Ухвала суду № 79501104, 30.01.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

30.01.2019

Провадження № 1-кп/331/179/2019

Єдиний унікальний номер 331/972/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 р. м.Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді СТРАТІЙ Є.В.

при секретарі МОРОЗ Н.І.

за участю прокурорів ЖУЛАЙ Г.С., ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_3 , оскільки, в теперішній час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Захисник ОСОБА_2 та обвинувачена ОСОБА_3 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченої під вартою заперечували, зазначивши, що обвинувачена не має наміру ухилятися від суду, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує наступне.

В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25. 04. 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Клопотання прокурора вмотивоване тим, що наразі наявні ризики того, що обвинувачена, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню (п. 4 ст. 177 КПК України).

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченої; міцність соціальних зв'язків обвинуваченої в місці її постійного проживання, у тому числі наявність в неї родини й утриманців; наявність у обвинуваченої постійного місця роботи; репутацію , майновий стан; наявність судимостей.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Аналізуючи дані про особу ОСОБА_3, суд бере до уваги, що обвинувачена офіційно не працевлаштована, міцних соціальних стосунків не має, вчинила декілька епізодів середньої тяжкості , за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Крім того, суд вважає наявним наступні ризики. Так, перебуваючи на волі, обвинувачена, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене, може: переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки у разі постановлення обвинувального вироку суду, особа буде засуджена до реальної міри покарання; вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), незаконно впливати на свідків та потерпілих.

Відтак,суд доходить висновку, що більш м'який запобіжний захід не виправдовує себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов’язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно обрати щодо обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.184 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

На підставі викладеного та керуючись ст.177, 178, 184, 331 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_3 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів у Запорізькому слідчому ізоляторі № 10 УДПтС України в Запорізькій області, до 30 березня 2019 року до 14 години 00 хвилин.

Застосувати до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять гривень) гривень.

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу, яку необхідно внести на р/р № 37319085001205, відкритий в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області , ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за обвинувачену ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, провадження по справі № 1-кп/331/179/2019, ЄУН 331/972/18.

Обвинувачена звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, строком на 2 (два) місяці покласти на обвинувачену ОСОБА_3, обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз’яснити обвинуваченій особі наслідки невиконання вказаних обов’язків, а саме: у разі, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з’явився за викликом до суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Стратій Є.В.