Ухвала суду № 79505982, 29.01.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа №750/442/19

Провадження №1-кс/750/628/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2019 року м. Чернігів

Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Чернігова Самусь Л.В., вивчивши клопотання старшого слідчого слідчого відділу Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_1 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019270010000257 від 14.01.2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

28.01.2019 року на адресу суду, засобами поштового зв’язку, надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_1, яке погоджено прокурором Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_2, в якому той просить накласти арешт на екскаватор-навантажувач марки JCB 3 CX Sitemastek», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2017 року випуску, котрий належить Корпорації «Укртансбуд» на підставі свідоцтва про реєстрацію машини ЕЕ №098936, та автомобіль марки «Маз», модель «6501С5», реєстраційний номер НОМЕР_2, 2016 року випуску, котрий належить Корпорації «Укртрансбуд» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХо 937363, заборонивши Корпорації «Укртрансбуд» (ЄДРПОУ 31071140, юридична адреса: 07270, вул.. Кірова, буд. 25-А, м. Чорнобиль, Іванківський р-н, Київська область) з метою заборони розпоряджатися.

Вивчивши клопотання про арешт майна з доданими до нього документами, приходжу до наступного висновку.

За змістом абзацу 2 частини 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Проте, у поданому клопотанні слідчий, метою накладення арешту на майно вказує «заборону розпоряджатися», що суперечить діючим положенням ч.2 ст. 170 КПК України, в яких зазначений вичерпний перелік підстав, з метою забезпечення яких допускається арешт майна, і такої мети як «заборона розпоряджатися» у вказаному переліку відсутня.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Крім того, слідчий, звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна, вказує, що майно, яке, на його думку, належить арештувати, було вилучене 14.01.2019 року під час огляду місця події, на підтвердження чого до матеріалів клопотання надано копію вищевказаного протоколу огляду місця події, а також зазначене слідує з копії постанови слідчого про визнання речових доказів від 14.01.2019. Разом з тим, слідчий, з незрозумілих суду підстав, у клопотанні просить таке, на підставі ч.2 ст. 172 КПК України, розглядати без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. По-перше, слід вказати, що з наданих суду матеріалів не слідує, що у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019270010000257 від 14.01.2019 року будь-якій особі повідомлено про підозру, чи відносно такої особи обвинувальний акт було направлено до суду, що у такої особи є захисник, представник чи законний представник, а тому є незрозумілим, яке відношення зазначені особи, в разі їх дійсної наявності, мають до вказаного кримінального провадження, а по-друге, відповідно до наявних у матеріалах клопотання документах (протокол огляду місця події, постанова про визнання речових доказів від 14.01.2019) слідує, що вказане майно було вилучено, а тому розгляд клопотання без повідомлення власника такого майна є незаконним та суперечить діючим положенням КПК України (ч.1 ст. 172 КПК України).

Більш того, слідчому судді є незрозумілим клопотання слідчого й в частині вимог щодо необхідності «заборонити будь-яке його розпорядження», що позбавляє суд виконати вимоги п.п.4,5 ч.5 ст. 173 КПК України щодо виду заборони та порядку інформування заінтересованих осіб.

І на останок, слідчий суддя звертає увагу слідчого та прокурора, котрий погодив таке клопотання, на ту обставину, що слідчим суддею вже поверталось клопотання прокурору для усунення недоліків, однак такі недоліки, зазначені в ухвалі слідчого судді від 18.01.2019, усунуті не були, крім надання слідчим документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, а також у поданому клопотанні не зазначено, коли саме прокурором було отримано зазначену ухвалу суду від 18.01.2019, що позбавляє наразі суд можливості встановити дотримання останнім строку 72 години, наданих судом для усунення вказаних недоліків, та тягне за собою пропущення строку слідчого на звернення до суду з зазначеним клопотанням, встановлених ч.5 ст. 171, ч.3 ст. 172 КПК України.

Недодержання зазначених вимог є підставою для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, що випливає зі змісту ч.3 ст. 172 КПК України.

З урахуванням наведеного, клопотання підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 172 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_1 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019270010000257 від 14.01.2019 року - повернути прокурору Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 для усунення недоліків.

Встановити строк для усунення недоліків – 72 години.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Л.В. Самусь