Рішення № 79506664, 30.01.2019, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6533/18

Провадження № 2/346/723/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого-судді Веселова В.М.,

секретаря Максимюк М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Ценявської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, -

встановив:

позивачі звернулися до суду з даним позовом, в якому вказали, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 до 15.04.1991 року був майном колгоспного двору. Станом на 15.04.1991 року головою двору була ОСОБА_5, а членами двору були: ОСОБА_2, її чоловік, ОСОБА_6, та троє їхніх дітей: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Вказані члени колгоспного двору після його ліквідації вправі були в добровільному порядку поділити майно даного двору. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не претендували на частку кожного з них у вказаному нерухомому майні, кожен з них давно вибув з даного господарства і в ньому не проживає (залишився лише формально зареєстрованим). Вони давно втратили право на витребування часток кожного з них у майні колишнього колгоспного двору.

У зв'язку з вказаним право власності на вказане нерухоме майно колишнього колгоспного двору набули ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в рівних частках (по 1/3 частці кожному).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина за законом і до спадкоємців першої черги відносилися його дружина та діти, які прийняли спадщину і кожен з них отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на інше майно спадкодавця - земельну ділянку (пай). Оскільки ОСОБА_6 набув право власності на 1/3 частку вказаного нерухомого майна колишнього колгоспного двору, а згідно вимог ст.548 ЦК УРСР (редакції 18.07.1963 року) прийнята спадщина належить спадкоємцю з дня її відкриття, тому після його смерті кожен з них успадкував по 1/12 вказаного майна (1/3:4=1/12).

ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла ОСОБА_5, якій належала 1/3 частку вказаного будинку. В останньої на день її смерті не було спадкоємців (її чоловік ОСОБА_8 помер раніше дружини - ІНФОРМАЦІЯ_7 року, а дітей в спадкодавця не було).

Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що вправі поставити вимогу про визнання за нею права власності на 1/3 частку вказаного нерухомого майна, що попередньо належала ОСОБА_5 за набувальною давністю. Зі смертю ОСОБА_5 припинилися її права та обов'язки, а отже припинилося право власності на 1/3 частку вказаного будинку. ОСОБА_1 постійно з дня свого народження (ІНФОРМАЦІЯ_2 року) і по даний час проживає в цьому будинку, дбає про схоронність цього майна, підтримує його в належному стані. Таким чином, вона добросовісно, відкрито, безперервно володіє більше 17 років 1/3 часткою вказаного нерухомого майна, яка належала померлій ОСОБА_5 і тому суд вправі визнати за нею право власності на цю частку майна за набувальною давністю і таким чином набула право власності на 3/4 частки цього майна (1/3 частка члена колишнього колгоспного двору + 1/3 частка за набувальною давністю + 1/12 частка успадкована після смерті батька).

ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 набули права власності кожен по 1/12 частці вказаного нерухомого майна (спадщина після смерті ОСОБА_6.).

Право власності на спірне нерухоме майно не зареєстроване.

Однак державний нотаріус відмовила їй у видачі такого свідоцтва у зв'язку з тим, що спадковий будинок відноситься до колгоспного двору та частки у спільній сумісній власності колгоспного двору за спадкодавцем та інших його членів не було виділено. Тому позивачі просять визнати за ними право власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме за ОСОБА_1 на 3/4 частки, а за ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/12 частці за кожним.

В судове засідання позивачі подала письмове клопотання, в якому позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили розгляд справи провести без їхньої участі.

Представник відповідача подав до суду заяву, в якій вимоги позовної заяви визнав та просив справу слухати у відсутність представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши письмові клопотання позивачів та представника відповідача, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

28.02.1981 року зареєстрували шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_9, що стверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 (а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народилася ОСОБА_10, а ІНФОРМАЦІЯ_8 року - ОСОБА_3, їхніми батьками вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_2, про що свідчать копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_9 та НОМЕР_8 (а.с.12, 14).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 ОСОБА_10 31.05.2008 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на «ОСОБА_1» (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_7 року помер ОСОБА_8, а ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла ОСОБА_5, що стверджується копіями свідоцтв про смерть серії НОМЕР_7 та НОМЕР_6 (а.с 16,17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивачів та чоловік позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_11 (а.с.8).

Згідно довідки Ценявської сільської ради № 933 від 17.10.2018 року ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1, з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_2 року по даний час, разом з нею в цьому будинку зареєстровані її діти, мати ОСОБА_2, та брати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 18).

