Рішення № 7950487, 15.02.2010, Микитівський районний суд м. Горлівки

Справа № 2-28/ 10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого- судді Родіній Н.В., при секретарі Шеіній Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Підприємства “Магнат- ВВ” про зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись 20.08.2009 р. з позовом до Приватного Підприємства “Магнат- ВВ”, ОСОБА_1 просить змінити формулювання та дату її звільнення з “Звільнена з 28.11.2008 року на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул” на “Звільнена з 27 лютого 2009 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП за власним бажанням у зв”язку з тим ,що власник не виконує законодавство про працю”; зобов”язати відповідача видати їй трудову книжку з відповідним записом ; стягнути з відповідача на її користь заробітну плату в сумі 1681,37 грн. за період з 1.12.2008 р. по 27.02.2009 р.;стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку та видачи трудової книжки в сумі 5105,70 грн. ; стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за три місяці згідно ст.44 КЗпП України у розмірі 2050,18 грн.; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 20000 грн., посилаючись на те ,що 5 травня 2008 року вона поступила на роботу в ПП “Магнат-ВВ” на посаду логиста. З 19 по 28 листопада 2008 року вона знаходилась на лікарняному. На роботу вийшла 1 грудня 2008 року і надала свій лікарняний листа у бухгалтерію підприємства. ПП “Магнат-ВВ” працювало до 26.12.2008 року, після чого були різдвяні канікули . До роботи вона приступила 20 січня 2008 року. У період з 1.12.2008 року по 27.02.2009 року відповідач їй не виплачував заробітну плату, тому 27.02.2009 року вона написала заяву про звільнення її за власним бажанням з 27.02.2009 року на підставі ст.38 п.3 КЗпП України, але керівництво підприємства відмовилося отримувати від неї таку заяву та запропонувало перписати заяву , зазначивши підставу звільнення- ст.38 п.1 КЗпП України. Вона не погодилась з такою пропозицією і направила свою заяву поштою, що підтверджено поштовим повідомленням про отримання заяви відповідачем. З 27 лютого 2009 року вона не виходила на роботу і відповідач в особі директора ОСОБА_2 запросив її до себе та знову запропонував переписати заяву про звільнення ,але заборгованість по заробітній платі і тоді не міг погасити ,тому вона знову відмовилась. Отримавши від неї відмову, директор підприємства зазначив ,що вона звільнена за прогули. При цьомі відповідач не повідомив її про дату звільнення, не надав копії наказу ,не видав трудову книжку. Тільки після отримання від ПП “Магнат –ВВ” відповіді на запит адвоката, їй стало відомо ,що звільнено її з 28.11.2008 року, тобто у той час коли вона знаходилась на лікарняному. Також відповідач надав довідку про розмір її заробітної плати, де вказав,що вона нібито відмовилась від отримання трудової книжки на підприємстві, що не відповідає дійсності. Вона неодноразово зверталась до керівництва ПП “Магнат-ВВ” про зміну підстав звільнення ,погашення заборгованості по заробітній платі та видачу трудової книжки ,але відповідач не бажає зовсім з нею спілкуватися, змінив місце своєї діяльності або зовсім припинив свою діяльність, у зв”язку з чим вона змушена звернутися до суду і вважає ,що при цьому строк звернення не порушено. Відповідач причинив їй також моральні страждання ,оскільки вона, не отримавши від відповідача заробітну плату та свою трудову книжку , не має засобів до існування , не може влаштуватися на іншу роботу та стати на облік у Центр зайнятості.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з наведених у позовній заяві підстав, додавши,що керівництво ПП “Магнат-ВВ” неодноразово вимогало від неї, щоб вона переписала заяву про звільнення її з підприємства за власним бажанням відповідно до ст.38 ч.1 КЗпП України і коли вона відмовилась, директор ОСОБА_2 повідомив про те ,що її буде звільнено за прогул, але ніколи у неї прогулу не було і в день її звільнення –28.11.2008 року вона знаходилась на лікарняному. Вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням видати їй трудову книжку, але їй було відмовлено, відповідач ухиляється від спілкування з нею. У зв”язку з цим у березні 2009 року вона зверталася зі скаргою до прокуратури м.Донецьк для здійснення цим органом контролю за діяльністю відповідача. Заяву, що направлялася прокурору, було перенаправлено на розгляд до територіальної державної інспекції правці у Донецькій області,звідки їй надійшла письмова відповідь з висновком перевірки, в якому вказано на відсутність у відповідача підстав її звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, оскільки відповідно наданих відповідачем документів звільнено її за прогул,який мав місце 28.11.2008 року згідно акту,після чого їй начебто були виплачені розрахункові суми, а трудову книжку вона не захотіла забирати на підприємстві. Всі ці обставини не відповідають дійсності ,у зв»язку з чим вона звернулася до суду. Просила задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування свої позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи- Приватне підприємство «Магнат-ВВ» ; копію довідки ПП «Магнат-ВВ» від 31.03.2009 р. про її заробітну плату; лист-відповідь керівництва ПП «Магнат-ВВ» про її діяльність на підприємстві та підстави її звільнення; копія її заяви від 27.02.2009р.з проханням звільнити її на підставі ст.38 п.3 КЗпП України з поштовим повідомленням про отримання її заяви на підприємстві; лист-відповідь з Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області від 29.04.2009 р. ; копію виписки з її амбулаторної карти.

