Рішення № 79502774, 24.01.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2019 Справа № 920/755/18

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична альтернатива-7", м. Охтирка, Сумська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд-2015", м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область

про стягнення 296341,83 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Дяченко Д.Б.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична альтернатива-7" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд-2015" про стягнення 296341,83 грн. заборгованості за договором на переробку давальницької сировини № 22 від 25.09.2017.

Ухвалою від 01.10.2018 № 920/755/18 позовну заяву ТОВ “Енергетична альтернатива - 7” залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом надання документів в підтвердження оплати судового збору в повному обсязі.

Ухвалою від 23.10.2018 № 920/755/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетична альтернатива - 7”, м. Охтирка Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд-2015”, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, про стягнення 296341,83 грн. передано до Господарського суду Полтавської області (36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1) за територіальною підсудністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.11.2018 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання у справі на 13.12.2018; запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов, запропонувати позивачу: подати суду відповідь на відзив в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.12.2018 суд відклав підготовче засідання на 27.12.2018.

26.12.2018р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 236 558,64 грн., пеню в розмірі 25068,73 грн.; 3% річних в розмірі 2 158,19 гри.: інфляційні збитки в розмірі 2 807.23 грн.. що разом складає 266 592,79 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.

Суд прийняв до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.12.2018 суд закрив підготовче провадження у справі № 920/755/18, призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 24.01.18, визнав явку представників сторін обов'язковою.

У судове засідання 24.01.2019 представники сторін не з'явилися, про час і місце його проведення повідомлені у встановленому порядку.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача та не подання ним відзиву на позов, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОТРЕЙД-2015» (далі - Замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична альтернатива-7» (далі - Переробник) було укладено договір на переробку давальницької сировини № 22 від 25.09.2017 року. (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Переробник зобов’язується виконати переробку вуглеводневої сировини в продукцію, а Замовник зобов’язується прийняти продукцію та оплатити Переробнику за виконані послуги по переробці Сировини.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що Замовник оплачує вартість переробки сировини із розрахунку за 1 тону - 978,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що Відповідач розраховується з Позивачем на умовах 100% передоплати.

Позивач вказує, що за період з 01.10.2017 року по 05.10.2017 року Відповідачу були надані послуги по переробці давальницької сировини в загальній кількості 241,88 тон на загальну суму 236558,64 грн.

11 жовтня 2017 року Позивач надав Відповідачу рахунок-фактуру від 11.10.17 р. № СФ-0000374 на загальну суму 236558,64 грн. та Акт здачі-прийняття наданих послуг № ОУ-0000214, який затверджено директором ТОВ «НАФТОТРЕЙД-2015» ОСОБА_1

За твердженням позивача, Відповідач своїх обов'язків за Договором не виконав, вартість наданих послуг не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 236558,64 грн. шляхом надіслання претензії № 17 від 29.05.2018 року.

Відповідач зазначену ОСОБА_2 отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, проте відповіді на ОСОБА_2 не надав, заборгованість не сплатив.

Вважаючи свої права порушеними відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення стягнення 266 592,79 грн. заборгованості за договором на переробку давальницької сировини № 22 від 25.09.2017, у тому числі 236 558,64 грн. основного боргу, 25 068,73 грн. пені, 2 158,19 грн. 3% річних, 2 807,23 грн. інфляційних (в редакції заяви про зменшення позовних вимог), а також понесені ним по справі витрати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг по переробці давальницької сировини, зміст якого врегульовано Главою 63 ЦК України та, зокрема, статтею 901 ЦК України, відповідно до якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Відповідно до статей 902, 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору Позивач за період з 01.10.2017 року по 05.10.2017 року Відповідачу були надані послуги по переробці давальницької сировини в загальній кількості 241,88 тон на загальну суму 236558,64 грн.

Судом також враховано, що вказаний розмір заборгованості відображено у акті звірки розрахунків за 01.09.2017 - 01.02.2018р., який підписано предстаниками обох сторін та скріплено печатками.

Відомості про те, що позивач зазначив неправильний розмір заборгованості чи не врахував здійснені проплати при розгляді даної справи не повідомлялися. За відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача факт наявності заборгованості у визначеному позивачем розмірі приймається судом як юридичний факт із подальшими відповідними наслідками.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки у договорі передбачено, що Відповідач розраховується з Позивачем на умовах 100% передоплати, при цьому за період з 01.10.2017 року по 05.10.2017 року він надав відповідачу послуги по переробці давальницької сировини в загальній кількості 241,88 тон на загальну суму 236558,64 грн. без отримання передоплати, суд дійшов висновку, що позивач мав вчинити дії, пов"язані з пред"явленням вимоги про оплату виконаних робіт, для виникнення у відповідача обов"язку щодо їх оплати.

30.05.2018р. Позивач направив Відповідачу ОСОБА_2 претензію № 17 від 29.05.2018 року з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 236558,64 грн.

Враховуючи наведене, строк виконання обов'язку з оплати виконаних робіт у повному обсязі виник у відповідача по закінченню семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, в даному випадку - претензії, а відтак є таким, що настав 07.06.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за виконані роботи закон покладає на замовника.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за виконані роботи не надав, крім того, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо якості виконаних робіт суду також не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Враховуючи наведене, позивачем обґрунтовано пред"явлено позов про стягнення суми основного боргу з відповідача та позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 236558,64 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 7.4. Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасне виконання Замовником грошових зобов’язань нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу 25 068,73 грн. пені за період з 27.06.2018р. по 26.09.2018р., 2 158,19 грн. 3% річних за період з 27.06.2018р. по 26.09.2018р., 2 807,23 грн. інфляційних за період з червня по вересень 2018р. за невиконання зобов'язання по Договору на переробку давальницької сировини.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов"язання, вимоги позивача про стягнення річних, інфляційних втрат та пені, суд, перевіривши розрахунок позивача, визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За даних обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховано, що при розгляді справи позивач змінював ціну позову. Так, при зверненні до суду у позові позивач заявляв вимогу про стягнення 296 341,83 грн. заборгованості. При цьому, до позову позивачем додане платіжне доручення № 1 від 26.09.2018р. про сплату судового збору в розмірі 4 445,11 грн.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 266 592,79 грн.

Суд вирішив спір, виходячи з нової ціни позову (266 592,79 грн.).

Виходячи з нової ціни позову позивач мав сплатити 3 998,89 грн. судового збору.

Отже, позивачем надлишково сплачено 446,22 грн. судового збору платіжним дорученням № 1 від 26.09.2018р.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом

Тобто, судовий збір у розмірі 446,22 грн., сплачений платіжним дорученням № 1 від 26.09.2018р., підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету.

Судовий збір, сплачений позивачем за позов в частині стягнення 266 592,79 грн., що становить 3 998,89 грн., покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд-2015", вул.Шевченка, 14-А, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область (код ЄДРПОУ 39749568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична альтернатива-7", вул.Червоноармійська, 1 кім.155, м. Охтирка, Сумська область (код ЄДРПОУ 38288766) 236 558,64 грн. основного боргу, 25 068,73 грн. пені, 2 158,19 грн. 3% річних, 2 807,23 грн. інфляційних, 3 998,89 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариствe з обмеженою відповідальністю "Енергетична альтернатива-7", вул.Червоноармійська, 1 кім.155, м. Охтирка, Сумська область (код ЄДРПОУ 38288766) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 446,22 грн., сплачений платіжним дорученням № 1 від 26.09.2018р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 920/755/18.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.01.2019 р.

Суддя Киричук О.А.