Рішення № 79501892, 29.01.2019, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/737/18

Провадження № 2/581/54/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2019 року сел. ОСОБА_1

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання – Бочкун Л.І., розглянувши в заочному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. ОСОБА_1 цивільну справу спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Сутність заявленої до суду вимоги

У жовтні 2018 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 05 березня 2013 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 25000 грн. Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками, оплачувати комісії та пені. У свою чергу банк, у разі непогашення клієнтом боргових зобов’язань, нараховує відсотки, пеню, штрафи. Позивач договірні зобов’язання перед відповідачем виконав шляхом надання останньому кредиту в розмірі, встановленому договором, а відповідач, у порушення своїх зобов’язань своєчасно не сплатив банку грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань відповідачем та з урахуванням внесених ним коштів на погашення заборгованості, станом на 25 вересня 2018 року виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 62522 грн. 17 коп., з яких: 26546 грн. 00 коп. заборгованість за кредитом, 9681 грн. 40 коп. заборгованість по процентам, 22841 грн. 33 коп. – пеня, 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина), 2953 грн. 44 коп. штраф (процентна складова), яку разом із судовим збором банк просив суд стягнути з відповідача.

Позиція позивача, відповідача по даній справі

Представник позивач про час та місце розгляду справи повідомлявся в порядку п.1 ч.7 ст.128 ЦПК України, у судове засідання не з’явився, у поданій позовній заяві не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач, про час та місце розгляду справи повідомлявся в порядку п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, повторно у судове засідання не з’явився.

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 05 листопада 2018 року залишено без руху позовну заяву по даній справі з метою уточнення сутності вимог та істотних обставин справи. Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 29 листопада 2018 року у даній справі відкрито провадження, призначено судовий розгляд на 19 грудня 2018 року о 14 год. 00 хв. 19 грудня 2018 року судове засідання відкладено у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого по справі. 14 січня 2019 року протокольною ухвалою розгляд справи відкладено на 29 січня 2019 року у зв’язку з неявкою відповідача. 29 січня 2019 року за згодою позивача суд перейшов до заочного розгляду справи.

Установлені судом обставини даної справи

05 березня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 у спосіб підписання заяви позичальника, уклали кредитний договір зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 500 грн. на строк, що відповідає строку дії картки, зі сплатою 2,5% на місяць (30% на рік) за користування кредитом на сум залишку по кредиту. Згідно з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку відповідач ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та погодився з ними та взяв на себе зобов’язання виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку. Відповідач також підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає між ним та банком договір, про що свідчить його підпис в заяві (а.с. 5,9-24).

У наданих банком Умовах та Правилах надання банківських послуг викладені умови кредитування, зокрема, базова ставка по відсоткам за користування кредитом, пеня, штраф.

Відповідно до нової редакції статуту Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» останнє є правонаступником за всіма правами і обов'язками Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти вбачається, що ОСОБА_2 за стартовим картковим рахунком № 4149437843827948 від 05 червня 2014 року: 05 червня 2014 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 500 грн., 05 червня 2014 року знижено кредитний ліміт до 0,00 грн., 18 березня 2016 року збільшено кредитний ліміт до 1000 грн., 23 березня 2016 року знижено кредитний ліміт до 0,00 грн., 24 березня 2016 року збільшено кредитний ліміт до 1000 грн., 04 серпня 2017 року збільшено кредитний ліміт до 25000 грн., 18 липня 2018 року кредитний ліміт знижено до 0,00 грн. (а.с. 48).

Згідно з заявою від 05 березня 2013 року ОСОБА_2 погодилася з тим, що

Пам'ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи становлять

між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг та взяла на себе зобов’язання регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку. (а.с. 5 зворот.)

З наданої інформації АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що ОСОБА_2 за кредитним договором видавались кредитні картки: № 4149437843827948 (строк дії березень 2018 року), № 4149437856315120 (березень 2019 року) (а.с. 47).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач багаторазово протягом дії договірних відносин користувався кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість, останнє часткове погашення датоване 16 жовтня 2017 року у розмірі 3000 грн. 00 коп. Сума погашення 50 грн. 16 коп., що зарахована 01 березня 2018 року, перерахована позивачем на кредитний рахунок без погодження з відповідачем та не з його ініціативи (а.с.8).

У наданій АТ КБ «ПриватБанк» інформації зазначено, що станом на 25 вересня 2018 року виникла заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором в розмірі 62522 грн. 17 коп., з яких: 26546 грн. 00 коп. заборгованість за кредитом, 9681 грн. 40 коп. заборгованість по процентам, 22841 грн. 33 коп. – пеня, 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина), 2953 грн. 44 коп. штраф (процентна складова).