Відповідач,будучи повідомленим про час та місце розгляду відповідно до ст.74 ЦПК України через оголошення у пресі, у судове засідання представника не направив, причини неявки суду не повідомив, своїх заперечень суду не надав,тому суд на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу в його відсутності, у заочному порядку.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засідання показала ,що з березня 2008 р. по 28 лютого 2009 року вона працювала разом з ОСОБА_1 на ПП «Магнат-ВВ», тому достовірно знає ,що у позивача не було прогулів і 28.11.2008 року ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному. Сама вона також у лютому 2009 року зверталась до відповідача про звільнення з підприємства у зв»язку з тим, що з грудня 2008 року підприємство не виплачувало їй заробітну плату, але директор ПП «Магнат-ВВ» ОСОБА_2 запропонував їй переписати заяву про звільнення за власним бажанням. Коли вона відмовилась ,її також було звільнено за прогул, якого фактично не було, у зв»язку з чим вона також зверталась до суду і вже є рішення суду про задоволення її позову. Заяву ОСОБА_1про звільнення на підставі ст..38 п.3 КЗпП України,яку вона направила поштою,оскільки відповідач не бажав заяву приймати , також розглянуто не було. Керівництво ПП «Магнат-ВВ» ухиляється від спілкування з позивачкою і вона неодноразово була свідком тому, як ОСОБА_1 намагалася зателефонувати їм та шукала їх фактичне місцезнаходження у теперішній час.

Заслухавши позивача, допитавши свідка та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного :

Судом встановлено ,що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПП «Магнат-ВВ» з 05.05.2008 року на посаді логіста з посадовим окладом 725 грн.,звільнено її було 28.11.2008 року за ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважної причини. Вказана обставина підтверджена копією листа директора «Магнат-ВВ» та листа Територіальної державної інспекції правці у Донецькій області від 29.04.2009 р.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір , укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або упавноваженим ним органом у випадку прогулу(в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Правила ст. 40 КЗпП України та пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року попереджають про неможливість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано листок непрацездатності.

Згідно виписки з амбулаторної карти ОСОБА_1 остання знаходилась на лікарняному з 19.11.2008 р. по 28.11.2008 р. включно у лор-лікаря міської поліклініки № 5 м.Горлівка по листу непрацездатності № 636874.

Крім того, посадові особи ПП «Магнат-ВВ»,вирішуючи питання про притягнення працівника підприємства ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни(прогул) до такого виду стягнення, як звільнення, порушили порядок застосування дисциплінарних стягнень, передбачений ст.149 КЗпП України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулося незаконно і є таким,що не відповідає дійсності , тому ,як наслідок, наказ від 28.11.2008 року про звільнення ОСОБА_1 підлягає скасуванню, у зв»язку з чим і формулювання причини звільнення позивача як за прогул не може вважатися вірним.

У судовому засіданні встановлено ,що ОСОБА_1 вийшла з лікарняного 1.12.2008 року на роботу в ПП «Магнат-ВВ» і працювала до 27.02.2009 року,але заробітну плату відповідач їй не виплачував з грудня 2008 року , що підтверджується поясненнями позивача та свідка ОСОБА_3

27 лютого 2009 року позивач, якій було невідомо про наявність наказу від 28.11.2008 року про її звільнення за прогул, надала директору ПП «Магнат-ВВ» ОСОБА_2 заяву про звільнення її з 27.02.2009 року на підставі ст.38 п.3 КЗпП України у зв»язку з невиплатою заробітної плати. Цю заяву відповідачем було прийнято ,про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунки. Крім того, у статті також зазначено ,що у разі звільнення працівника з ініціативи власника(що і було зроблено у даному випадку) він зобов»язаний також у день звільнення,крім трудової книжки, видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Проте ,відповідач, грубо порушуючи зазначені КЗпП України норми та вимоги, ні в день звільнення, ні в подальшому - після отримання заяви позивача,не видав ОСОБА_1 трудової книжки, копії наказу про звільнення з роботи, чим порушував її законні права на працевлаштування.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким,що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов»язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю(пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того,трудовим законодавством передбачено,що в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.4.2. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цій день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Власник або уповноважений ним орган зобов»язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за всю годину вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому п.2.10 Інструкції.

