Рішення № 79501435, 29.01.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/15026/18 2/335/821/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Соболєвої І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який 29.01.2019 було уточнено, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго». 03.05.2018 була звільнена за власним бажанням. Загальна сума заборгованості по заробітній платі складала 42 782 гривень. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.07.2018 у справі № 335/5396/18 стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 41 581 грн. 63 коп., та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 800 грн. 00 коп., а всього 43 381 грн. 63 коп. Оскільки заборгованість відповідачем, на даний час, не сплачено, просить суд (з урахуванням уточнень) стягнути середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі при звільненні за період з 05.05.2018 по 17.09.2018 у розмірі 28 803,96 грн. Також, просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Ухвалою судді від 18.12.2018 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

29.01.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що вина відповідача в затримці розрахунку з позивачем відсутня, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем. Стосовно розрахунку позивача щодо виплати середнього заробітку за час затримки зазначив, що відповідно до довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» середньоденний дохід позивача складає 309,72 грн. При цьому, як вважає представник відповідача, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку має бути визначено з урахуванням сум обов'язкових платежів, утримуваних з позивача при виплаті заробітної плати. Крім того, представник відповідача зазначив у відзиві, що підготовка позовної заяви про стягнення заробітної плати не є складною, а тому витрати на послуги адвоката по зазначеній справі можуть бути зменшені судом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Ч. 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго» та 03.05.2018 була звільнена за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України (наказ № 1826-к від 03.05.2018).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.07.2018 у справі № 335/5396/18 стягнуто з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 41 581 грн. 63 коп., та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 800 грн. 00 коп., а всього 43 381 грн. 63 коп.

Відповідно до довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» середньоденний дохід позивача складає 309,72 грн.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

З огляду на наведене, доводи відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобов'язань споживачами послуг товариства, як підстава для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як роз'яснено у п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку становить 28 803,96 грн., з розрахунку 93 робочих днів (з 05.05.2018 по 17.09.2018) х 309,72 грн. (середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення), що підтверджується розрахунком позивача.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп., суд виходить з такого.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі ОСОБА_2 і факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги, договором про надання правової допомоги, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцією на суму 3 500 грн. 00 коп. та актом прийняття-передачі наданих адвокатських послуг. Адвокат у судовому засіданні участі не приймав, а тому суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом наданих послуг, розміром позовних вимог, справа не є складною, не потребує значного часу на виконання робіт, тому на підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 1 800 грн. 00 коп.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 05.05.2018 по 17.09.2018 у розмірі 28 803,96 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 800,00 грн., а всього стягнути 30 603,96 (тридцять тисяч шістсот три) гривні 96 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) в дохід держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 29 січня 2019 р.

Суддя І.П. Соболєва