Рішення № 79501110, 30.01.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 30.01.2019

Справа № 320/4038/18

Провадження № 2/320/190/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Іваненко О.В.,

за участю секретаря: Прозорової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, Служби у справах дітей Мелітопольської міської ради про примусове виселення з житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В:

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкова Ірина Олександрівна звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, Служби у справах дітей Мелітопольської міської ради про примусове виселення з житлового приміщення.

Позивач обґрунтовує позов тим, що 11.07.2008 року між ПАТ КБ «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Запорізьке РУ та ОСОБА_6 було укладено Кредитний договір № 05/2008/1393Фжр, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 284202,00 грн. на проведення розрахунків по договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в м. Мелітополь. В якості забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, Позичальник 11.07.2008 р. уклав з банком договір іпотеки № 05/2008/1393Фжр, предметом якого є квартира АДРЕСА_3 в м. Мелітополь. Банк як кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Позичальнику кредит у сумі 284 202,00 грн. У порушення умов Договору, Відповідачі, свої зобов'язання належним чином не виконувала, в результаті чого було прийнято рішення про подання позовної заяви про стягнення суми заборгованості за к/д та 16.11.2015 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області ухвалено рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення суми заборгованості задоволено частково, а 27.01.2016 року видано виконавчий лист. Після відкриття виконавчого провадження та його передачу до іншого ДВС стало відомо, що в квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстровані мешканці, включаючи малолітню дитину, а саме: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 Таким чином, подальша реєстрація ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, в квартирі, що є предметом іпотеки, унеможливлює її реалізацію, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси Іпотекодержателя. Керуючись ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України ПАТ КБ «Надра» надіслав Відповідачам письмову вимогу іпотекодержателя про добровільне виселення з житлового приміщення від 03.03.2018 року № 12/3/6-3437, 12/3/6-3438, проте станом на день подачі позову до суду, залишили без задоволення. Малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, тобто купівля зазначеної квартири та передача її в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ній малолітньої особи. Крім того згідно до п. 3.1.14 договору іпотеки № 05/2008/1393Фжр від 11.07.2008 р. Іпотекодавець зобовязалася не прописувати неповнолітніх/малолітніх дітей у нерухомості, що є предметом іпотеки на період дії даного договору. Тому позивач просить суд виселити без надання житла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 з квартири АДРЕСА_4, та стягнути судові витрати.

Позивач в судове засідання не з'явився, але від представника надійшла заява про слухання справи за її відсутності, на позові наполягає. Проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. До Мелітопольського міськрайонного суду повернулися конверти з відміткою листоноші «по закінченню терміну зберігання» так як адресатів не було дома. Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надійшло. Суд вважає причини неявки відповідача в судове засідання неповажними.

В судове засідання представник третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради - не з'явився, але надала заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позову заперечує.

В судове засідання представник третьої особи - Служби у справах дітей Мелітопольської міської ради - не з'явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надано.

Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 47 Конституції України, кожному гарантовано має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, 11.07.2008 року між ПАТ КБ «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Запорізьке РУ та ОСОБА_6 (Позичальник), було укладено Кредитний договір № 05/2008/1393Фжр, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 284202,00грн. на проведення розрахунків по договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в м. Мелітополь (а.с.14-15, 19-24, 30-35).

11.07.2008 року між ПАТ КБ «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Запорізьке РУ та ОСОБА_6 в якості забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, було укладено договір іпотеки № 05/2008/1393Фжр, що посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновим O.A. та зареєстрований в реєстрі за № 5955, предметом якого є квартира АДРЕСА_3 в м. Мелітополь. Заставна вартість предмету іпотеки 326058,00 гривень (а.с.25-29).

Згідно матеріалів справи, у зв'язку із порушенням умов договору ОСОБА_6 по поверненню кредитних коштів, ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду, та 16.11.2015 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області ухвалено рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення суми заборгованості задоволено частково, та 27.01.2016 року видано виконавчий лист (а.с.7) .

25.03.2016 року Мелітопольським ВДВС МУЮ Запорізької області винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження до Приазовського ВДВС РУЮ Запорізької області (а.с.8).

У позовній заяві позивач зазначає, що після відкриття виконавчого провадження та його передачу до іншого ДВС стало відомо, що в квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстровані мешканці, включаючи малолітню дитину.

Згідно довідки про реєстрацію та склад сім'ї від 06.04.2015 в квартирі АДРЕСА_5 зареєстровані: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3

Позивач зазначає, що малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, тобто купівля зазначеної квартири та передача її в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ній малолітньої особи.

Крім того згідно до п. 3.1.14 договору іпотеки № 05/2008/1393Фжр від 11.07.2008 р. Іпотекодавець зобов'язалася не прописувати неповнолітніх/малолітніх дітей у нерухомості, що є предметом іпотеки на період дії даного договору.

З даними твердженнями позивача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою

відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 статті 116 Житлового кодексу України визначено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких правових підстав. Виселення цих осіб пов'язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Крім того, при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.

Така правова позиція викладена у постанові ВСУ від 22.06.2017 р. у справі № 6-2010цс16.

Судовим розглядом встановлено, що власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_6 є відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновим О.А. за реєстр. № 5953.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною першою статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Зі змісту положень ст. 383 ЦК України суд робить висновок, що вона регламентує основні права власників житлового будинку (квартири), і одним із найважливіших таких прав є право власника використовувати належне йому житлове приміщення для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї чи інших осіб.

Так ОСОБА_6 будучи іпотекодавцем та власником спірної квартири та відповідно до ст.9 ЗУ «Про іпотеку» має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом тобто вправі згідно Закону здійснити реєстрацію, в тому числі і малолітніх дітей.

Крім цього, вимогами ст. 40 зазначеного Закону визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_4 разом із малолітньою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстровані та вселились до квартири, що розташована за вищевказаною адресою з дозволу власниці квартири - ОСОБА_6

Крім того, згідно висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради 27.12.2018р. №284/12 встановлено наступне.

Так з метою підготовки висновку до суду питання стосовно виселення малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, із спірного житла 13.12.2018 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. Розглянувши документи по справі, беручи до уваги, що малолітня дитина зареєстрована в спірному житлі, задоволення позовних вимог призведе до порушення житлових прав та інтересів дитини, що є неприпустимим відповідно до вимог чинного законодавства України, члени комісії вирішили, що немає підстав підтримувати позовні вимоги ПАТ КБ «НАДРА» у частині виселення малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5

Відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради Запорізької області від 13.12.2018, відповідно до ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" та ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради не має підстав підтримувати позовні вимоги у частині виселення малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та просить суд прийняти рішення, враховуючи інтереси малолітньої дитини.

За таких обставин суд вважає, що вважати їх реєстрацію та вселення незаконним немає підстав, а через це їх неможливо виселити згідно ст. 116 ЖК України, як на цьому наполягає позивач.

Відповідно до п. 43 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від ЗО березня 2012 року: При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Враховуючи вищевикладене, даних про те, що на вказане житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6, а саме як на предмет іпотеки було звернуто стягнення в судовому чи позасудовому порядку, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.383 ЦК України, ст.109 ЖК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, Служби у справах дітей Мелітопольської міської ради про примусове виселення з житлового приміщення - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко