Рішення № 79508674, 21.01.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року Справа № 915/1265/18

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П.,

при секретарі судового засідання Степановій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, 54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161 (код ЄДРПОУ 31448144),

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, 54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-А (код ЄДРПОУ 08029523),

про: стягнення 148190,60 грн.,

СУТЬ СПОРУ.

Міське комунальне підприємство “Миколаївводоканал” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом № 1063/юр від 14.11.2018 року до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв про стягнення грошових коштів у сумі 148190,60 грн., з яких:

- 120697,56 грн. – основна заборгованість за послуги з централізованого водовідведення за період з червня по жовтень 2018 року (включно);

- 21739,94 грн. – пеня;

- 1872,38 грн. – 3% річних;

- 3880,72 грн. – інфляційні втрати.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ.

Ухвалою суду від 21.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 21.12.2018 року.

21.12.2018 року розгляд справи не відбувся у зв’язку із знаходженням головуючого судді у нарадчій кімнаті по справі № 915/582/18.

Ухвалою суду від 21.12.2018 року розгляд справи призначено на 21.01.2019 року.

21.01.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

13.12.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 131-133).

18.12.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 151-153).

11.01.2019 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 184-187).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Судом ухвалено не приймати до розгляду подану позивачем 11.01.2019 року заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів її надіслання на адресу відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

13.02.2018 року між міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал”, як виробником та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв, як споживачем укладено договір на централізоване водовідведення № Ю/84-к (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого виробник зобов'язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водовідведення (далі – послуги) в точках розподілу відповідно до умов цього Договору, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором; дотримуватися Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила користування), Тимчасовими правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в місті Миколаєві, затвердженими рішенням Миколаївської міської ради від 22.04.2010 року за № 45/10 (далі за текстом - Тимчасові правила), Правилами приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва, затвердженим рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.01.2003 року № 70 (далі за текстом - Місцеві правила приймання) та цим Договором, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, шо регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором. Сторони з усіх питань, що виникають з цього Договору, зобов’язуються керуватися Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Правилами користування, Тимчасовими правилами, Правилами приймання, Місцевими правилами приймання та іншими нормативними актами, на підставі яких здійснюється централізоване водопостачання та водовідведення (а.с. 15-22).

Відповідно до п. 2.4 Договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання Послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630. У разі відсутності у споживача засобу обліку або неможливості виконати ремонт існуючого виробник має право зобов'язати Споживача встановити або замінити засіб обліку у тридцятиденний термін з моменту пред'явлення такої вимоги.

Відповідно до п. 2.5 Договору у випадку наявності у споживача декількох об'єктів водоспоживання, облік стоків здійснюється з урахуванням показань всіх засобів обліку, зареєстрованих за споживачем у виробника.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата послуг здійснюється споживачем у порядку та строки, передбачені Порядком розрахунків (Додаток № 6 до цього Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року.

Відповідно до пунктів 1-4 Додатку №6 до Договору (а.с. 33) розрахунковим вважається період з 23-го числа попереднього календарного місяця до такого ж числа поточного календарного місяця. Закінченням розрахункового періоду вважається місяць, у якому споживач зобов'язаний надати виробнику дані про обсяг спожитих послуг. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою місяця, у якому цей період закінчується.

Покази засобів обліку відповідно до переліку об'єктів споживача і точок обліку фіксуються споживачем на останній день кожного розрахункового періоду та оформлюються споживачем письмовим Звітом про обсяги фактично спожитих послуг (Додаток № 7 до цього Договору) із зазначенням обсягу послуг, спожитих кожним із субспоживачів окремо (за наявності). Звіт субспоживача про обсяги фактично спожитих Послуг узгоджується з основним споживачем. Цей Звіт надається споживачем виробнику в останній день звітного розрахункового періоду і є підставою для здійснення остаточних розрахунків за звітний розрахунковий період. У випадку співпадання дати надання Звіту з вихідним чи святковим днями споживач надає цей Звіт у найближчий банківський (операційний) день, що передує вихідному чи святковому дню.

В день надання Звіту про обсяги фактично спожитих послуг споживач зобов'язаний отримати рахунки за фактично спожиті послуги за звітний (поточний) розрахунковий період.

Розрахунки за послуги проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок виробника. За згодою виробника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України.

За дату оплати приймається дата зарахування коштів на рахунок виробника або дата внесення споживачем готівки в касу виробника.

Рахунки за фактично спожиті послуги мають бути оплаченими споживачем на поточний рахунок виробника протягом 5-и банківських (операційних) днів з дня їх отримання.

У період з лютого по травень 2018 року позивачем були виставлені відповідачу рахунки (а.с. 160-180), які оплачені відповідачем з порушенням строку, встановленого у Договорі.

У період з червня по жовтень 2018 року (включно) відповідачем було спожито послуг на загальну суму 318004,20 грн., що підтверджується звітами про використані обсяги з централізованого постачання та водовідведення за вказаний період (а.с. 38-45, 51-58, 64-71, 77-84, 90-97), актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 49-50, 62-63, 75-76, 88-89) та виставленими позивачем рахунками (а.с. 47, 48, 60, 61, 73, 74, 86, 87, 99, 100-101, 103).

