Ухвала суду № 79507224, 30.01.2019, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 1019/1322/12

УХВАЛА

Іменем України

30 січня 2019 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участю

секретарь Литвишко В.М.,

представник стягувача ОСОБА_1

представник боржника ОСОБА_2

державний виконавець Дудка С.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення заступника начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України ОСОБА_3 у виконавчому провадженні ВП№50021077.

Представник стягувача ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеною скаргою, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.12.2018 ВП№50021077, винесену заступником начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України ОСОБА_3.

У судовому засіданні представник стягувача підтримала скаргу та зазначила, що оскаржувана постанова винесена на підставі ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області у справі № 1019/1322/12 від 19.11.2018, однак зміст ухвали в оскаржуваній постанові викладено неповно. Зокрема, цією ухвалою суд визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2/373/461/13 від 24.07.2013 лише в частині виконаного зобов’язання в сумі 845586,56 грн., хоча виконавчий лист видавався про стягнення 2336624,39 грн. основного боргу та 4939,50 грн. судових витрат.

Державний виконавець заперечив щодо задоволення скарги, зважаючи на те, що п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. При цьому, норма не містить виключення щодо такого визнання у частині. У зв’язку з цим виконавчий документ повертається його видавнику, а стягувач може отримати інший та звернутись до державного виконавця знову.

Представник боржника також заперечив щодо задоволення скарги, зважаючи на те, що державний виконавець дотримувався положень ч.2 ст.19 Конституції України та чітко виконав вимоги Закону України «Про виконавче провадження», який не передбачає можливості продовження виконавчого провадження на підставі частково визнаного таким, що не підлягає виконанню, виконавчого документа.

Судом встановлено наступні обставини.

24.07.2013Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист №2/373/461/13 у справі №1019/1322/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_5, третя особа ТОВ «Переяславський хліб» про стягнення заборгованості, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» борг за кредитним договором в розмірі 2336624,39 грн та судові витрати в сумі 4939,5 грн.

04.02.2016 заступником начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України ОСОБА_3 на підставі виконавчого листа №2/373/461/13, виданого 24.07.2013Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50021077, відповідно до якої з ОСОБА_5 підлягав стягненню на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» борг в розмірі 2341563,89 грн.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19.11.2018 заяву представника ОСОБА_5 – ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа №2/373/461/13 від 29.05.2013, виданого Переяслав – Хмельницьким міськрайонним судом Київської області таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково: визнано виконавчий лист №2/373/461/13 від 29.05.2013, виданий Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, таким, що не підлягає виконанню в частині виконаного зобов’язання в сумі 845 586, 56 грн. В решті позовних вимог – відмовлено.

Заступником начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України ОСОБА_3 28.12.2018 винесено постанову ВП№50021077 про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої встановлено, що згідно з ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області №1019/1322/12 від 19.11.2018 виконавчий лист №2/373/461/13 від 29.05.2013, виданий Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, визнано таким, що не підлягає виконанню. У зв’язку з цим постановлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/373/461/13, виданого 24.07.2013Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» боргу в розмірі 2341563,89 грн. закінчити.

Також знято тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_5 з України, яке було встановлено ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31.10.2018.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до положень п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Стаття 41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов’язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред’явити його до виконання.

При дослідженні оскаржуваної постанови встановлено, що підставою для її винесення зазначене судове рішення, в якому вказано про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, який не був підставою для відкриття цього виконавчого провадження.

Зокрема у графі назва документу у цій постанові визначено: «виконавчий лист №2/373/461/13 виданий 24.07.2013», разом з тим, у мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначено, що згідно з ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області «№1019/1322/12 від 19.11.2018 виконавчий лист №2/373/461/13 від 29.05.2013 року виданий Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області визнано таким, що не підлягає виконанню».

Отже, дати видачі виконавчих документів, зазначених в оскаржуваній постанові, є різними, а тому за встановлених судом обставин, є безпідставним припущення, що виконавчі листи №2/373/461/13 від 29.05.2013 та №2/373/461/13 виданий 24.07.2013 є одним й тим самим документом.

Крім того, державним виконавцем безпідставно зазначено неповний текст судового рішення, що було покладено в основу оскаржуваної постанови.

Зокрема, безпідставно не заначено другу частину 2 абзацу резолютивної частини ухвали від 19.11.2018, яка вказує, що виконавчий лист №2/373/461/13 від 29.05.2013 визнано таким, що не підлягає виконанню лише «в частині виконання зобов’язання в сумі 845586,56 грн».

За таких обставин, державним виконавцем внесено в оскаржувану постанову неповні відомості щодо змісту судового рішення, яке покладено в його основу, що цілком спотворює їх зміст, суть та наслідки.

Суд не може оцінити підстави зазначення в ухвалі від 19.11.2018 реквізитів виконавчого листа, які не відповідають реквізитам виконавчого документа, який слугував підставою для відкриття виконавчого провадження. Перевірка того, чи визнаний таким, що не підлягає виконанню, саме той виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, на підставі положень п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено до компетенції державного виконавця, який виніс оскаржувану постанову.

Оцінюючи аргументи державного виконавця та представника боржника щодо того, що державний виконавець мав за виниклих обставин закінчити виконавче провадження, а стягувач мав можливість отримати інший виконавчий лист із зміненою (зменшеною) сумою, суд доходить висновку, що при виконанні своїх повноважень державний виконавець відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» насамперед зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, оскільки за обставин, встановлених ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19.11.2018 у справі №1019/1322/12, підставою для часткового визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, стало саме часткове погашення заборгованості за виниклими зобов’язаннями між сторонами, це не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження щодо усієї суми заборгованості.

Суд оцінює, що грошові кошти, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, може бути визнано власністю стягувача, на яку він має право. За таких обставин оскаржуваною постановою безпідставно обмежено відповідне право стягувача на залишок заборгованості.

Керуючись ст.ст. 259, 450, 451 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення заступника начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП№50021077 задовольнити частково.

Визнати протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.12.2018 ВП№50021077, винесену заступником начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо закінчення виконавчого провадження, у частині виконавчого листа №2/373/461/13, виданого 24.07.2013 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, яка не визнана такою, що не підлягає виконанню.

Зобов’язати заступника начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України ОСОБА_3 або іншу уповноважену особу Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України усунути порушення шляхом відновлення виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2/373/461/13, виданого 24.07.2013, в частині, що підлягає виконанню.

У задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 30.01.2019.

Суддя Д. В. Свояк