Рішення № 79508871, 29.01.2019, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/603/18 Провадження № 2/395/5/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2019 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Таран С.М.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Жайворонок 2011» про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До Новомиргородського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Жайворонок 2011» про визнання договору недійсним вказавши, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0310, що розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Позивачу стало відомо, що вказано земельна ділянка є предметом договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26.03.2018 року, що начебто був укладений між нею та ФГ «Жайворонок 2011».

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 02.05.2018 року за № 122508653, 27.03.2018 року дійсно було проведено державну реєстрацію договору емфітевзису від 26.03.2018 року, який було укладено між позивачкою та ФГ «Жайворонок 2011», термін дії договору 10 років.

Просила суд визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26.03.2018 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0310, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що було укладено ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Жайворонок 2011», зареєстрований державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області 27.03.2018 року та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Позивач та її представник в судовому засіданні просили задовольнити позов, вказавши, що на території Оситнязької сільської ради у позивачки є земельна ділянка. Позивачці стало відомо, що на земельну ділянку укладено договір емфітевзису, про наявність якого їй відомо не було, оскільки вона його не підписувала та відповідно не укладала. В зв’язку з чим просили суд задовольнити позов та визнати недійсним договір емфітевзису від 26.03.2018 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного позову, вказавши, що даний договір емфітевзису укладався саме з позивачкою після проведення домовленостей щодо користування її земельною ділянкою.

Заслухавши пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: ознайомившись з письмовими доказами та іншими матеріалами справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовну заяву за такими обставинами.

У судовому засіданні безспірно з’ясовано, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 3,9165 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0310, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 69531798 від 03.10.2016 року та копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3505670422018 від 16.05.2018 року.

У відповідності до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 407 ЦК України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В судовому засіданні безспірно встановлено, що позивачці в квітні місяці 2018 року стало відомо, що земельна ділянка площею 3,9165 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0310, яка належить їй на праві приватної власності обтяжена договором емфітевзису з відповідачем.

З копії договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року, який вона отримала від голови ФГ «Жайворонок 2011», стало відомо, що дану земельну ділянку на даний час використовує на підставі договору емфітевзису фермерське господарство «Жайворонок 2011» та строк дії даного договору 10 років, що підтверджується копією даного договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до ухвали суду від 11 жовтня 2018 року по даній справі за клопотанням представника позивача було призначено судово – почеркознавчу експертизу, щодо відповідності підпису ОСОБА_1 на кожній сторінці оригіналу договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзису) від 26.03.2018 року, оскільки позивач категорично стверджувала у ході судового засідання, що підпис на вказаних документах від її імені вчинений іншою особою та їй не належить.

У відповідності до висновку судово – почеркознавчої експертизи № 224 від 27.11.2018 року підписи, розташовані у: нижніх частинах лицевих сторін 1-го та 2-го аркушів та графі «ОСОБА_1В.» розділу «Підписи сторін:» договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 (власник) та фермерським господарством «Жайворонок 2011», в особі голови ОСОБА_4 (землекористувач), на земельну ділянку загальною площею 3,9165 га, кадастровим номером 35238852000:02:000:0310, ймовірно виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1. Підпис, розташований у графі «ОСОБА_1В.» колонки «Земельну ділянку передав:» додатку № 1 до договору акту приймання-передачі земельної ділянки від 26.03.2018 року, ймовірно виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі , встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Представником відповідача в судовому засіданні не надано до суду належних та допустимих доказів, що саме позивачкою підписувався договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року, тобто наявності вільного волевиявлення позивачки на укладення договору емфітевзису, який відповідав її внутрішній волі.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності домовленості між сторонами на укладення договору емфітевзису до його укладення та підписання вказаного договору саме позивачкою, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні категорично заперечувався факт наявності відповідних домовленостей та підписання нею спірного договору, що підтверджується крім пояснень позивача висновком судово – почеркознавчої експертизи № 224 від 27.11.2018 року.

Дані обставини беззаперечно встановлені в судовому засіданні та сумніву у суду щодо їх достовірності та належності не викликають.

За таких обставин, суд прийшов до безсумнівного висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 до фермерського господарства «Жайворонок 2011» та вважає за необхідне визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26.03.2018 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0310, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що було укладено ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Жайворонок 2011», зареєстрований державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області 27.03.2018 року.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з Фермерського господарства «Жайворонок 2011» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме 704,80 гривень сплаченої суми судового збору у відповідності до квитанції № 19 від 22 травня 2018 року та 2250,24 гривень сплачених ОСОБА_1 за проведення судово – почеркознавчої експертизи, що підтверджується квитанцією № 15 від 26 листопада 2018 року.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Жайворонок 2011» про визнання договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26.03.2018 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0310, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що було укладено ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Жайворонок 2011», зареєстрований державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області 27.03.2018 року.

Стягнути з Фермерського господарства «Жайворонок 2011» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме: 704,80 гривень сплаченої суми судового збору та 2250,24 гривень сплачених ОСОБА_1 за проведення судово – почеркознавчої експертизи, всього стягнути 2955,04 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст рішення виготовлений 30 січня 2019 року.

копія

Справа № 395/603/18 Провадження № 2/395/5/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2019 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Таран С.М.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Жайворонок 2011» про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До Новомиргородського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Жайворонок 2011» про визнання договору недійсним вказавши, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0310, що розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Позивачу стало відомо, що вказано земельна ділянка є предметом договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26.03.2018 року, що начебто був укладений між нею та ФГ «Жайворонок 2011».

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 02.05.2018 року за № 122508653, 27.03.2018 року дійсно було проведено державну реєстрацію договору емфітевзису від 26.03.2018 року, який було укладено між позивачкою та ФГ «Жайворонок 2011», термін дії договору 10 років.

Просила суд визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26.03.2018 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0310, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що було укладено ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Жайворонок 2011», зареєстрований державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області 27.03.2018 року та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Позивач та її представник в судовому засіданні просили задовольнити позов, вказавши, що на території Оситнязької сільської ради у позивачки є земельна ділянка. Позивачці стало відомо, що на земельну ділянку укладено договір емфітевзису, про наявність якого їй відомо не було, оскільки вона його не підписувала та відповідно не укладала. В зв’язку з чим просили суд задовольнити позов та визнати недійсним договір емфітевзису від 26.03.2018 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного позову, вказавши, що даний договір емфітевзису укладався саме з позивачкою після проведення домовленостей щодо користування її земельною ділянкою.

Заслухавши пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: ознайомившись з письмовими доказами та іншими матеріалами справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовну заяву за такими обставинами.

У судовому засіданні безспірно з’ясовано, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 3,9165 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0310, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 69531798 від 03.10.2016 року та копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3505670422018 від 16.05.2018 року.

У відповідності до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 407 ЦК України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В судовому засіданні безспірно встановлено, що позивачці в квітні місяці 2018 року стало відомо, що земельна ділянка площею 3,9165 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0310, яка належить їй на праві приватної власності обтяжена договором емфітевзису з відповідачем.

З копії договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року, який вона отримала від голови ФГ «Жайворонок 2011», стало відомо, що дану земельну ділянку на даний час використовує на підставі договору емфітевзису фермерське господарство «Жайворонок 2011» та строк дії даного договору 10 років, що підтверджується копією даного договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до ухвали суду від 11 жовтня 2018 року по даній справі за клопотанням представника позивача було призначено судово – почеркознавчу експертизу, щодо відповідності підпису ОСОБА_1 на кожній сторінці оригіналу договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзису) від 26.03.2018 року, оскільки позивач категорично стверджувала у ході судового засідання, що підпис на вказаних документах від її імені вчинений іншою особою та їй не належить.

У відповідності до висновку судово – почеркознавчої експертизи № 224 від 27.11.2018 року підписи, розташовані у: нижніх частинах лицевих сторін 1-го та 2-го аркушів та графі «ОСОБА_1В.» розділу «Підписи сторін:» договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 (власник) та фермерським господарством «Жайворонок 2011», в особі голови ОСОБА_4 (землекористувач), на земельну ділянку загальною площею 3,9165 га, кадастровим номером 35238852000:02:000:0310, ймовірно виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1. Підпис, розташований у графі «ОСОБА_1В.» колонки «Земельну ділянку передав:» додатку № 1 до договору акту приймання-передачі земельної ділянки від 26.03.2018 року, ймовірно виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі , встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Представником відповідача в судовому засіданні не надано до суду належних та допустимих доказів, що саме позивачкою підписувався договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року, тобто наявності вільного волевиявлення позивачки на укладення договору емфітевзису, який відповідав її внутрішній волі.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності домовленості між сторонами на укладення договору емфітевзису до його укладення та підписання вказаного договору саме позивачкою, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні категорично заперечувався факт наявності відповідних домовленостей та підписання нею спірного договору, що підтверджується крім пояснень позивача висновком судово – почеркознавчої експертизи № 224 від 27.11.2018 року.

Дані обставини беззаперечно встановлені в судовому засіданні та сумніву у суду щодо їх достовірності та належності не викликають.

За таких обставин, суд прийшов до безсумнівного висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 до фермерського господарства «Жайворонок 2011» та вважає за необхідне визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26.03.2018 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0310, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що було укладено ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Жайворонок 2011», зареєстрований державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області 27.03.2018 року.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з Фермерського господарства «Жайворонок 2011» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме 704,80 гривень сплаченої суми судового збору у відповідності до квитанції № 19 від 22 травня 2018 року та 2250,24 гривень сплачених ОСОБА_1 за проведення судово – почеркознавчої експертизи, що підтверджується квитанцією № 15 від 26 листопада 2018 року.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Жайворонок 2011» про визнання договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26.03.2018 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0310, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що було укладено ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Жайворонок 2011», зареєстрований державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області 27.03.2018 року.

Стягнути з Фермерського господарства «Жайворонок 2011» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме: 704,80 гривень сплаченої суми судового збору та 2250,24 гривень сплачених ОСОБА_1 за проведення судово – почеркознавчої експертизи, всього стягнути 2955,04 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

з оригіналом згідно

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст рішення виготовлений 30 січня 2019 року.