Рішення № 79502082, 28.01.2019, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/3237/18

Провадження № 2/663/236/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року м. Скадовськ Херсонської області

Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря Радіонової (Ващук) О. Ю.,

представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Скадовського районного суду Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт» про стягнення невиплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 36), звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення невиплаченої заробітної плати, в обґрунтування вимог якої зазначив, що 31.12.2015 його було прийнято на роботу до Державного підприємства «Скадовський морський торгівельний порт» змінним помічником капітана. 10.09.2018 він написав заяву про звільнення за власним бажанням у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (невиплата заробітної плати з квітня 2018 року). 17.09.2018 його звільнено. Проте при звільненні, відповідачем не виплачено йому заборгованість по заробітній платі, по недотриманому харчуванню та вихідну допомогу. З підстав наведеного просив стягнути з відповідача заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 20926,61 грн., середній заробіток за час затримки виплат в розмірі 8312,76 грн., вихідну допомогу в розмірі 17688,51 грн., суму недоотриманого харчування в розмірі 8177,64 грн., а також моральну шкоду в розмірі 50000 грн., що виразилась в постійному поганому почутті через недоїдання, необхідність шукати кошти в борг, що принижувало почуття самоповаги.

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 30.10.2018 по справі відкрито провадження, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 15-16).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав у ній викладених.

Представником відповідача 19.11.2018 подано відзив на позовну заяву, в яких, посилаючись на невірність розрахунку середнього заробітку за час затримки виплат, необґрунтованості вимог про стягнення недоотриманого харчування та недоведеність заподіяння моральної шкоди, просив відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог. В судове засідання 28.01.2019 ДП «Скадовський морський торговельний порт» явку представника в судове засідання не забезпечено.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України), звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 10.09.2018 ОСОБА_2 на ім’я в.о. директора ДП «Скадовський морський торгівельний порт» написав заяву про звільнення за власним бажанням з 10.09.2018 відповідно до абзацу 3 статті 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), а саме невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, яка зареєстрована 10.09.2018 за № 39 (а.с. 4).

У відповідності до наказу № 71 від 13.09.2018, у зв’язку із звільненням ОСОБА_2, проведено інвентаризацію (а.с. 5).

Як вбачається з копії наказу № 220 від 17.09.2018, ОСОБА_2 17.09.2018 звільнено за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України (а.с. 6).

Зі змісту виданої ОСОБА_2 довідки № 732 від 17.09.2018 вбачається, що сума розрахункових по заробітній платі, в зв’язку із звільненням, станом на 17.09.2018 складає всього до отримання 29679,51 грн. (а.с. 7).

Як зазначив позивач у позовній заяві, 05.10.2018 та 09.10.2018 йому частково сплачено заборгованість, а саме заробітну плату за квітень і травень в розмірі 4336,06 грн. та 4416,83 грн., тому розмір заборгованості по заробітній платі позивачем вказано до стягнення за мінусом вказаних коштів.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 94 КЗпП України, заробітна плата являє собою винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За змістом частини 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В частині 1 статті 117 КЗпП України зазначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом частини 3 статті 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно зі статтею 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 цього Кодексу) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем при звільнені позивача не були дотримані вищевказані вимоги статей 47, 116 КЗпП України, а тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача: «заборгованості по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 20926,61 грн., середнього заробітку за час затримки виплат в розмірі 8312,76 грн., вихідної допомоги в розмірі 17688,51 грн. – підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем вимог, оскільки після надання на запит суду довідки про заборгованість відповідача перед позивачем з виплати заробітної плати, в якій розмір вказаної заборгованості зазначено 21 030,07 грн. (а.с. 45), представник позивача правом збільшити позовні вимоги в цій частині не скористався.

Відповідачем, зазначаючи у відзиві про незгоду із розрахунком позивача щодо середнього заробітку за час затримки, іншого розрахунку суду не надано.

При цьому, судом було витребувано відомості про розмір заробітної плати помісячно отриманої позивачем за останні три місяці, що передували дню звільнення із зазначенням кількості фактично відпрацьованих днів, видів виплат (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) (а.с. 52).

Разом з тим, відповідачем у встановлений судом строк вказаних відомостей не надано, тому суд погоджується із розрахунком позивача в цій частині.

При вирішенні питання обґрунтованості позовної заяви в частині стягнення недоотриманого харчування суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

18.10.2018 ОСОБА_2 Державним підприємством «Скадовський морський торгівельний порт» видано довідку із зазначенням, що за період роботи з 31.12.2015 по 17.09.2018 нарахування сум по харчуванню не проводилось (а.с. 8).

Суд не приймає в якості доказу на підтвердження наявності заборгованості недоотриманого харчування копію розрахункової відомості (а.с. 9), оскільки вона не містить підпису бухгалтера, тому не є належним доказом на підтвердження вказаних обставин.

Інших доказів, які б вказували на наявність заборгованості по недоотриманому харчуванню, суду не надано.

З огляду наведеного позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Доводи відповідача наведені у відзиві щодо необґрунтованості вказаних позовних вимог через наявність судового рішення з цього приводу, судом не приймаються з огляду на відмінність підстав позовних заяв, що розглядається судом та по якій ухвалено рішення Скадовським районним судом Херсонської області від 10.05.2018 (а.с. 33-34).

При вирішенні питання обґрунтованості позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі – Постанова) слід звернути увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

За змістом пункту 3 Постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 13 Постанови, судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судом вважає, що діями відповідача були порушені права позивача на отримання плати за свою працю, чим завдано йому моральної шкоди, оскільки фактично позбавив можливості задовольняти необхідні життєві потреби про що позивачем зазначено у позовній заяві.

Однак, врахувавши характер та тривалість страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди визначений позивачем дещо завищений, не відповідає фактичним обставинам її заподіяння. У зв’язку з цим позовна заява в цій частині підлягає задоволенню частково, в розмірі 5 000 грн. і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 600 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення заробітної плати.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт», (код ЄДРПОУ № 01125703, місцезнаходження: Херсонська область м. Скадовськ вул. Мангубінська, 2), на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 20926,61 грн. (двадцять тисяч дев’ятсот двадцять шість гривень 26 коп.), середній заробіток за час затримки виплат в розмірі 8312,76 грн. (вісім тисяч триста дванадцять гривень 76 коп.), вихідну допомогу в розмірі 17688,51 грн. (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 51 коп.).

Стягнути з Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт», (код ЄДРПОУ № 01125703, місцезнаходження: Херсонська область м. Скадовськ вул. Мангубінська, 2), на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду в розмірі 5000 грн. (п’ять тисяч гривень).

У задоволенні позовних вимог про стягнення суми недоотриманого харчування – відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт», (код ЄДРПОУ № 01125703, місцезнаходження: Херсонська область м. Скадовськ вул. Мангубінська, 2), на користь держави судовий збір в розмірі 600 грн. (шістсот гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Скадовський районний суд Херсонської області з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 30.01.2019.

Суддя Пухальський С. В.