Ухвала суду № 79503415, 25.01.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/354/19

Провадження № 1-в/461/30/19

УХВАЛА

Іменем України

25.01.2019 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Радченко В.Є.,

з участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

прокурора Черкеса Б.З.,

представника ДУ ЛУВП (№19) ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові у режимі відеоконференції клопотання ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням, визнання порушення прав та визначення терміну можливого перегляду покарання, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до Галицького районного суду м.Львова з клопотанням, в якому просив: 1) визнати порушення права ОСОБА_3, яке передбачене у ст.28 Конституції України та ст.3 Європейської конференції про захист прав та основоположних свобод; 2) звільнити ОСОБА_3 на підставі ст.28 КУ достроково або замінити не відбуту частину його покарання більш м’яким; 3) визначити термін можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни не відбутої частини покарання більш м’яким, встановити проміжки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких ОСОБА_3 має відбуватись.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що 19.02.2001 року Львівським обласним судом винесено вирок, яким його засуджено за ст.93 п. «г» КК України до довічного позбавлення волі. Зазначає, що ОСОБА_3 не був жодним чином причетний до злочину, за яким його засуджено. Стаття 3 Конвенції передбачає, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Звертає увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено жодної можливості звільнення особи, засудженої до довічного позбавлення волі. Єдиним шансом для звільнення є ч.2 ст.87 КК України, яка передбачає, що актом про помилування після відбуття 20 років покарання, не задовольняє вимоги ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому, заявник має право на розгляд питання про умовно-дострокове звільнення та заміни покарання більш м’яким. Зауважує, що у даному випадку було порушено ст.28 Конституції України. Просить також врахувати практику Європейського суду з прав людини.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його захисник подане клопотання підтримали, просили таке задовольнити.

Прокурор та представник ДУ ЛУВП (№19) у судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечили, просили у такому відмовити, оскільки таке не передбачено чинним законодавством України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та особової справи ОСОБА_3, суд приходить до наступного висновку.

Як убачається з матеріалів справи та особової справи, засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання за вироком Львівського обласного суду від 19.02.2001 року, згідно якого він засуджений за п. «г» ст.93 Кримінального кодексу України до довічного позбавлення волі з відбуттям покарання у виправно-трудовій колонії суворого режиму, з відбуттям перших 8 років в тюрьмі.

Ухвалою Верховного Суду України від 30.10.2001 року вирок Львівського обласного суду від 19.02.2001 року змінено, виключено з резолютивної частини вироку рішення суду про визначення виду виправно-трудової установи.

Вирок Верховного Суду України від 30.10.2001 року набрав законної сили та звернутий до виконання.

Початком строку відбування покарання є 09.09.2000 року.

З 27.03.2012 року перебуває в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)».

На підставі наряду Державної пенітенціарної служби України №2/3/1-5063-ОШ/25-14 від 17.11.2014 року залишений у ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» для подальшого відбування покарання.

Згідно п.2 та п.3 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання, зокрема про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким передбачені статтями 81, 82 Кримінального кодексу України відповідно та можуть застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким до засуджених до довічного позбавлення волі законодавством України не передбачені.

При розгляді справи «Вінтер і інші проти Об'єднаного Королівства» 09.07.2013 в Європейському суді було обговорено питання законності застосування довічного ув'язнення в Договірних країнах, де Україна була згадана в числі 5 країн, в якій хоча законодавством і не передбачено умовно-дострокове звільнення при пожиттєвому ув'язненні, проте довічно засудженим дозволено клопотати перед Президентом про помилування, що не було визнано порушенням міжнародних норм.

В 32 інших Договірних країнах існує інший механізм перегляду покарання, призначеного довічно ув'язненим, інтегрований в рамках закону і на практиці, де здебільшого, мінімальних строк, за яким засуджений при відбутті довічного ув'язнення вправі звернутися за переглядом покарання. Цей строк, як і в Україні становить 20-25 років.

Таке право на помилування в Україні передбачено ст.87 КК України.

Правом помилування наділений лише Президент України стосовно індивідуально визначеної особи. При прийнятті рішення про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на строк не менше 25 років.

У підсумкових висновках стосовно довічного ув'язнення при розгляді справи «Вінтер і інші проти Об'єднаного Королівства» в Європейському суді було зазначено, що ст.3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна тлумачитись в контексті перегляду покарання у виді довічного ув'язнення таким чином, щоб національна влада могла визнати, що в результаті відбування покарання засудженим був досягнутий такий прогрес і виправлення, в результаті якого тривале тримання засудженого в ізоляції не може бути виправданим нелогічними обставинами.

Суду не надано право оцінювати достатність чи недостатність даних для звільнення від довічного ув'язнення.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

На виконання рішень Європейського суду держава повинна внести відповідні зміни до законодавства, провести реформи механізму перегляду покарання у виді довічного ув'язнення.

До цього часу неузгодженості в Кримінальному кодексі України законодавчим органом не усунуті.

Таким чином, доводи ОСОБА_3 відносно того, що у даному випадку є можливість застосування Конституції України, Конвенції та Рішення ЄСПЛ з метою його умовно-дострокового звільнення або заміни йому покарання більш м’яким, є безпідставними та не обґрунтованими, а відтак клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

Що ж стосується вимоги ОСОБА_3 про визнання порушення прав та визначення терміну можливого перегляду покарання суд зазначає, що діючим кримінальним процесуальним законодавством не передбачено можливості визначати порушення прав та визначати термін можливого перегляду покарання, а відтак у задоволенні вказаних вимог також необхідно відмовити.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.ст. 372, 379, 537, ст.539 Кримінального процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням, визнання порушення прав та визначення терміну можливого перегляду покарання – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом 7 днів з моменту її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Радченко В.Є.