСОБА_6 проживав разом з сином ОСОБА_1, однак відповідач ОСОБА_3, донька померлого, відвідувала його, спілкувалася з ним, привозила продукти харчування. Також донька влаштувала святкування 90-річчя для свого батька.

Крім того свідки зазначили, що незважаючи на похилий вік ОСОБА_6, його хвороби та інвалідність, він самостійно пересувався, гуляв на вулиці.

Таким чином, допитані в судовому засіданні свідки, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, підтвердили факт спілкування відповідача ОСОБА_3 зі своїм батьком, надання йому допомоги.

Дані обставини об’єктивно підтверджуються світлинами, які були долучені до матеріалів справи, на яких зображена відповідач ОСОБА_3 разом зі своїм батьком на святкуванні його дня народження. ( т. 1 а.с. 140-143)

Доказів того, що спадкодавець додатково потребував допомоги та просив про неї у відповідача ОСОБА_3, а також те, що відповідач, маючи змогу надати допомогу, умисно ухилялась від її надання, матеріали справи не містять.

Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як було зазначено у рішенні вище, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування, чого в судовому засіданні при розгляді даної справи доведено та встановлено не було, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 просила суд стягнути з позивача на її користь витрати, які вона понесла на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»).

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, потребує доказуванню. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як на підтвердження понесених ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу представник відповідачки надав: копію договору про надання правової допомоги, акти виконаних робіт, квитанції прибуткового касового ордеру на загальну суму 10 000 грн.

Отже, стороною відповідача надані суду усі документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, які оформлені у встановленому законом порядку, а отже вони підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Відповідно до ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, позивач ОСОБА_1 з таким клопотанням до суду не звертався, отже витрати на правничу професійну допомогу на користь відповідача ним повинні бути відшкодовані у повному обсязі.

У зв’язку з тим, що у задоволені позову ОСОБА_1, який звільнений від сплати судового збору, відмовлено, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-80, 133, 137, 141, 264-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 1217, 1223, 1224, 1241, 1258, 1259, 1261, 1274 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-тя особа п’ята Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту ухилення від надання допомоги спадкодавцеві та усунення від права на спадкування – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн. (десять тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11, паспорт ММ071245, виданий 1 МВМ Жовтневого РВ ХМУУМВС України в Харківській області 15.03.1999 року, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13.

3-тя особа: П’ята Харківська державна нотаріальна контора, розташована за адресою: м. Харків, площа Павлівська, 2.

Повний текст рішення складено 30 січня 2019 року.

Суддя В. В. Труханович