Рішення № 79504810, 26.12.2018, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/342/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2018 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - судді Данилів О.М.

при секретарі Паньків М.М.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Загнійної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах справу за позовом ОСОБА_1 до Бережанської міської ради Тернопільської області про визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, вказуючи, що після смерті його матері ОСОБА_5 відкрилася спадщина, у склад якої входить земельна ділянка, що знаходиться в АДРЕСА_1, площею 600кв.м, яка була надана їй рішенням Бережанської міської ради народних депутатів № 60 від 31 березня 1993 року для будівництва житлового будинку з господарськими будівлями, і хоч матір користувалася наданою їй земельною ділянкою та виготовила проектну документацію для будівництва на ній житлового будинку, однак у зв"язку із хворобою та смертю не встигла звести на ній житловий будинок, а він, будучи сином спадкодавиці, вступив в управління спадковим майном та прийняв спадщину, однак розпорядитись нею не може, бо нотконтора відмовила йому у видачі свідоцтва на спадщину в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які би підтверджували право власності спадкодавиці чи право її користування зазначеною земельною ділянкою, звернувся до суду з позовом, яким просить визнати за ним право користування вказаною земельною ділянкою та права забудовника житлового будинку із господарськими будівлями, як спадкові права за законом після смерті його матері ОСОБА_5 у відповідності до рішення Бережанської міської ради народних депутатів від 31 березня 1993 року та будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги, викладені у заяві, підтримали, просять їх задоволити.

Представник Бережанської міської ради Тернопільської області Загнійна І.В. із позовом не погодилася, в підтвердження своїх заперечень подала суду відзив на позов, у якому просила залишити позовні вимоги ОСОБА_1 без задоволення, оскільки спадкодавиця ОСОБА_5 не реалізувала своє право, надане їй рішенням Бережанської міської ради народних депутатів 31 березня 1993 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, взявши до уваги пояснення свідків та дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною другою ст. 413 ЦПК України передбачено, що право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути відчужене землекористувачем або передаватися у порядку спадкування.

У відповідності із Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року спадкові відносини регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Згідно із ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, а оскільки матір позивача ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, то питання про спадкування належного їймайна слід вирішувати, керуючись діючимна той час Цивільним кодексом Української РСР.

У відповідності до ст. 524, 529, 548, 549 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що 31 березня 1993року рішенням Бережанської міської ради народних депутатів № 60 матері позивача ОСОБА_5 в АДРЕСА_1, для будівництва житлового будинку по індивідувальному проекту та господарського будинку розміром 3.70х5.30м було виділено земельну ділянку площею 600кв.м. У відповідності до вказаного рішення вона набула права користування цією земельною ділянкою та, виготовивши будівельний паспорт на забудову цієї земельної ділянки та проектну документацію на будівництво вказаного будинку, яку погодила із необхідними інстанціями, набула статусу забудовника житлового будинку на АДРЕСА_1.

Цей факт підтверджується поясненнями позивача, його представника та долученими до матеріалів справи і оглянутими в судовому засіданні документами, а саме: рішенням Бережанської міської ради народних депутатів № 60 від 31 березня 1993року; генпланом забудови земельної ділянки, погодженим із головним архітектором району 15 грудня 1993 року будівельним паспортом на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику; актом представника проектного бюро, який затверджений головним архітектором району та затвердженим відповідними інстанціями проектом двоповерхового житлового будинку.

Оглянуте у судовому засіданні свідоцтво про народження серії НОМЕР_1, видане 20 лютого 1969 року Бережанським відділом ЗАГСу, свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавиці ОСОБА_5, тобто він у відповідності до ст. 529 ЦК Української РСР є спадкоємцем першої черги.

Із свідоцтва про смерть видно, що спадкодавиця ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, площею 600кв.м, яка була надана їй рішенням Бережанської міської ради № 60 від 31 березня 1993 року для будівництва житлового будинку, а також прав та обов»язків забудівника житлового будинку, що мав бути споруджений на вказаній вище земельній ділянці.

Із довідки Бережанської міської ради за № 3253 видно, що позивач ОСОБА_1 проживав разом із спадкодавицею ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 та доглядав її, а після її смерті у відповідності до ст. 549 ЦК Української РСР вступив в управління спадковим майном, оскільки залишився проживати у помешканні, у якому проживав із спадкодавицею до дня відкриття спадщини та розпорядився належними останній речами повсякденного вжитку.

Той факт, що позивач після смерті матері використовував вказану земельну ділянку, яка була виділена його матері для будівництва житлового будинку рішенням Бережанської міської ради народних депутатів № 60 від 31 березня 1993року, підтверджується поясненнями позивача, його представника та допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також долученим до матеріалів справи актом визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки та прийомки передачі межових знаків на зберігання від 6 березня 2007 року, у якому суміжний землекористувач ОСОБА_8, якому було виділено суміжну земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_3, із ним - позивачем, як із суміжним землекористувачем, погоджувалися межі землекористування. Даний акт поряд із підписами офіційних представників Бережанської міської ради та відділу земельних ресурсів містить і підпис позивача ОСОБА_1, як суміжного користувача земельної ділянки.

В судовому засіданні позивач також пояснив, що його матір, обробляючи виділену їй спірну земельну ділянку, внаслідок високого кров"яного тиску отримала інсульт та декілька років була паралізована, а тому з поважних причин не змогла приступити до будівництва будинку, а виділені для будівництва кошти були витрачені на її лікування. Він, проживаючи разом із матір"ю, постійно, аж до її смерті, доглядав її, бо вона самостійно не могла пересуватись та обходити себе в побуті. З часу виділення матері земельної ділянки до часу її смерті міською радою не приймалося жодних рішень про вилучення цієї земельної ділянки чи припинення прав на проведення будівництва житлового будинку. Він, вважаючи себе спадкоємцем майна матері, вступив в управління спадковим майном та використовував вказану земельну ділянку, що в АДРЕСА_1, для огородництва. Крім цього, він посадив на ній саджанці фруктових дерев та для проведення будівництва доставив туди будівельні матеріали. Він, не маючи коштів на спорудження житлового будинку, доглядав виділену його матері земельну ділянку, використовував її для вирощування сільськогосподарської продукції та намагався утримувати її у належному стані. І хоч він у відповідності до ст. 549 ЦК Української РСР вступив в управління спадковим майном та прийняв спадщину, однак переоформити на себе надану його матері для будівництва житлового будинку земельну ділянку та отримати права забудовника не може, оскільки як Бережанською міською радою, так і Бережанською держнотконторою йому було відмовлено у задоволенні його заяви, а тому він за захистом свого порушеного права змушений був з даним позовом звернутися до суду, а так як він фактично прийняв спадщину, тому просив його позовні вимоги задоволити.

Вищевказані факти підтверджуються рішенням Бережанської міської ради № 788 від 21 грудня 2017 року та постановою державного нотаріуса Бережанської держнотконтори про відмову у вчиненні нотаріальних дій за №738/01-16 від 21 травня 2018 року.

І хоч представник Бережанської міської ради позову не визнав та просив відмовити позивачу у задоволенні його вимог за їх безпідставністю, оскільки спадкодавиця ОСОБА_5, отримавши рішення виконавчого комітету Бережанської міської за № 60 від 31 березня 1993 року про виділення їй для будівництва житлового будинку земельної ділянки площею 600кв.м., не реалізувала своє право та на виділеній їй земельній ділянці не збудувала житловий будинок та навіть не приступила до його будівництва, а у відповідності до п. 8 ч. 1 ст.27 Земельного кодексу України в редакції від18 грудня 1990 року, який діяв на той час, право володіння або право користування земельною ділянкою чи її частиною, припиняється радою народних депутатів у випадку невикористання протягом року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва і двох років - для несільськогосподарського виробництва, однак всупереч поясненням представника відповідача Бережанською міською радою до дня смерті спадкодавиці не складалися акти про невикористання нею виділеної їй земельної ділянки, тобто відповідачем до дня відкриття спадщини не приймалося рішення про припинення права користування спадкодавицею ОСОБА_5 виділеної їй рішенням виконавчого комітету Бережанської міської ради № 60 від 31 березня 1993 року для будівництва житлового будинку земельної ділянки, а отже, на день відкриття спадщини вона не була позбавлена права користування виділеною їй земельною ділянкою.

Крім цього, суд критично відноситься до пояснень представника відповідача про те, що матір позивача жодним чином не реалізувала свого права на використання виділеної їй рішенням виконавчого комітету № 60 від 31 березня 1993 року земельної ділянки для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1, оскільки пояснення відповідача спростовуються поясненнями позивача та його представника, які свідчать про те, що спадкодавиця незадовго після виділення їй земельної ділянки внаслідок інсульту була декілька років паралізована, а тому через свій стан здоров»я не могла приступити до будівництва, тобто суд вважає, що вона не приступила до будівництва із поважних причин. Крім цього, після отримання рішення виконкому про виділення їй земельної ділянки для будівництва житлового будинку, спадкодавиця як і належиться, виготовила генплан забудови земельної ділянки, який через дев"ять місяців, а саме: 15 грудня 1993 року погодила із головним архітектором району. Вона виготовила будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної їй, як індивідуальному забудовнику, та для проведення будівництва двоповерхового житлового будинку виготовила проектно-технічну документацію, яку затвердила у всіх необхідних інстанціях, тобто спадкодавиця виконала всі дії та отримала статус забудовника. А так як на день відкриття спадщини Бережанською міською радою у відповідності до п. 8 ч. 1 ст.27 Земельного кодексу України в редакції 18 грудня 1990 року, який діяв на той час, не приймалося рішення при вилучення наданої ОСОБА_5 у користування 31 березня 1993 року земельної ділянки площею 600кв.м., тобто на день відкриття спадщини спадкодавиця не була позбавлена права користування виділеною їй земельною ділянкою для будівництва житлового будинку та вона, виготовивши необхідні документи, мала статус забудовника земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Таким чином, поскільки в судовому засіданні доведено, що позивач згідно закону є спадкоємцем вищевказаного спадкового майна, і хоч він фактично у відповідності до ст. 549 ЦК Української РСР вступив в управління спадковим майном та прийняв спадщину, однак через відсутність правовстановлюючого документу про належність спадкодавиці наданої їй рішенням виконавчого комітету Бережанської міської ради народних депутатів за № 60 від 31 березня 1993 року земельної ділянки для будівництва житлового та господарського будинку, не мавможливості офіційно переоформити зазначене спадкове майно на себе, тому суд вважає необхідним задоволити позовні вимоги позивача і визнати за нимправо на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 10-12, 19, 76-81, 89, 90, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, ст. ст. 524, 529, 548, 549, 555 Цивільного кодексу Української РСР, ст.ст. 22, 27, 43 Земельного кодексу України в редакції 18 грудня 1990 року, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою площею 600кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1, яка рішенням виконавчого комітету Бережанської міської ради народних депутатів за № 60 від 31 березня 1993 року була виділена ОСОБА_5 для будівництва житлового будинку та господарської будівлі та визнати за ним права забудовника цього ж житлового будинку по індивідуальному проекту та господарського будинку, як спадкові права за законом після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бережанського

районного суду Тернопільської області Данилів О.М.