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 ЦК України передбачено, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 1049, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та на умовах, встановлених договором.

За змістом ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Частинами першою-третьою ст. 633 ЦК України передбачено, що договори, які укладаються банком з фізичними особами, є публічними.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Виходячи з вимог частини першої ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Висновки суду по суті заявленої вимоги

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що внаслідок порушення вимог вищеперелічених статей ЦК України та умов договору, у ОСОБА_2 виникла заборгованість по кредитному договору, яку на підставі ст. 1048, 1049, 1050 ЦК України відповідач має право у повному обсязі стягнути з боржника на свою користь неповернуту суму заборгованості за кредитним договором, нараховані відсотки, штраф (фіксована частина).

05 березня 2013 між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць (30% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом. (а.с. 5).

Відповідачу позивачем відкрито картковий рахунок № 4149437843827948, з оформленням кредитної картки.

Згідно з заявою від 05 березня 2013 року ОСОБА_2 що погодилася з тим, що Пам'ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи становлять між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг та взяла на себе зобов’язання виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку (а.с. 5.)

Оскільки відповідач періодично вчиняв дії спрямовані на погашення заборгованості, що свідчать про його згоду на зміну процентної ставки, тому розмір процентів підлягає стягненню у визначеному позивачем розмірі в межах строку дії кредитної картки, оскільки це повністю узгоджується із висновком ОСОБА_3 Верховного Суду, сформульованого у постанові суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12).

Разом з цим, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову в частині стягнення пені, оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України пеня та штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності та їх одночасне застосування за порушення строків виконання грошового зобов’язання по кредитному договору є порушенням вимог статті 61 Конституції України про заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Із урахуванням викладених обставин справи, практично застосовуючи принцип верховенства права, балансу інтересів сторін, з урахуванням загального розміру заборгованості за кредитом та відсотками, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з боржника неустойки у вигляді штрафу. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, з огляду на вищевикладене, слід відмовити.

Таким чином, з наведених підстав вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення неустойки у виді пені в сумі 22841 грн. 33 коп. задоволенню не підлягають, а неустойка у виді штрафу підлягає стягненню з відповідача у розмірі, визначеному умовами договору: 500 грн. + 5 % від суми перерахованої заборгованості по кредиту та процентам (п. 2.1.1.7.6 – при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. 00 коп. + 5% від суми позову) – у перерахованому розмірі 1811 грн. 37 коп.

На думку суду, ухвалене у даній справі судове рішення не порушує право позивача на мирне володіння ним майном у виді пені та частині штрафу, яке гарантоване ч.1,2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки «законний інтерес» на їх отримання не є чітко обгрунтованим в межах національного законодавства та судової практики його застосування (аналогічний висновок сформульований у п.41 рішення Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» та у п. 103 рішення ЄСПЛ від 27 травня 2010 року у справі «Сагхінадзе та ніші проти Грузії»), а «законне сподівання» на їх набуття позивачем в межах даної справи не відбувалося в межах та за підстав, визначених виключно у національному законодавстві, або на підставі юридичного акту певного органу стосовно майнового інтересу (такий висновок сформульований у п. 51 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі ОСОБА_4 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії»). Указані грошові кошти також не є прибутками, що випливають з власності, зокрема, із грошових коштів, наданих в межах кредитного договору (про це зазначено у п. 48 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1989 року у справі «Мелахер та інші проти Австрії»), оскільки пеня та штраф за нормами національного законодавства є різновидами цивільно-правової відповідальності, передбаченої ЦК України та положеннями укладеного між сторонами кредитного договору, застосування яких пов’язується із настанням чи ненастанням певних умов (порушенням норм кредитного договору, наявності певних строків, протягом яких триває невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань стороною тощо).

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволеної частини вимог. Позов задоволено на 62% і відповідно витрати по сплаті судового збору пропорційно складають 1092 грн. 44 коп. (1762 грн. 00 коп. – 100%, 1092 грн. 44 коп. – 62%) та повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача нараховані відсотки, штрафи.

Керуючись ст. 12, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» виниклу станом на 25 вересня 2018 року заборгованість за кредитним договором б/н від 05 березня 2013 року у розмірі 38538 грн. 77 коп., з яких: 26546 грн. заборгованість по тілу кредиту, 9681 грн. 40 коп. заборгованість по процентам, 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована складова), 1811 грн. 37 коп. штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1092 грн. 44 коп. повернення судового збору.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Липоводолинського районного суду Сумської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Липоводолинського районного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія ІН 017191, РНОКПП НОМЕР_1).

Повне рішення суду складено 29 січня 2019 року.

Суддя Д. В. Бутенко