За спірний період відповідач здійснив оплату частково в сумі 197306,64 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 36-37).

21.08.2018 року позивач надіслав відповідачу претензію № 11/юр від 20.08.2018 року щодо оплати заборгованості за надані послуги з централізованого водовідведення станом на 01.08.2018 року, а також нарахованих пені, інфляційних втрат та 3% річних (а.с. 112-116).

За результатами розгляду претензії відповідач повідомив про часткову оплату заборгованості, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень. Стосовно неоплаченої частини боргу зазначив, що заборгованість буде оплачена після надходження бюджетних асигнувань за відповідною статтею видатків. Вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань відхилив, посилаючись на відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості (а.с. 117-120).

Заборгованість в сумі 120697,56 грн. (318004,20 - 197306,64) залишилась несплаченою, крім того відповідач здійснював оплату наданих послуг з лютого 2018 року з порушенням встановлених Договором строків, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на централізоване водовідведення № Ю/84-к від 13.02.2018 року щодо своєчасної оплати послуг.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що заборгованість виникла у зв’язку з відсутністю бюджетних асигнувань.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання розрахунків. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на тяжкий матеріальний стан та неповне фінансування бюджетних установ, в тому числі і військових формувань з боку держави. Зазначає, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов’язані з порушенням відповідачем умов договору на централізоване водовідведення №Ю/84-к від 13.02.2018 року. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов’язання.

Позивач проти зменшення розміру нарахованої пені заперечував, посилаючись на те, що судом мають бути враховані інтереси обох сторін. Зазначив, що позивач надає послуги населенню та бюджетним установам, які мають значну заборгованість з оплати наданих послуг. Позивач також несе відповідальність за порушення строків оплати комунальних послуг, в тому числі за електроенергію.

ВИСНОВКИ СУДУ.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов’язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відзиві на позов відповідачем зазначено, що 16.11.2018 року ним оплачено заборгованість за спірний період у сумі 66736,80 грн., що не заперечується позивачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, в тому числі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв на користь міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” заборгованості за послуги з централізованого водовідведення за період з червня по жовтень 2018 року (включно) в сумі 66736,80 грн., слід закрити у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Неоплачена заборгованість в сумі 53960,76 грн. (120697,56 - 66736,80) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 21739,94 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 Додатку № 6 до Договору у разі несвоєчасного виконання споживачем своїх грошових зобов'язань, обумовлених цим Договором, виробник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування на суму простроченого грошового зобов'язання;

- 3% річних на суму простроченого грошового зобов'язання.

При цьому сума простроченого грошового зобов'язання за послуги повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

У зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати рахунків за надані послуги з лютого по жовтень 2018 року (включно) позивачем нараховано пеню по кожному окремому зобов’язанню (кожному окремому рахунку).

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 24.02.2018 року по 12.11.2018 року.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем вірно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (а.с. 104-106).

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 21739,94 грн. є обгрунтованою.

Враховуючи інтереси обох сторін, приймаючи до уваги загальні засади цивільного законодавства, зокрема, свободу договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1872,38 грн. та інфляційних втрат у сумі 3880,72 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати рахунків за надані послуги з лютого по жовтень 2018 року (включно) позивачем також нараховано 3% річних та інфляційні втрати по кожному окремому зобов’язанню.

3 % річних нараховані за період з 24.02.2018 року по 12.11.2018 року, а інфляційні втрати нараховані за період з березня по вересень 2018 року (включно).

Розрахунки суми трьох відсотків річних (а.с. 108) та інфляційних втрат (а.с. 110-111) є арифметично правильними, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Отже, вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 1872,38 грн. та інфляційних втрат у сумі 3880,72 грн. є обґрунтованими.

Заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань відхиляються судом, оскільки наявність чи відсутність бюджетного фінансування жодним чином не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за надані за договором послуги. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 року, рішення якого у відповідності до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є частиною національного законодавства України, зазначено, що не виділення державою передбачених бюджетних асигнувань не створює підстав для не стягнення коштів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у сумі 1762,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Суд роз’яснює, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі наявності підстав, передбачених ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232, 233, 237, 238, 241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв на користь міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” заборгованості за послуги з централізованого водовідведення за період з червня по жовтень 2018 року (включно) в сумі 66736,80 грн., у зв’язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-А, код ЄДРПОУ 08029523, п/р 35214037000339 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) на користь міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161, код ЄДРПОУ 31448144, п/р 26009412783 в МОД ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” МФО 380805):

- 53960,76 грн. – основна заборгованість за послуги з централізованого водовідведення за період з червня по жовтень 2018 року (включно);

- 21739,94 грн. – пеня;

- 1872,38 грн. – 3% річних;

- 3880,72 грн. – інфляційні втрати,

- 1762,00 грн. – судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Південно-Західного апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 30.01.2019 року.

Суддя А.П. Алексєєв