Згідно з довідками вищевказаної сільської ради № 917 та № 931 від 17.10.2018 року ОСОБА_5 належить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, тип двору селянський. Станом на 01.07.1990 року в спадковому будинку проживали: голова двору - ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року; її онука - ОСОБА_2; чоловік онуки - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року; правнуки - ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10. На момент смерті ОСОБА_5 у вказаному господарстві проживали всі перелічені особи. На момент смерті ОСОБА_6 у будинку були зареєстровані його дружина - ОСОБА_2 та діти - ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 Заповіти від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виконкомом Ценявської сільської ради не посвідчувалися (а.с.10,11).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина за законом, яку прийняли позивачі, спадкоємці першої черги, його дружина ОСОБА_2 та діти ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Оскільки ОСОБА_6 набув право власності на 1/3 частку вказаного нерухомого майна колишнього колгоспного двору, тому після його смерті кожен з них успадкував по 1/12 вказаного майна (1/3:4=1/12).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 26.12.2001 року державним нотаріусом Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № Д-3417, спадкоємцем майна ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_2 та діти, ОСОБА_4, неповнолітні - ОСОБА_3 та ОСОБА_10, на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності спілки селян «Рідна земля» с. Ценява Коломийського району (а.с. 26).

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року №20 із змінами "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" передбачено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

На день смерті ОСОБА_5 їй належала на праві власності 1/3 частика вищевказаного майна колишнього колгоспного двору. Оскільки спадкоємців в неї не було (її чоловік ОСОБА_8 помер раніше дружини, дітей у неї не було).

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Позивачка ОСОБА_1 постійно з дня свого народження (ІНФОРМАЦІЯ_2 року) і по даний час проживає в спірному будинку, дбає про схоронність цього майна, підтримує його в належному стані. Таким чином, вона добросовісно, відкрито, безперервно, безтитульно володіє більше 17 років 1/3 часткою вказаного нерухомого майна, яка належала ОСОБА_5

З метою оформлення спадщини позивачка ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Коломийської міської державної нотаріальної контори Мануляк І.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак отримала відмову у зв'язку з тим, що спадковий будинок відноситься до колгоспного двору та частки у спільній сумісній власності колгоспного двору за спадкодавцем та інших його членів не було виділено (а.с. 9).

На підставі ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ст. 123 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) розмір частки члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Частиною 1 статті 1226 Цивільного кодексу України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України: "У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду". Частиною 1 статті 1226 Цивільного кодексу України встановлено, що: частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За таких обставин, у відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЗУ від 01.07.2004 року « Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» в редакції від 26.11.2015 року, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Як зазначено у п.3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних і кримінальних справ « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року при вирішення спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Так, спірний житловий будинок, господарські будівлі та споруди збудовані в 1936 році, що підтверджується записом про це у виготовленому 14.06.1988 року Коломийським МБТІ технічному паспорті на садибний ( індивідуальний) житловий будинок.

На дату закінчення будівництва даного нерухомого майна, не була передбачена ні обов'язкова державна реєстрація будівель та споруд, ні державна реєстрація права власності на них.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, могли бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, а додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

Отже, довідки виконавчих комітетів місцевих органів визнавалися в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

На дане нерухоме майно видана довідка виконавчого комітету Ценявської сільської ради за № 917 від 12.10.2018 року, в якій вказано, що померлій ОСОБА_5 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 (а.с. 10).

На дане нерухоме майно ОКП «Коломийське МБТІ» 12.12.2018 року був виготовлений технічний паспорт на садибний ( індивідуальний) житловий будинок, згідно якого за вищевказаною адресою знаходяться: житловий будинок, позначений літерою «А», господарські будівлі і споруди: літня кухня - «Б», сарай - «Г», навіс - «В», сарай - «Д», навіс - «Ж», вбиральня - «З», огорожа - «№ 1-3» (а.с. 22-25).

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способом цього права може бути визнання права.

Згідно ч.1 п.11 ст.346 ЦК України право власності припиняється в разі смерті. У відповідності дост.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. На підставі ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до вимог ст.ст.346, 347 ЦК України особа може відмовитись від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. Інших спадкоємців та осіб, передбачених законом, зокрема малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена немає. Представник відповідача подав до суду письмове клопотання, в якому не заперечує щодо позовних вимог позивачів і просить їх задовольнити.

Згідно висновку про вартість майна від 11.10.2018 року ринкова вартість житлового будинку, загальною площею 45,9 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 становить 137 737,00 грн. (а.с.27-40).

За таких обставин суд приходить до висновку про підставність позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

На підставі ст.16,328,346,347,392,1222,1234,1268 ЦК України та, керуючись ст.ст.206 ч.1, 247 ч.2 ,239,263,264,265,268,354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, жителькою АДРЕСА_1, право власності на 3/4 частки житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, жителькою АДРЕСА_2, право власності на 1/12 частку житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, жителем АДРЕСА_3, право власності на 1/12 частку житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8 року народження, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, жителем АДРЕСА_2, право власності на 1/12 частку житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 30 січня 2019 року.

Суддя Веселов В. М.