Доказів щодо направлення позивачу поштового повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки суду не надано.

На підставі викладеного, суд вважає доведеними вимоги позивача щодо зміни формулювання причини її звільнення зі “Звільнена з 28.11.2008 року на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул” на “Звільнена з 27 лютого 2009 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП за власним бажанням у зв”язку з тим ,що власник не виконує законодавство про працю,оскільки позивачем надано суду копію її заяви про звільнення від 27.02.2009 року, відповідно до якою вона просить ПП «Магнат-ВВ» звільнити її на підставі ст.38 п.3 КЗпП України у зв»язку із невиплатою заробітної плати, а також копію повідомлення про отримання ПП «Магнат-ВВ» вказаної заяви 04.03.2009 року. Іншої заяви ОСОБА_1 про її звільнення суду не надано.

Оскільки суд дійшов висновку, що саме з вини відповідача була затримка у видачі трудової книжки, а також у зв»язку з неправильним формулюванням причин звільнення позивач не міг працевлаштуватися та ,відповідно, отримувати заробітну плату, що спричинило вимушений прогул, а також, оскільки формулювання причин звільнення встановлюється рішенням суду , суд вважає,що з відповідача варто стягнути середній заробіток позивача за весь час вимушеного прогулу – з 29.11.2008 року по дату винесення рішення.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові від 06.11.1992 року У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи(пункт 32)

Так, на користь позивача з відповідача необхідно здійснити стягнення середнього заробітку позивача з наступного розрахунку :

30,43 грн. х 312 днів = 9494 грн.16 коп.

де 30,43 грн. – середньоденна заробітна плата за два останні календарні місяці на час звільнення позивача згідно довідки ПП “Магнат-ВВ” 31.03.2009 р.;

312 днів – період затримки розрахунку з 29.11.2008 року по 15.02.2010 р. (за мінусом вихідних і святкових днів).

Таким чином , позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заробітної плати в сумі 1681,37 грн. за період з 1.12.2008 р. по 27.02.2009 р., середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 5105,70 грн. та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки в сумі 5105,70 грн. підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за три місяці у розмірі 2050,18 грн., суд вважає,що в цій частині позов також підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідно до ст. 44 КЗпП України відповідач зобов»язаний сплатити вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку, а саме 182,55 грн. з наступного розрахунку :

60,85 грн. х 3 міс. = 182,55 грн., де

- 60,85 грн. – середньомісячний заробіток позивача

Також суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про стягнення на підставі ст. 237-1 КЗпП України моральної шкоди за мотивів доведеності факту спричинення такої шкоди. Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує характер та ступінь душевних страждань ОСОБА_1, яких остання зазнала у зв’язку із затримкою видачі трудової книжки та у зв»язку з неправильним формулюванням причин звільнення. Тому, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає, що моральна шкода, завдана позивачу ОСОБА_1 підлягає частковому відшкодуванню відповідачем – ПП “Магнат-ВВ”,а саме у розмірі 5000 грн.

Крім того, суд зазначає,що відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня,коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення- в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як встановлено у судовому засіданні фактично про звільнення з ПП «Магнат-ВВ» 28.11.2008 року позивач дізналася після того, як отримала відповідь відповідача на запит адвоката, до якого вона змушена була звернутися за юридичною допомогою, а саме у березні 2009 року, про що свідчить лист-відповідь директора ПП «Магнат-ВВ» ОСОБА_2 Відомості про вручення ОСОБА_1 відповідачем копії наказу про її звільнення та вручення в той час неї трудової книжки, з яких вона могла б встановити час та мотиви її звільнення, у матеріалах справи відсутні.

З урахуванням зазначеного, суд вважає безпідставними застосування у цієї справі строків позовної давнини.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати, пов»язані із розглядом справи, суд покладає на відповідача- ПП «Магнат-ВВ» ,стягнувши з нього на користь держави пропорційно задоволеної частині позовних вимог судовий збір в сумі 96,77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215,224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити формулювання причини та дату звільнення ОСОБА_1 з Приватного підприємства “Магнат-ВВ” зі “Звільнена з 28.11.2008 року на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул” на “Звільнена з 27 лютого 2009 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП за власним бажанням у зв”язку з тим ,що власник не виконує законодавство про працю.”.

Зобов”язати посадових осіб Приватного Підприємства “Магнат-ВВ” внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1.

Стягнути з Приватного Підприємства “Магнат- ВВ” ( ідентифікаційний код 33864228) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу в розмірі 9494 (дев”ять тисяч чотириста дев”яносто чотири) грн.16 коп., а також вихідну допомогу в сумі 182 грн. 55 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п”ять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1– відмовити.

Стягнути з Приватного Підприємства “Магнат- ВВ” ( ідентифікаційний код 33864228) на користь держави судовий збір в сумі 96,77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: