Рішення № 79504450, 14.12.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3487/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Кавацюка В.І.

при секретарі Мазур Ю.В., Павлишин К.І.

учасники справи: позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води,

у с т а н о в и в:

У квітні 2016 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (далі – ЛМКП «Львівтеплоенерго», позивач) пред’явило в суд позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води.

Як на підставу своїх вимог позивач зазначав, що 24 червня 2015 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулося до Шевченківського районного суду м. Львова з заявою про видачу судового наказу та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 3 964,01 грн., інфляційних втрат в розмірі 880,41 грн. та 3% річних в розмірі 12,03 грн., а всього - 4 856,45 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

07 липня 2015 року вищевказану заяву було задоволено та видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 4 856,45 грн. та 121,81 грн. витрат по сплаті судового збору.

24 вересня 2015 року Шевченківський районний суд м. Львова задовольнив заяву відповідача ОСОБА_1 та постановив ухвалу, якою скасував судовий наказ від 07 липня 2015 року, вказав, що вбачається спір про право, а також роз’яснив ЛМКП «Львівтеплоенерго» його право на звернення до суду з тією самою вимогою у позовному порядку.

З огляду на це, ЛМКП «Львівтеплоенерго» вирішило звернутись до суду в порядку позовного провадження та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 3964,01 грн., інфляційних втрат в розмірі 880,41грн. та 3% річних в розмірі 12,03 грн., а всього - 4 856,45 гри., а також стягнути витрати по сплаті судового збору.

Такі свої позовні вимоги ЛМКП «Львівтепленерго» обгрунтовує наступним.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг врегульовані законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», а також відповідними постановами Кабінету Міністрів України та рішеннями органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень Закону України «Про теплопостачання» ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією – суб’єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» № 1198-VII від 10 квітня 2014 року, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» була доповнена п.4 такого змісту: «4. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація)», тобто ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Цим же Законом, положення ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були доповнені ч. 7 такого змісту: «7. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання».

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.

Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01 липня 2014 року відповідає вимогам ст. 634 ЦК України та є договором про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води і вважається укладеним між ЛМКП «Львівтеплоенерго», яке є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Львові для населення згідно норм Закону України «Про житлово - комунальні послуги» (далі по тексту - виконавець) та споживачем (власником/співвласником/ балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і в яких послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ЛМКП «Львівтеплоенерго» були підготовлені та направлений на ім’я відповідача ОСОБА_1 для підписання два примірники договору приєднання, що підтверджується супровідним листом від 27 січня 2016 року № 09-1041 та Списком рекомендованих листів № 09-1059, а також фіскальним чеком ВПЗ Львів-40 про відправлення.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня винесення проекту договору однією із сторін.

Проте, до даного часу договір приєднання відповідачем ОСОБА_1 не підписаний і один із примірників, як це передбачено чинним законодавством, виконавцю назад не повернутий.

Відповідно до п.1.1 договору приєднання предметом договору є те, що виконавець зобов’язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води (якщо конкретний будинок/приміщення фактично приєднані до мереж центрального опалення та мереж гарячого водопостачання виконавця), а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені цим Договором приєднання.

Згідно довідки, виданої ЛКП «Під Голоском 410» за № 698 від 24 лютого 2016 року, відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є власником квартири АДРЕСА_1, зареєстрований і проживає в ній і відповідно користується послугами з централізованого опалення та послугами з централізованого постачання гарячої води.

Для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води відповідачу ОСОБА_1 був відкритий особовий рахунок №3300057748, а також щомісячно надсилались квитанції про нарахування вартості наданих послуг з метою їх оплати.

Відповідно до пункту 2.1 договору приєднання тарифи на послуги та їх загальна вартість встановлюється уповноваженим органом на момент надання таких послуг, тобто Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно п.5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV від 24 червня 2004 року споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 67, 68, 162 ЖК України наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплоенергію. електроенергію та інші послуги) за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити громі тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, шо не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

З огляду на вищенаведене, між відповідачем ОСОБА_1 та ЛМКП «Львівтеплоенерго» встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: позивач надавав послуги відповідачу, останній такими послугами користувався для задоволення своїх потреб, та не відмовлявся від них, усвідомлюючи, що за послуги треба платити, проте оплату за такі послуги не проводив.

Таким чином, всупереч п.5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1 п. 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21 липня 2005 року, а також п.3.1 договору приєднання боржники не виконав свого зобов’язання щодо сплати послуги з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води, а тому зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ІІК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на 05 квітня 2016 року, за період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2015 року за квартирою № 130 будинку № 39 по вул. Ю. Липи в м. Львові, в якій проживає відповідач ОСОБА_1, виникла заборгованість по оплаті за спожиті послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 3 964,01 грн., шо підтверджується відповідними розрахунками заборгованості.

Відповідно до розрахунків заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вищевказаний період складає 3 964,01 грн., інфляційні нарахування за вищевказані послуги складають 880,41 грн., а 3% річних - 12,03 грн. Разом сума заборгованості складає: сума основного боргу 3964,01 грн. + інфляційні витрати в розмірі 880.41 грн. + 3% річних в розмірі 12,03 гри. = 4 856,45 грн.

Вищевказані неправомірні дії відповідача ОСОБА_1 призвели до порушення майнових прав та законних інтересів ЛМКП «Львівтеплоенерго», яке в силу таких дій не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємства.

В судовому засіданні представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» ОСОБА_2 позов підтримав, зіславшись на обставини, які викладені в позовні заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, покликаючись на доводи, які викладені в долученому до справи письмовому запереченні від 23 серпня 2016 року.

Зокрема відповідач ОСОБА_1 пояснив, що за змістом ст. ст. 11, 509 ЦК України, ч.1 ст. 19, п.п.1, 5 ч.3 ст. 20, п.3 ч.2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини у сфері житлово-комунальних послуг між ЛМКП «Львівтеплоенерго», як виконавцем, та ним, як споживачем, повинні грунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору. Обов’язку споживача оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання виконавцем (позивачем) обов’язку підготувати договір про надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу. Вважає, що висновок ЛМКП «Львівтеплоенерго» про обов’язок його, ОСОБА_1, як споживача, оплачувати навіть фактично надані, як вважає виконавець, послуги на позадоговірних засадах є передчасним, безпідставним та незаконним. Запропонований йому для підписання текст договору приєднання, який був направлений ЛМКП «Львівтеплоенерго» 27 січня 2016 року, надійшов йому 06 лютого 2016 року. Вивчивши вказаний договір, він, відповідач, його дійсно не підписав та відповіді в ЛМКП «Львівтеплоенерго» не направив, оскільки надісланий йому договір є дискримінаційним, він не відповідає типовому договору, який був передбачений постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року. Крім цього, додані ЛМКП «Львівтепленерго» до позовної заяви т. зв. відомості про нарахування плати з центрального опалення та за постачання гарячої води не можуть вважатись розрахунком заборгованості, як вважає позивач, та вони не підтверджені документальними доказами належним чином затверджених тарифів. Жодної оплати за послуги він, ОСОБА_1, дійсно не проводив та міг би заплатити за послуги з центрального опалення за умови належної температури в займаній ним квартирі. Однак температура опалення його квартири була надмірною та завищена на 3-4 градуси, що є шкідливим для здоров’я. Крім цього, він не знає скільки коштує один градус температури центрального опалення та не знає скільки це коштує для виконавця таких послуг. Що стосується послуг з постачання гарячої води, то такими він взагалі не користувався, оскільки ще в 2007 році звернувся в ЛКП «Під Голоском 410», як виконавця на той час таких послуг, із заявою про те, що він відмовляється від гарячої води та просив опломбувати в його квартирі відповідний вентиль. Однак працівниками ЛКП «Під Голоском 410» вентиль опломбовано не було та на ньому видно павутиння. Просить у задоволенні позову відмовити у зв’язку з його безпідставністю.

В судове засідання, яке було призначено на 14 грудня 2018 року о 13.00 год. сторони не з’явились та в матеріалах справи містяться їх заяви з проханням завершувати розгляд справи без їх участі.

У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання 14 грудня 2018 року о 13.00год за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення представника ЛМКП «Львівтеплоенерго» ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_1, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог та заперечень, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає з 25 лютого 1988 року в 2-кімнатній квартирі АДРЕСА_2. Вказана квартира належить йому на праві приватної власності та розташована в багатоквартирному будинку, що знаходиться на балансі та обслуговуванні в ЛКП «Під Голоском 410».

Позивач – ЛМКП «Львівтеплоенерго» є комунальним підприємством, яке створено Львівською міською радою згідно з ухвалою №118 від 21 січня 1999 року та в даний час діє на підставі Статуту, що був затверджений наказом в.о. директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради за №535 від 12 жовтня 2011 року. Відповідно до Статуту одним із основних напрямків діяльності підприємства є виробництво, транспортування і реалізація теплової енергії для опалення і гарячого водопостачання житлового фонду і об’єктів соціально-культурного призначення міста Львова, селищ міського типу, об’єктів промислово-виробничого призначення, підприємницької діяльності.

Станом на час спірних правовідносин був чинний Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV з відповідними змінами і доповненнями (далі – Закон № 1875-IV).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» № 1198-VII від 10 квітня 2014 року (далі – Закон № 1198-VII), ст. 19 Закону №1875-IV була доповнена пунктом 4, відповідно до якого виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Цим же Законом № 1198-VII, положення ст. 26 Закону № 1875-IV були доповнені частиною 7, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.

Положеннями ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.

Договір «Про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго»» від 01 липня 2014 року, який є договором приєднання та копія якого долучена до матеріалів справи, відповідає вимогам ст. 634 ЦК України та є договором про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води і вважається укладеним між ЛМКП «Львівтеплоенерго», яке є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Львові для населення, та споживачем (власником/співвласником/ балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і в яких послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).

Відповідно до п.1.1 договору приєднання предметом договору є те, що виконавець зобов’язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води (якщо конкретний будинок/приміщення фактично приєднані до мереж центрального опалення та мереж гарячого водопостачання виконавця), а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені цим договором приєднання.

Відповідно до пункту 2.1 договору приєднання тарифи на послуги та їх загальна вартість встановлюється уповноваженим органом на момент надання таких послуг, тобто Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг.

Судом встановлено, що для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води відповідачу ОСОБА_1 був відкритий особовий рахунок №3300057748, а також щомісячно надсилались квитанції про нарахування вартості наданих послуг з метою їх оплати.

У відповідності до п.5 ч. З ст. 20 Закону №1875-ІV споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Приписами ст. 11 ЦК України передбачено, що зобов’язання виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, шо не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Як вбачається з пояснень представника ЛМКП «Львівтеплоенерго» ОСОБА_2, і це підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: позивач надавав послуги відповідачу, останній такими послугами користувався для задоволення своїх потреб, та не відмовлявся від них, усвідомлюючи, що за послуги треба платити, однак оплати за такі послуги не проводив.

В судовому засіданні також встановлено, що 24 червня 2015 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» зверталось до Шевченківського районного суду м. Львова з заявою про видачу судового наказу та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2015 року в розмірі 3964,01 грн., інфляційних втрат в розмірі 880,41 грн. та 3% річних в розмірі 12,03 грн., а всього - 4 856,45 грн., а також витрат по сплаті судового збору.

07 липня 2015 року вищевказану заяву ЛМКП «Львівтеплоенерго» було задоволено та видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води (з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних) в загальній сумі 4 856,45 грн. та 121,81 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 вересня 2015 року було задоволено заяву відповідача ОСОБА_1, вищевказаний судовий наказ від 07 липня 2015 року скасовано та роз’яснено ЛМКП «Львівтеплоенерго» його право на звернення до суду з тією самою вимогою в порядку позовного провадження.

Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що за період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2015 року за квартирою № 130 будинку № 39 по вул. Ю. Липи в м. Львові, яка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 і в якій він зареєстрований та проживає, дійсно виникла заборгованість по оплаті за спожиті послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води.

Відповідно до розрахунків заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, які долучені до позовної заяви, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по оплаті таких послуг за вищевказаний період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2015 року складає 3964,01 грн., інфляційні втрати становлять 880,41 грн., 3% річних - 12,03 грн.

В чому саме полягає неправильність таких розрахунків відповідач ОСОБА_1 суду не пояснив, а також не надав будь-яких доказів, які б підтверджували неправильність наданих позивачем розрахунків.

Судом також встановлено, що 27 січня 2016 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» було направлено на ім’я відповідача ОСОБА_1 для підписання два примірники договору приєднання, що підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засіданні, долученими до справи копією супровідного листа від 27 січня 2016 року № 09-1041, копією списку рекомендованих листів № 09-1059, копією фіскального чеку ВПЗ Львів-40 про відправлення.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 20 Закону №1875-ІV споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Як вбачається з пояснень відповідача ОСОБА_1, вказаний вище договір приєднання надійшов йому 06 лютого 2016 року, однак він, відповідач, такий договір дійсно не підписав та відповіді в ЛМКП «Львівтеплоенерго» не направив, оскільки вважав договір дискримінаційним та таким, що не відповідає вимогам типового договору, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_1 в заперечення позову про те, що він не повинен оплачувати послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго», оскільки між ним та позивачем відсутні договірні відносини, які мали би бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, що він при наявності письмового договору міг би заплатити за послуги з центрального опалення за умови належної температури в займаній ним квартирі, однак температура опалення його квартири була надмірною та завищена на 3-4 градуси, що є шкідливим для здоров’я. Крім цього, він не знає скільки коштує один градус температури центрального опалення, йому невідомо скільки це коштує для виконавця таких послуг, а послугами з постачання гарячої води, то такими він не користувався, оскільки в 2007 році звертався в ЛКП «Під Голоском 410» із заявою про те, що він відмовляється від гарячої води та просив опломбувати в його квартирі відповідний вентиль, однак працівниками ЛКП «Під Голоском 410» вентиль опломбовано не було.

Суд вважає такі доводи непереконлими та не може покласти в основу свого рішення і відмовити у задоволенні позову, оскільки судом безспірно встановлено, ЛМКП «Львівтеплоенерго» надавало відповідачу ОСОБА_1 послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_3, яка належить йому на праві приватної власності. Відповідач ОСОБА_1 не подав суду будь-яких доказів, шо такі послуги були неналежної якості, як і не подав доказів на підтвердження того, що він звертався до ЛМКП «Львівтеплоенерго» з заявою про відмову від послуги постачання гарячої води та доказів того, що відповідний водопровідний вентиль для подачі гарячої води в його квартирі був опломбований в установленому порядку.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позов ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2015 року, інфляційних втрат та трьох процентів річних за вказаний вище період є підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 11, 12, 13, 14, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 634 ЦК України, ст. ст. 68, 162 ЖК України, ст. ст. 19, 20, 21, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року (за наступними змінами і доповненнями), суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 3 964,01 грн. (три тисячі дев’ятсот шістдесят чотири гривні одну копійку» заборгованості з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2015 року, 880,41 грн. (вісімсот вісімдесят гривень сорок одну копійку) інфляційних втрат та три проценти річних в розмірі 12,03 грн. (дванадцять гривень три копійки), а також 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) витрат по оплаті судового збору.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ЛМКП «Львівтеплоенерго», адреса місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул. Д.Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460;

відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: 79020, АДРЕСА_4.

Повний текст рішення складено 27 грудня 2018 року.

Суддя ОСОБА_3