Ухвала суду № 79505945, 28.01.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1423/18

Провадження № 6/750/35/19

У Х В А Л А

28 січня 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого – судді Литвиненко І. В.,

за участі секретаря судового засідання – Юрченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в:

28.01.2019 року приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначив, що заборгованість за виконавчим провадженням № 56913988 не погашена.

Приватний виконавець в судове засідання не з’явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі.

Сторони виконавчого провадження не викликалися, відповідно до вимог статті 441 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У провадженні приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_1 знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 81622 грн 37 коп. та 1762 грн у відшкодування судових витрат, а всього 83384 грн 37 коп..

17.04.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_1 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 14.03.2018 року № 750/1423/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 81622 грн 37 коп. та 1762 грн у відшкодування судових витрат, а всього 83384 грн 37 коп. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження було надіслано на адресу боржника, вказану у виконавчому документі рекомендованим листом з повідомленням (№ 1401304247957), повідомлення повернулося відправнику у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

18.04.2018 та 26.04.2018 на адресу боржника вказану у виконавчому листі надсилалися виклики щодо явки до приватного виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, приватний виконавець зазначає, що боржник на виклик не з’явився, про причини неявки не повідомив. Доказів отримання боржником викликів приватного виконавця суду не надано.

02.08.2018 року Управлінням державної міграційної служби України в Чернігівській області повідомило приватному виконавцю про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 документувався паспортом серії PU № 115845 від 06.12.2016 до 06.12.2026 код органу, що видав – POLI1.

18.01.2019 року приватним виконавцем було складено акт приватного виконавця про те, що приватним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається з матеріалів справи (копії паспорту (а.с. 38 (зворотна сторона) боржник ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований за адресою: вул. 1-го. Травня, 155/46, м. Чернігів, відповідно до довідки адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Чернігівській області від 26.02.2018, до 05.03.2013 року ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: вул. 1-ої. ОСОБА_3, 4/76, м. Чернігів, 05.03.2013 року знятий з реєстрації за даною адресою (а.с. 48). Відповідно до довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в реєстрі територіальної громади м. Чернігова не значиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 313 ЦК України, фізична особа, яка досягла 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже державному виконавцю надано право не в будь-якому разі звертатись із поданням до суду, а тільки в разі ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов‘язань. Під поняттям «ухилення» від виконання зобов’язань, покладених на боржника рішенням, варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов’язок у нього є всі реальні можливості (наприклад наявність коштів, майна тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об’єктивні обставини. На момент звернення з поданням до суду, факт ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об’єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження

Виходячи зі змісту п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань можливе лише за наявності умислу. Адже у цьому випадку особа усвідомлює протиправний характер своєї дії або бездіяльності, передбачає її суспільно шкідливі наслідки і бажає (або свідомо припускає) їх настання, що свідчить про наявність як інтелектуальної, так і вольової ознаки у поведінці особи. Отже, особа, яка має невиконані зобов’язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено зворотне.

Враховуючи вищевикладене вказане подання не підлягає задоволенню, оскільки приватним виконавцем не надано доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання покладених на нього обов’язків з виконання судового рішення, а ЦПК України передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання, крім того приватним виконавцем не надано суду жодних доказів надіслання боржнику викликів боржника до приватного виконавця та не надано жодних доказів того, що приватному виконавцю взагалі відоме зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування) боржника.

На момент звернення з поданням до суду, факт ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього, повинен вже відбутися і бути об’єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Керуючись статтями 258, 259, 260,261, 353-354, 441 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.В. Литвиненко