Рішення № 79504264, 29.01.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2502/17

пр.№ 2/464/325/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2019 року м .Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Рудакова І.П.

за участю секретаря судового засідання Захарчук О. Ю.,

справа № 464/2502/17,

позивачка ОСОБА_1 не з'явилась,

відповідачка ОСОБА_2 не з'явилась,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Львівське комунальне підприємство «Житловик-С»,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову «Житловик-С» про відшкодування матеріальної шкоди,

за участю представників учасників справи: представник позивача ОСОБА_5, представник відповідача ОСОБА_6 представник третьої особи Хом'як І. Я. - з'явились,

в с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом до відповідачки ОСОБА_2 у якому просить стягнути з відповідачки: 5275,00 грн матеріальних збитків; 200,00 грн витрат на проведення оцінки вартості будівельно-монтажних робіт приміщень квартири, що розташована за адресою - АДРЕСА_1; судові витрати покласти на відповідачку.

В обґрунтування позову покликається на те, що 09 січня 2017 року у квартирі позивачки почала текти холодна вода із стелі у кухні та ванні кімнатах. У зв'язку із цим позивачки звернулась до сусідів поверхом вище, якими є сім'я відповідачки. Наслідки такого затоплення були ліквідовані аварійною службою. Після цього затоплення час від часу стеля надалі мокріє. Причиною затоплення у квартирі позивачки є наявність старої каналізаційної труби, яка має тріщину та протікає у квартирі відповідачки. Така потребує заміни, однак відповідачка відмовляється замінити трубу через свою квартиру, мотивуючи тим, що зробила ремонт, а заміна труби пошкодить цілісність її нової керамічної плитки. На усні звернення щодо усунення причини відповідачка не реагує. Відповідно до проведеного висновку щодо визначення вартості відновлювальних робіт у квартирі такий становить спірну суму. Також у зв'язку із проведенням такого дослідження позивачка понесла витрати. Таким чином у відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України просить позов задовольнити. У зв'язку з тим, у відповідності до ст. 141 ЦПК України просить вирішити питання судових витрат.

Відповідачкою не подано відзив, який би містив заперечення на позов.

15 травня 2017 року ухвалою судді відкрито провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду з викликом осіб, які беруть участь.

Судові засіданні неодноразово відкладались з поважних причин.

10 грудня 2018 року представником позивача у судовому засіданні подано заяву про збільшення позовних вимог, яка ухвалою суду від 24 січня 2019 року залишена без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов. Просить такий задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову повністю. Просить у такому відмовити за необґрунтованості.

У судовому засіданні представник третьої особи пояснив, що насправді є тріщина у каналізаційній трубі. Відповідачка надала працівникам третьої особи доступ до каналізаційної труби, що проходить через її квартиру. Попри те, заперечила проти заміни труби через її квартиру у зв'язку із нещодавно зробленим ремонтом та пошкодженням керамічної плитки, що міститься на стінах.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Суд установив, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2, що підтверджено витягом про державну реєстрацію прав від 15.06.2011, номер витягу 30301288 / арк. спр. 26/.

Разом із тим, поверхом вище квартири позивачки розміщена квартира НОМЕР_2. Відповідно до свідоцтва про право власності від 18 грудня 2008 року № НОМЕР_5 квартира АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_8 / арк. спр. 77/.

09 січня 2017 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_2. Під час проведеного обстеження було виявлено, що квартира НОМЕР_2 затопила стелю кухні та санвузлів квартири НОМЕР_3. Даний факт стверджується актами про залиття від 02 лютого 2017 року та 20 лютого 2017 року та затверджених директором ЛКП «Жтитловик-С» /арк. спр. 27, 28/. Суд відмічає, що з відомостей, що містяться в актах неможливо встановити, що стало дійсною причиною залиття квартири НОМЕР_4.

Згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості будівельно-монтажних (відновлювальних) робіт приміщень квартири, що розташована за адресою - АДРЕСА_1, розмір майнової шкоди становить 5275,00 грн. За проведення незалежної оцінки позивачем було сплачено 200,00 грн.

Таким чином, між сторонами склались спірні правовідносини щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок залиття квартири, що регулюється нормами ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайнових прав фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої бути протиправними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина особи.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 12 цього Кодексу що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд відмічає, що факт залиття квартири НОМЕР_4 мав місце. Дана обставина підтверджена актами третьої особи та показаннями свідка ОСОБА_9, який ствердив, що дійсно мав місце факт залиття квартири позивачки.

Аналізуючи наведене вище законодавство, яке регулює питання відшкодування шкоди, суд прийшов переконання, що цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності її вини в завданні шкоди позивачу.

З огляду на це, суд надав оцінку показанням свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_10, які ствердили, що у зв'язку із залиттям квартири НОМЕР_4 відповідачка надала доступ працівникам аварійної служби до каналізаційної труби, яка проходить через квартиру НОМЕР_2. Причиною залиття квартири позивачки є тріщина, яка виникла на каналізаційні трубі, що проходить через квартиру НОМЕР_2, яка виникла не внаслідок дій відповідачки. Ліквідацію такої тріщини через квартиру НОМЕР_2 відповідачка заперечує, через зроблений нещодавно ремонт та заміна труби призведе до пошкодження цілісності керамічної плитки. Дані обставини сприймалися особисто свідками. Також такі обставини не спростовувались позивачкою у судовому засіданні. Відтак, суд приймає їх до уваги.

Таким чином, суд не вбачає жодного причинно-наслідкового зв'язку між встановленим фактом залиття квартири та виною відповідачки, яку остання спростовує доказами поданими у відповідності до ст. ст. 76-81 ЦПК України, які оцінені у взаємозв'язку із іншими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Відтак, суд приходить висновку, що презумпція вини відповідачки спростована останньою, позивачка у відповідності до ст. ст. 76-81 ЦПК України не підтвердила заявлені вимоги, а тому суд відхиляє вимогу про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної залиттям квартири у розмірі 5275,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення 200,00 грн витрат на проведення оцінки вартості будівельно-монтажних робіт, суд прийшов переконання, оскільки в основній вимозі відмовлено повністю, а відтак відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про стягнення такої суми, а тому у ній також необхідно відмовити повністю.

Будь-яких інших фактичних даних та підтвердження їх доказами, що має значення для правильного вирішення справи, суд не встановив.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, понесені позивачем судові витрати необхідно покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 259, 264, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

у позові представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення з відповідача: 5275,00 грн матеріальних збитків; 200,00 грн витрат на проведення оцінки вартості будівельно-монтажних робіт приміщень квартири, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 - відмовити повністю.

Судовий збір у сумі 640,00 грн покласти на позивача ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1, місце знаходження - АДРЕСА_1, РНОКППФО НОМЕР_1;

відповідачка ОСОБА_4, місце проживання - АДРЕСА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Львівське комунальне підприємство «Житловик-С», місце знаходження - місто Львів, проспект Червоної Калини, будинок № 38, код ЄДРПОУ 20823933.

Дата складення повного судового рішення 28 січня 2019 року.

Суддя І. П. Рудаков